Новини

Вже втретє у Києві стартував «Книжковий Арсенал», і кожен фестиваль не схожий на попередній: примітно, організатори шукають свіжі формати, відкривають нові імена, продовжуючи експерименти над розширенням аудиторії. Цього разу найбільша книжкова подія Києва, у якій брали участь близько 200 українських й іноземних видавництв, тривала рекордну кількість днів – з 24 травня по 1 червня. І разом із тим така тривалість по-різному трактувалась учасниками. З одного боку, Києву потрібна нормальна культурна доза, з іншого, фестиваль за цей час відвідало лише 35 тис. людей, що у рамках столиці, погодьтесь, небагато. Особливо в останні дні Книжковий Арсенал перетворювався на тусівку своїх, і знакові події збирали подекуди до десяти відвідувачів.

.

ПИСЬМЕННИКИ

Самих тільки зіркових письменників й інтелектуалів до Києва з’їхалася сотня: вітчизняні, з Польщі, Чехії, Німеччини, Франції, Швейцарії. Так черга за автографом спеціального гостя фестивалю ­– автора «Самотності в мережі» Януша Вишневського розтяглася на десятки метрів. І це не вперше такий читацький попит українських читачів на польського письменника.

«Коли він приїжджав на Форум видавців, то ми просто паралізували роботу першого поверху: було стільки людей, які чекали автографів і бажали з ним сфотографуватися», – пригадує Марія Соломіна, модераторка творчого вечора письменника. Проте, як любителі Вишневського прийшли, так і пішли: інші події вони в цілому вирішили проігнорувати.

Чеський письменник Ярослав Рудіш, що презентував «Останні дні панку в Гельсінкі», порадував читачів своїм трохи дивакуватим ритуалом: на презентації прочитав перше й останнє речення книги.

Також серед зіркових літераторів були: Барбара Космовська, Олів’є Монжен, Жан-Клод Маркаде, Тьєрі Есс, Крістофа Зімон, Борис Буден, Марина Степнова, Денис Осокін та інші. Відомих українських письменників об’єднали вже «фірмові» формати Книжкового Арсеналу – Обмін речовин.

І якщо Оксані Забужко з першої хвилини важко дався обмін із Ігорем Помаранцевим (слухати подкаст), і чи не єдиною спільною темою для невимушеної розмови стало знайомство обох літераторів із мовознавцем Юрієм Шевельовим, то майже інтимний діалог Миколи Рябчука й Юрія Андруховича, що починався з аналізу хаосу в українській політиці й закінчився зрадою літератури (слухати подкаст), чи більш весела розмова між Юрієм Винничуком і Андрієм Курковим про радянську цензуру, армійські замальовки й суди з сучасними політиками, пройшли куди жвавіше.

Дотепними виявилися обміни давно знайомих між собою Івана Малковича й Віктора Неборака. Зокрема Неборак порадив читати дітям “Тереодорів з Васюківки”, чим неабияк порадував Малковича, який видав кілька видавничих секретів: “Найтиражніша книжка зараз в “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” – це «Тореодори з Васюківки» Всеволода Нестайка. Вже не Гаррі Поттера купують найбільше (пройшов час, і ця хвиля популярності, реклами пройшла), а «Тореодорів із Васюківки”, що залишається улюбленою книжкою. І це чудово знати, відчувати, коли в твоєму місті живе твій улюблений письменник”.

ПРЕЗЕНТАЦІЇ

Деякі українські письменники прибули на Книжковий Арсенал не тільки дискутувати, а й презентувати свої новинки.

Так Юрій Іздрик представив збірку інтимної лірики «Ю», більшість віршів з якої написав за останні півроку. У цілому у перші дні фестивалю Іздрик був учасником багатьох подій, на яких збиралось порівняно чимало люду. Проте з найочікуванішою з них – музичною презентацією поетичної збірки за участі проекту DrumТиАтр  – сталися збої, що привели до “мєлкого скандалу” серед організаторів і до незадоволення публіки, яка очікувала виступу.

Ще один письменник Михайло Бриних влаштував на честь виходу першої частини хрестоматії доктора Падлюччо «Шидеври світової літератури» шаховий турнір, у якому, до речі, сам і переміг.

Примітно, цього Книжкового Арсеналу відбулись презентації ще не  виданих, а то й не написаних книг, як-от Тараса Прохаська, Юрія Андруховича, Юрія Макарова тощо.

Увагу привернула зустріч двотисячників через десять років, на яку хоч і прийшли не всі, але багато хто з новими літдоробками.

ОСВІТНЯ ПРОГРАМА

Особливою цього року є впровадження освітньої програми.

«Так відвідувачам ми запропонували лекції, які присвячені і персоналіям – масштабу Віктора Петрова-Домантовича чи Тараса Шевченка або явищам, як-от кітчеві. Друга частина – це майстер-класи, на яких практики діляться досвідом створення успішних культурних проектів: як створити своє видавництво, журнал, книгарню», – розповіла Ірина Славінська, координатор літературної програми й додала: “Можливо, наступного року буде більше людей, які створять щось власне після того, як надихнулися тепер”.

ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ МАЙСТЕРНІ

Досить практичними виявились заходи й для перекладачів, що збирали здебільшого професійну аудиторію: молодих фахівців, а також іноземців, які перекладають із української мови.

Координатор заходів Неля Ваховська підсумувала: «Воркшоп про суржик виявився корисним, адже нам вдалось вибудовувати для себе конкретні стратегії у перекладі, зокрема щодо співпраці лінгвістів і перекладачів. Прикметно, що на наших трьох заходах було мало випадкових відвідувачів».

ЛІТЕРАТУРНО-КНИЖКОВА ПРОГРАМА 

…. Вікторія Черняхівська, художниця та автор проекту «Тканина віршів»: «Книжковий Арсенал для мене – це передовсім свято зустрічей і спілкування, а потім вже – книжок і мистецьких подій. Найяскравіші фестивальні враження – від знайомства зі шрифтовими дизайнерами, майстер-класу з рисунку та зустрічі з неговірким чеським ілюстратором Мартіном Кубатом». Вікторія Кравчук, відвідувачка, студентка-видавець: «Приємно, що Книжковий Арсенал у багатьох відвідувачів не асоціюється із суто книжковим ярмарком. Насичена дев’ятиденна програма, Арсенал ідей, прекрасна виставка дитячих видань «Білі ворони», «Підручник із журналістики» Іва Аньєса, чудові футболки й записники – сподобалося все. Спочатку думала, що платний вхід дуже сильно зіпсує відвідуваність, але принаймні на останніх днях ціна точно не позначилася. Не сподобалося тільки одне – це те, що я давно вже не дитина. Де мої п’ять років, де ціла торбинка книжок від «ГраніТ», «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Ги», «Видавництва Старого Лева», де малюнки піском, пірамідки з лего?»

  Ігор Дудник, організатор Кирилівських читань: «Коментувати третій «Книжковий арсенал» мені досить важко, адже фестиваль я бачив зсередини, і був організатором однієї з подій — «Кирилівських читань». Природньо, що наша подія мені здається найцікавішою. Якщо ж розглядати інші заходи та експозиції, то тут я, безумовно відзначив би «Журнальний зал», де експонувалася чудова збірка періодики, в тому числі й шедеври з Музею книгодрукування. Ще мені запам’яталася цікава інсталяція з книжками на всю стіну, а моєму синові, крім залу з комп’ютерами, сподобалося нове видання українських коміксів «Чуб».

Олена Захарченко, письменниця: «Арсенал був чудесний. Всього було багато і все було дуже приємне – і книжки, і заходи, і інше, що там було. Особливо приємно – було чим зайняти дітей, їх можна було взагалі залишити самих у кімнатах з дитячою програмою, вони були в захваті, і йти на чиїсь читання, дискусію чи інше цікаве мамі, тобто мені, а їм нудне. Книжок нових було малувато. Але вистачило і старих, ще не читаних, щоб їх купити. Хтось казав, що тут на читання ходить мало народу, але мені це нагадало Форум видавців десятирічної давнини – люди так само мали собі роздруковану з Інтернету програмку з попідкреслюваними цікавими речами, куди треба сходити, і бігали з акції на акцію, і могли всюди встигнути, все побачити. Перераховувати все, де я була і де було добре, не буду, бо ще щось забуду, а воно теж варте. І ще дуже мене потішило, що часто на читаннях якогось метра або на майстер-класі сидять читачики-арсеналівці, в контактіку і добре їм сидиться. Але може то така нова форма нелінійного сприйняття дійсності, хто його зна».

ВИСТАВКИ

Виставки ілюстрацій й арткниг, що вразили багатьох минулого Книжкового Арсеналу, цього року скромніші.

Хоча цього не скажеш про інсталяцію Ірини Озаринської “Можливість дихання”.

Ірина Озаринська, художниця На інсталяцію пішло понад 3 тис. книжок. Але мало бути десь близько 10 тис. Це найбільша інсталяція з старих книжок в Україні, але досить болюча, бо книжки майже розп’яті, це фактично остання можливість для читачів почитати саме ці книги, подивитись та доторкнутись до них.

З експозиційної частини найбільш наповнений та інформативний «Журнальний зал», в якому представлені колекції видань Леоніда Фінберга (підбірка єврейських журналів) й Вахтанга Кіпіані (підбірка періодики тоталітарного режиму, дисидентів тощо) – вони й прочитали там лекції.

У цьому ключі досить показовими виглядають видання культурного спрямування – «Соти», «Українські проблеми», «Крещатик», «Філософська соціальна думка», – кожен номер яких виходив один-два рази й потім припиняв своє існування. І вже зовсім раритети – журнали «ДУПА» (Дуже Український Патріотичний Альманах) і перший самвидавний рок-журнал в Україні «Рок-кур’єр».

НАВКОЛО ЛІТЕРАТУРНЕ

Показово, що до організації цьогорічного фестивалю могли долучитись зі своєю програмою й люди, дотичні до книжкової сфери, як-от дизайнери, каліграфи чи шрифтовики. Якщо творчі майстерні VAL druk і Гачі-Прічі організували майстер-класи для ширшої аудиторії, то спеціалізовані лекції «Кирилівських читань», присвячені 1150-літтю кириличного письма, відбувалися переважно для своїх. Проте з боку шрифтових дизайнерів намітилась і незначна спроба зближення з видавцями – вперше їх запросили за стіл переговорів (йдеться про круглий стіл Геннадія Заречнюка і Олександра Красовицького).

Як завжди, на Книжковому Арсеналі можна було дістати вибране з хенд-мейду. Ілля Стронґовський вперше, наприклад, торгував на стенді футболками “Зберігайте спокій”.

Ілля Стронґовський: «КА мене вразив ще позаминулого року своїм масштабом та організацією. Цього року організатори також постаралися якомога ретельніше підготувати всі події. Не було накладок, не було нічого того, чим зазвичай грішать наші книжково-літературні акції». І дійсно, практично всі, зазначені у програмі події відбулися. Проте глядачі так і не дочекались виступу ДрамтИатру, що був відмінений з незрозумілих причин, інші ж події часом затримувались через технічні моменти. У відвідувачів у перші дні найбільше скарг викликала відсутність друкованої програмки фестивалю. Лише на третій день організатори зреагували: на вході закріпили плакати з розкладом усіх подій. Окрім позитивних вражень після Арсеналу, Антон Санченко, висловив кілька зауважень: «В жодному залі не було відповідальної технічно грамотної людини, яка допомогла б переважно гуманітарія у разі виникнення проблем з технікою. І взагалі – жодної людини від організаторів. Така людина конче необхідна. Та й крім того, просто чемно дотримуватися графіку виступів вміють не всі автори, потрібно щоб саме адміністрація, а не наступні доповідачі їм на це натякали».

ДИТЯЧА ПРОГРАМА

Вже традиційна дитяча програма «Арсенал ідей», яка, до речі, цього разу спрямована в основному на дітей із вразливих соціальних груп, діяли інноваційна, наукова і мистецька платформи.

У цьому контексті чи не найвдалішим досягненням організаторів Книжкового Арсеналу є запрошення в Україну міжнародної виставки найкрасивіших дитячих книг зі всього світу «Білі ворони». Двічі приємно, що серед 250 видань є дві українські книги «Цього року виставка є ювілейною, і відразу після Болоньї вона прибула на Книжковий Арсенал. Але направду «Білі Ворони» подорожують світом не так часто. Тим більше, в Україну привозити закордонні книжкові виставки загалом дуже непросто – і фінансово, і логістично», – розповідає Оля Жук.

“Нам дуже допомогла комунікаційно Бібліотека Гете-Інституту та Посольство Німеччини в Україні, видавництво «Небесний Ключ», а транспортні витрати допомагають частково покрити компанія Гемопласт і фамільна друкарня Huss”, – ділиться логістикою Жук.

Більше книжок з “Білих ворон” можна подивитись в альбомі на ФБ Марії Семенченко.

ЯРМАРОК

Що ж до продажів українських дитячих книг, то вони серед інших сегментів видавничої продукції стабільно найвищі. «Студенти зараз не навчаються, тому тільки восени буде попит на наукову та навчальну книгу, – коментує начальник маркетингового відділу видавництва «Критика» Василь Швидкий. – Якщо люди раніше дуже легко тратили 500 гривень, то зараз – ледве 200». На падіння виторгів скаржаться й інші видавці. «Багато покупців приходять, роздивляються видання і обіцяють прийти за ними у наступні дні, – коментує Сергій Коханчук, начальник служби просування товарів видавничої компанії «Фактор» з Харкова. – Через те, що виставка розтягнута у часі люди не купують відразу, а сумніваються. Більшість книжкових виставок у Європі тривають 3-4 дні, і це оптимально».

«Цього разу дитячі видавництва поставили вкінці, що є абсолютно неправильним… Взагалі дитячі книжки – це єдиний сегмент на світовому книжковому ринку, що зростає. А для України це взагалі єдиний сегмент, де українські видавництва можуть конкурувати з росіянами. До нас покупці просто не могли дійти: забудова залу така, що візульно не видно сектору Д, і багато хто просто не зрозумів, що за рогом є ще одна зала», – додав Коханчук.

За опитуванням видавців, що представляли інші країни, найбільше задоволені лишились гості з Росії. Продукцію Альянсу дрібних видавців просто розмітали.

МУЗИЧНА ПРОГРАМА

Цього року Арсенал розмахнувся і на окрему музичну програму, що тішить. До того ж, ця програма включала не «перших-ліпших», хто згодився виступити, або в кого райдер був приємніший, а справді добірних виконавців і колективи на вибагливий смак. Ті, хто не готовий був сприймати експерименталізму Одрі Чен, лишилися задоволені відвіданням Ночі поезії, кіно та музики з Ніколя Горватом та 6-годинним фортепіанним марафоном. І навпаки.

ТРИВАЛІСТЬ

Рішення організаторів можна зрозуміти: насичена програма та масштаби виставок не дозволяють проковтнути все за один раз. Проте гуманна для перегляду тривалість виявилася негуманною для учасників – стомлені експоненти та організатори насамкінець нагадували марафонців на сороковому кілометрі, і свята їм уже не хотілося. «9 днів – то занадто, дуже шкодить печінці митців», як сказав Антон Санченко.

Також в останні дні програма була не надто насичена, деякі події відмінились, але й нечисленні заходи збирали невелику кількість глядачів, на деякі приходило менше десяти.

ПЛАТНИЙ ВХІД

Не надто заповнені покупцями зали деякі видавці пов’язують із введенням на Книжковому Арсеналі плати за вхід. «Сюрприз із вхідною платою – зовсім незрозумілий, бо для багатьох 20 гривень – це гроші. Це єдина виставка у Києві, на яку ми цього року приїхали, і якщо вона не окупиться, то ми багато втратимо», – розповідає Сергій Голота, керівник видавничих проектів видавництва «Сага».

Натомість щодо вхідних квитків серед видавців панують й інші думки. «Може, оплата повинна бути не такою великою – поступовою, але в усьому світі вона є, як і можливість безкоштовної реєстрації, – коментує Анетта Антоненко, директор видавництва «Кальварія». – Цей захід вартує, щоб люди платили за нього».

Ілля Стронґовський, книжковий дизайнер та рупор видавничої індустрії: «Люди платили! Ви розумієте, якщо у нас за культуру не будуть платити, культури в Україні не буде. Тому я дуже і дуже підтримую ідею зробити плату за вхід на подібних акціях. Можливості відвідати Арсенал безкоштовно також були продумані: це вільний вхід в певні години, безкоштовне відвідання для дітей, вільний вхід для учасників акцій – активних читачів та акредитація для журналістів. Все було організовано з любов’ю до людей».

Антон Санченко: «Загалом сподобалось все. Все чудово, навіть платний вхід публіку не відлякав, тобто може існувати. Експозиції книжкової ілюстрації, журналів, шрифтові роботи та інші простори мабуть варті тих 20 гривень».

Андрій Кокотюха, письменник: «Люди були попри платний вхід. Я принципово обидва рази купував квиток, хоча мав право на халяву. З дописів колег розумію – щось удалося, щось не дуже, як на кожному заході. Але все ж таки хотілося б розділяти для відвідувачів книжковий ярмарок із закупами та фестиваль із читанням віршів та круглими столами. Тобто, за все чохом брати плату не варто. Вхід у приміщення – одна ціна, відвідування кожного заходу – інша. Проте це з царини фантастики».

Ольга Гончар, літклуб «Маруся»: «Я вдячна книжковому арсеналу насамперед за платний вхід, адже саме такі масштабні заходи мають почати відучувати аудиторію від радянської тенденції, що культура має бути безкоштовною, і що держава нам щось винна. За все треба платити, а особливо за якісний культурний продукт. Людям же не шкода віддавати гроші за якесь, припустимо, караоке, тому за арсенал теж не має бути шкода, адже всі 9 днів фестивалю були насичені ціаавими освітніми та мистецькими заходами. Усі вони були безкоштовним. Тому плата за вхід – це не така велика втраата. Також я вдяна за всі книжкові новинки, гостей та можливість побачитися з безлічу друзів із усієї України».

Дехто з хитрих експонентів додумався використати це як рекламний трюк – «Повернемо гроші за вхід» – усім тим, хто здійснить покупку на встановлену відавництвом суму:

Фото Ігоря Петровського, «Чорна ящірка»

Учасники залишились задоволеними, так само, як і свідомі відвідувачі. Проте знайшлися й обурені – переважно ті, що недодивилися, що Арсенал цього разу платний, або ж ті, хто вважають свою присутність послугою для будь-якої культурній акції.

За словами охоронців, було безліч людей, які, вже прийшовши на подію, розвертались, не бажаючи платити.

Про це недавно  висловився у Facebook Юрій Марченко, директор видавництва К.І. С.: «Григорій Савович дякував “Богові, що потрібне зробив нетрудним, а трудне непотрібним”. Нинішні українці дякують інтернетові й вважають потрібним безплатне, а платне непотрібним».

ДЕТАЛІ

Учасники Книжкового Арсеналу були приємно вражені обслуговуванням простору Арсеналу і в один голос радіють люб’язній охороні, вчасному прибиранню та безкоштовному wi-fi доступу на всій території мистецького центру, без якого складно собі уявити будь-який солідний захід (ну чому б не забезпечити самим собі промо за рахунок глядацьких «прямих включень» з місця подій та компліментів у вигляді чек-інів, луків та дописів у соцмережах?).

Також Книжковий Арсенал став майданчиком для піару наших читаючих політиків і вкотре показав їхнє розуміння ситуації.

Зокрема Микола Катеринчук у своєму ФБ написав: “Побував сьогодні у Книжковому Арсеналі. Отримав масу задоволення, проте є декілька «але». Хоча організатори намагалися дотриматися балансу – честь їм і слава! – все одно помітно, що на нашому ринку переважає російськомовна література. Одразу згадалися чиїсь слова, що якщо хочеш назавжди завоювати якийсь народ – завоюй спочатку його культуру. В принципі, це ми і спостерігаємо останніми роками”.

Окрім того, Книжковий Арсенал приємно вразив роботою з медіа: було вдосталь журналістів і камер. З іншого боку, дехто зі ЗМІ спробував використати місце репортажу про Книжковий Арсенал для власної реклами. Тому писали про свої ж стенди та їхні обереги, що, зрештою, не зробило реклами ані виданням, ані авторам. Рясність подій і концентрація корисної інформації на КА явно зростає, тому, якщо Арсенал не збавлятиме темпів, будемо чекати на появу «Книжкового Арсеналу-дейлі» чи «Вісник Книжкового Арсеналу»))

Хмельовська Оксана, Ірина Батуревич

Світлини наші, а також Вікторії Черняхівської, Марії Семенченко,

Val Druk, з офіційної ФБ-сторінки Книжкового Арсеналу, з порталу “Сито”