Новини

Нещодавно польський репортер Маріуш Щигел презентував у київській книгарні «Є» відразу дві свої книги.  На розгляд і розсуд потрапили переклади «Готтленд» і «Зроби собі рай». Модерували заходом  Богдана Матіяш, що, власне, переклала «Готтленд», і Олесь Белей. А книжковими партнерами виступили видавництва «Грані-Т» і «Темпора». Презентація пройшла у форматі інтерв’ю. Маріуш поділився зі слухачами причинами симпатії до чехів (адже у книгах описує Чехію останніх десятиліть), виробничими буднями в «Газеті виборчій» та заснуванням польського Інституту репортажу.

Сам Маріуш визначає свій стиль написання, як літературний репортаж. Цей жанр виникає, коли письменник намагається не тільки донести до читача факти, але ще й зробити це витончено та красиво.

Літературний репортаж як напрям журналістської діяльності з’явився ще за часів комунізму. Інформація була, а от, дозволу на її розповсюдження – аж ніяк. Тому журналісти вигадували завуальовані методи написання фактів, використовували порівняння і оминали цензуру.

Відповідаючи на питання, як винила ідея написання цих двох книжок, Маріуш зазначив: «Напевно, випадково. З любові. Бо, коли ми закохуємось у когось, то не знаємо, чому. І радше, кохаємо без якихось на це причин».

Також автор розділив людей на два типи. Перший тип – це ті, хто, повертаючись пізно до готелю або квартири, не вмикають світло і, тихенько крадучись, ідуть до кімнати, щоб тільки нікого не розбудити, нікого не знервувати. Натомість друга група – повна протилежність. Маріуш порівнює чехів з першою групою. До неї належить і сам.

Так, чехи погоджуються з Маріушом, але акцентують увагу: «Ми прихильники спокою. Тільки от ті, що потихеньку крадуться до свого номеру, не вмикаючи світла, ще на початку сходів перечіпляються, розбивають собі голову і роблять занадто багато галасу…»

Книги не є продовженням одна одної. Швидше, «Зроби собі рай» – це своєрідне доповнення «Готтленду». Написані у форматі коротких репортажних заміток, книги переносять читача в Чехію XX сторіччя і показують абсурдність тогочасного існування. Автор працював над Готтлендом близько 5 років, скрупульозно збираючи історичні деталі і факти.

Чехи, зокрема літературна критика, досить контроверсійно сприйняли твори польського репортера.

Хоча чеські читачі захоплюються книгами Маріуша Щигела і наполягають, що у нього була найліпша перевага перед усіма чеськими письменниками: він міг подивитися на Чехію прозоро, з іншої сторони. Та якому народові не сподобається реклама власної історії?

Зупиняючись на заснуванні польського Інституту репортажу, Маріуш дав 3 головні поради молодим журналістам: «Не навіюйте на читача нудьгу, не кривдіть його та пишіть коротко».

Головне – писати правду та пильнувати тему.

Та як би Маріуш не наполягав на фактичності репортажу, він підкреслив таке поняття, як «об’єктивна суб’єктивність».

Скільки б історичних деталей не мав в своєму запасі журналіст, його органи сприйняття субє’ктивізують реальність. Тобто репортаж – така собі правда із мотивом власного ставлення, головне, щоб без містифікацій.

Маріуш Щигель завершив презентацію поясненням назви «Зроби собі рай». Під час пошуку історичних цікавинок, автор зачепився за гімн Чехії «Де дім мій?»

Порівнюючи гімни багатьох держав, Маріуш зробив висновок, що тільки чехи називають рідну землю прекрасним раєм: «Вода шепотить по лугах, Бори шумлять по скелях, У садочку сяють квіти, Земний рай то на погляд!» Щасливі чехи не благають божої помочі, не вихваляють правителів, не складають дифірамб трагічному минулому, бо живуть у раю.

Отже, зустрічайте на українському ринку «Готтленд» та «Зроби собі рай» – книжки про спокійних, іронічних чехів, які продукують антидепресивну культуру.

Радимо прочитати також цікаве інтерв’ю з Маріушем Тараса Прохаська.

Фото і текст Олександри Єременко