Новини

На цьогорічному Книжковому арсеналі була представлена широка програма балканської літератури: презентовано роман «Саторі» Срджана Срдича (Комора), «Прогулянка хмарами» Михайла Пантича, «Аркадія» Мілети Продановича (Темпора). Окрім презентацій відбувся круглий стіл про сучасний стан балканської літератури, в якій взяли участь письменники Мілета Проданович, Михайло Пантич та літературознавець Деян Айдачич. Модерував дискусію Лесь Белей.    

Чи можна говорити про спільний балканський простір?

Михайло Пантич: Ми можемо говорити про єдиний балканський простір, хоча сам термін «Балкани» звучить дещо дезінтегративно. Поняття Балканів тягнеться від Кирила та Мефодія до нашого часу. Це простір фрагментарної цілісності, який зараз досить часто має негативну конотацію.

Мілета Проданович: В наш час існує певна незакінчена модернізація балканського простору в результаті чого дійшло до війни на Балканах, яка були результатом історичного розвитку цих країн. Війна зараз є темою, яку не може обійти жодна балканська література.

Деян Айдачич: Можна говорити про спільну балканську літературну спільноту, зв’язки в якій були інколи сильнішими, інколи слабшими. Важливо те, як сприймають Балкани інші народи, наприклад українці. Питання в тому, чи схильні вони сприймати Балкани як одне ціле, чи ні.

Чим відрізняється балканська література від інших літератур?

Михайло Пантич: Спільний знаменник усіх балканських народів – це міфологічне тло, їхнє бажання бути більшими, ніж вони є насправді. Балканські народи маленькі й нечисленні в порівнянні з Україною. Тому всі вони схильні до міфологізації, до того, щоб показати себе більшими, ніж вони є. Звідси концепти великої Сербії чи великої Хорватії.

Мілета Проданович: Раніше Югославія була багатонаціональною державою й культурні зв’язки між різними народами були досить сильними. Тепер, коли утворилось кілька держав, ці зв’язки послабились, вони більше не такі продуктивні. Зараз в Хорватії мало цікавляться тим, що відбувається на літературній арені в Сербії, але Белград залишається великим культурним центром, оскільки в Белграді є більше зацікавлення тими культурними процесами, які відбуваються в інших країнах колишньої Югославії.

Деян Айдачич: Балканські народи відчували свою слабкість і шукали підтримку в інших народів. Їхня література є більш цікава для небалканських читачів, ніж їхня історія. Тому балканську літературу читають більше людей, ніж їх проживає на Балканах. Важливо також, що Югославія, яка перебувала майже 50 років у тісних контактах і з Заходом, і зі Сходом, в 70-80-ті рр. по кількості перекладених книжок була на 7 чи 8 місці у світі. Читачі мали змогу бути в контексті найновітніших подій. Звичайно, зараз це змінилося.

Який жанр домінує в балканській літературі?

Михайло Пантич: Всі балканські літератури характеризує запізнення у своєму розвитку щодо європейської літератури. Історія драми налічує приблизно 150 років, справжній великий роман з’явився лише в ХХ ст. З огляду на таке запізнення, велику роль відігравала усна традиція. Лише ледь не в середині ХХ ст. провідне місце в літературі Сербії зайняла драма й проза.

Що найбільше перекладається з балканської літератури у світі?

Михайло Пантич: Існують чіткі дані щодо зацікавлення у світі балканською літературою. Це приблизно 20 авторів. Найбільше перекладають нобелівського лауреата Іво Анрича, а ще таких письменників, як Данило Кіш, Борислав Пекич, Мілорад Павич. Їх перекладено 10-15 європейськими мовами. В перекладах домінує проза.

Деян Айдачич: Відсутні переклади популярних тиражованих письменників, хоча вони могли б мати своїх читачів і в інших країнах. Очевидно, що на переклад вибирають якісні книжки, а жанрова література взагалі не перекладається.

Що відомо на Балканах з сучасної української літератури?

Мілета Проданович: Про Україну сьогодні знають значно більше, ніж раніше. Відомі Юрій Андрухович і Андрій Курков, а також антологія української поезії та українського оповідання.

В якому напрямку будуть розвиватись балканські літератури?

Михайло Пантич: Коли ми виростали, письменник був важливою фігурою, яка мала певний соціальний статус і авторитет у суспільстві. Тепер це змінилося. Якщо запитати відомих письменників, в чому полягає суспільний відгук цієї літератури, їм буде важко дати відповідь. В майбутньому все залежатиме від того, яку суспільну роль відіграватиме література.

Мілета Проданович: Зараз найтиражованіші письменники – це ведучі програм, учасники реаліті-шоу. В Сербії книжки продаються в кіосках разом з газетами, тож автори серйозної літератури – це своєрідний клуб змовників. І це наше майбутнє.

 Чільне зображення: Marija Juza, Nikola Djurek