Інтерв’ю

На минулих вихідних, себто 13-14 липня на мистецькому хуторі Обирок, що на Чернігівщині, проходив фестиваль поціновувачів творчості Льюіса Керолла – КероллФест.  Близько 70 відвідувачів – у яскравих костюмах і готових до неординарних вчинків – грали шахи, обідали пиріжками та виготовляли капелюхи. Ініціатор і головний організатор проекту Геннадій Корнєв розповів про ідею фестивалю і про свою маленьку Алісу.

У скільки років вперше прочитав «Алісу в країні див»? Які були перші враження?

Вперше не читав, а слухав аудіовиставу Володимира Висоцького, видану “Мелодією” у 1976 році. Тоді мені було приблизно 5-6 років.

Згодом ви перечитували цей твір? З’явилось інше сприйняття?

Знову перечитував, коли вчився у США, у 2009 році. Тоді якраз розпочалася рекламна кампанія фільму Тіма Бартона. Після його перегляду дуже захотілося мати доню, а вже 4 грудня 2010 народилася моя доня Аліса. З того часу саме “Аліса”, ілюстрована Владиславом Єрком,  від „А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ”, яку я купив згодом, їздить та літає зі мною в усі відрядження та подорожі. Другий екземпляр цієї ж книжки моїй доні Алісі подарував Іван Малкович зі своїм автографом.

Пізніше  виникла ідея збирати книжки про Алісу (зокрема комікси, перекази, інтерпретації). На сьогодні маю чотири російські переклади (з шістьома варіантами ілюстрацій), декілька українських перекладів (найулюбленішим з яких є  переклад Валентина Корнієнка), п’ять англійських видань із оригінальними текстами та роботами різних ілюстраторів і переклади ще десятком мов.

Найдавніше на сьогодні видання з моєї колекції – Birthday Book 1884 року – видавництва Griffith and Farrah з ілюстраціями на тему Аліси. Його подарувала дружина на мій день народження позаминулого року. Дуже цікавий формат видання, чимось нагадує вікторіанський Facebook.

Збирати видання “Аліси” як культурні артефакти своєї епохи дуже цікаво. Вже маю власну “категоризацію” видань. Може, колись напишу про це. Як маркетолог досліджую “трюки” видавців, аби книжка краще продалася.

Як вам кінострічки, відзняті за мотивами «Аліси»?

Найкраща – це “Аліса” 1915 року із Віолою Савой. Ми її демонстрували цього разу у “Кіносараї” на “КерролФесті”. Стрічка викликала ажіотаж. Ще хороший радянський мультик.

Бартонівський фільм тепер, коли вже знаю “матчасть”, сприймається дещо по-іншому. Він, безперечно, крутий, але надмірно комерційний. Думаю, Бартон погодився включити награну історію “татко-Аліса”, аби йому дозволили зняти психоделічну частину решти фільму. Але на мені, як бачите, нормально спрацювало.

Як виникла ідея КерролФесту і як так сталось, що вона реалізувалась?

Так сталось, що захоплення “Мистецьким хутором “Обирок” почалося паралельно із захопленням “Алісою”. Поки був у Штатах, в очі впала діяльність мистецького угруповання BiggggIdea, пізніше познайомився із засновниками проекту – Сашею Супрунцем та Іриною Соловей, через них – з досить відомими мандрівниками Діаною Карпенко та Леонідом Кантером, які проживали в Обирках. Пізніше я купив  хату на Кацірах, одному з хуторів, з яких складається Обирок.

Леонід Кантер як диктатор Обирку вимагає від усіх “мєсних” проводити щонайменше три фестивалі на рік. Ніколи цю вимогу, на жаль, не виконував, але цього року перейнявся. КероллФест – це перша культурна подія, яку я організував у житті. Мені дуже допомагали Олег Макеєнко (координацією волонтерів, створенням локацій, організацією проживання гостей та кухнею) і Олександр Щетинін (створенням художньої частини фестивалю).

Яка мета цієї імпрези?

Маю мрію створити тут на Обирку музей книжки “Аліса в Країні див”, де будуть зберігатися усі книжки про Алісу, котрі зможу зібрати. Якщо додати трохи впертості, то за кільканадцять років це станеться. А фест – це інструмент долучення однодумців до цієї ідеї.

Скільки на КероллФесті було арт-просторів і хто займався їхнім оформленням?

Ось карта, аби було зрозуміліше.

 “Скажене Чаювання”, майстерня Канелюшниці. Для чаювання Анна Гайдай дала нам фото зі свого проекту “Керрол фотограф”, також був музичний супровід.

“Гусінь”, майстерня Гусіні (тут ми розфарбовували карнавальні маски), чілаут, сон під зорями. Гусінню був Саша Щетинін. Цю локацію ми ще жартома називаємо “Євросоюзом”, бо її збудували гастарбайтери із Євросоюзу – литовці Саулюс та Роландос за одні вихідні. Вони наші друзі з екохутора-побратима у Литві.

“Кіносарай”, у цій локації крутили фільми про “Алісу” й наливали коктейлі від знайомого чилійця.

“Кнайпа Позамежжя”, тут проходила шахова партія, була розташована бібліотека (моя колекція видань “Аліси”).

Із літературним напрямком цього року не склалося. Іван Малкович із сином Тарасом поїхали на весілля до друзів, Владислав Єрко сказав, що він не любитель їздити за місто. Ірена Карпа поїхала на кінофестиваль до Одеси, Іра Славінська послалась на погане самопочуття. Катя Бабкіна “нічого не пообіцяє, але подумає” і зникла. Діма Стретович з “Марусі” пообіцяв “за годину набрати” і пропав.

Одним словом, фестиваль вийшов радше не літературним, а мистецьким.

Який захід мав найбільшу популярність?

Леонід Кантер запросивЕдуарда Приступу (Діля з ТНМК), бо паралельно з КерролФестом у них відбувася літній табір “Діти природи”. Діля та його “Віршолюбики” дуже органічно вписалися у нашу концепцію, бо на фест приїхало багато сімей із дітьми. Ніяких грошей за виступ Діля не взяв.

Другим за популярністю заходом було “Чаювання”, яке завершилося судом над Червовим валетом, котрий вкрав пиріжки. Оскільки це були реальні пиріжки, що призначалися до обіду, то публіка дійсно “нєгодовала”. Аби підсилити ефект, уся акторська група приїхала під клуб на Жигулях 1990 року випуску.

Класно вийшло із шахівницею. Був дощ, тому люди підтягувалися повільно. Але ми не здавалися, і за півгодини шахівниця була заповнена. Гра розпочалася. Правда, довелося окрім гостей “використати” й усіх родичів. Обидві партії виграв Сергій Даниленко (головний редактор Gloss.ua).

Ви співпрацювали з медіа чи вирішили зробити захід «для своїх»?

Були анонси на Платформі та Gloss.ua, завдяки яким у нас додалося ще 5 відвідувачів. Решту людей ми запрошували “сарафанним” радіо. Усього на події було близько 30 волонтерів, біля 20 гостей, 4 майстри, 2 доповідачі та біля 10 членів наших родин (мами, тати, дружини, тещі тощо)

Чому вхід на захід платний, адже такі фестивалі, як Сковорода-фест, Франко-фест, Йогансен-фест – безкоштовні й для якнайширшої аудиторії?

Вхід коштував 50 грн, аби ми хоч якось відбили витрати на декорації тощо. Спонсорів ми не залучали. Для дітей до 16, доповідачів, майстрів та місцевих вхід був безкоштовний.

Харчування коштувало 150 грн. Все харчування окрім спецій, кави та чаю робили з місцевих продуктів, які надала і допомогла приготувати наша сусідка Вівея.

Чи відбили ви затрачені гроші?

Не відбили. Оскільки “локаціями” по факту були наші хати, то можна вважати, що ми трохи відремонтували та розвинули свої маєтки та інвестували у гармонію та гарний настрій. Якщо проводити фестиваль на вже готовій локації, думаю, витрати мають бути не більше 3-5 тис. грн.

Хоча традиційних “спонсорів” у нас не було, дуже допомогли місцеві. Якби усі продукти, які ми придбали у Вівеї та інших місцевих, купувати у Києві, було б у 5-7 разів дорожче.

Наскільки ваші сподівання виправдались?

Ми сподівались, що наші гості та друзі гарно проведуть час і повернуться ще. Сподівання виправдались. Всі чекають на наступний КерролФест.

Ваше найбільше розчарування під час організації Кероллфесту?

Згорів підсилоювач і через це довелося скасувати бал (тут Діля підстрахував зі своїм концертом). Не все встигли зробити на “Позамежжі”, зараз Олег із командою дороблятиме, аби наступного року ми були готові заздалегідь.

А найбільше досягнення?

На мою думку, шахова партія. Вийшло дуже красиво. Ми освоїли цю технологію і обов’язково використаємо її наступного року.

Також у нас утворилася команда з 30 мотивованих та цікавих людей. Думаю, із нею можна рухатись далі.

Чи плануєте продовження фесту?

Так. 4-6 липня або 11-13 липня 2014 року. У 2015 році, коли буде 150 років від дати першого видання, зробимо масштабний фест і, можливо, запустимо на Обирку у роботу музей книжки “Аліса у Країні див”.

На сьогодні пропускна здатність Обирка: десь 200 людей. Коли кількість бажаючих потрапити на фест перевищить пропускну здатність: будемо робити конкурс серед гостей, адже на сьогодні у мене більш камерне бачення концепції фестивалю (150-200 цікавих людей).

Також було б гарно наступного року залучити спонсора зі звукового обладнання, автоперевезення, фарб та будматеріалів.

Олег Макеєнко, співорганізатор фестивалю:

Мета фестивалю – зламати стереотипи щодо Керролла-Аліси. Якщо чесно, цього зробити не вдалося. Нам не зовсім вдалося розповісти про Керролла як фотографа, але те, що він ним був, люди дізналися. Проте нам взагалі не вдалося зосередитись на заслугвх Керролла в логіці і математиці.

Як на мене, саме літературна творчість письменника розкрилося найкраще. Шахова партія зацікавила всіх відвідувачів – було лише кілька людей, які не захотіли стати фігурою і вийти на поле.

Важливо, що люди змогли одягнути карнавальні костюми, які зробили під керівництвом наших майстрів дизайну та одягу. Деякі відвідувачі приїхали підготовленими – в масках і циліндрах.

У плані втілення задуманого КероллФест вдався на 20%, в плані атмосфери свята – на 100%.

І як бонус – цей ролик!