Дайджест

Ще у вересні під час фестивалю ГогольFest відбулась лекція/арт-репортаж «Італійський футуризм – офіційна арт-концепція диктаторського режиму; досвід естетизації війни та створення пропагандистського епосу за допомогою художніх стратегій». Дмитро Савченко, філософ-футурист та речник ДУК «Правий сектор», розповів про скандальне зародження футуризму в Італії та мілітаризм, який став основою не тільки травми, а й естетики.

 Перша футуристична бійка

Filipo Tommaso Marinetti. Air Raid (n. 67) (1914- 1916) exhibitions.guggenheim.org

Італійський футуризм почався з маніфесту у французькій газеті «Ле Фіґаро». Його автор Філіппо Томмазо Марінетті хоч і був італійцем за походженням, виріс у франкомовному просторі. У ранній період своєї творчості він навіть розмовляв із характерним акцентом, адже французька – його друга рідна мова.

Футуризм починається зі скандалу, заперечення всього класичного й академічного. Великою мірою це можна назвати контрреакцією на декаданс, романтику, чуттєвість, «Місячне світло» Габріеле д’Аннунціо і всі подібні збірки. Проте футуристи розуміли, що кінець XIX – початок XX століть також приніс низку технологічних винаходів, розширивши цим сприйняття і змінивши погляд на дійсність. Настала епоха електроенергії, броньованих потягів, гармат, науково-технічної революції – і на всі ці новітні феномени потрібно було відповідним чином реагувати.

Розпочавши зі скандалу, футуристи несуть у маси свої ідеї у вигляді двох найпоширеніших форм: маніфесту (як окремого літературного жанру) і  бійки. Останнє виявилося особливо популярним: письменники того часу приходили на поетичні зібрання, перевертали столи, ламали меблі і читали свої твори.

Невід’ємною складовою футуризму є енергетика бунту, що добре видно з італійського живопису першої третини ХХ століття. Наріжною картиною цього періоду є «Повстання» Луїджі Руссоло (1911). У 1910-ті футуризм ще не прихиляється остаточно до певного політичного полюсу – реакційних чи, навпаки, лівацьких течій, хоча у ньому вже вчувалися нотки лівої ідеології.

Читайте: Нестерпна складність буття: література після війни

Відродження крізь війну

Giacomo Balla. Trels?. . . . Treln? (1914) exhibitions.guggenheim.org

Футуристам притаманні мілітаристські бунтівні форми образності. Представники цього напрямку тяжіють не до глибинності, а до потужної формотворчості і стилю масової пропаганди, який пізніше використовували комуністичні і більшовицькі партії.

Естетизування техніки стає наріжною ознакою футуристичної філософії. Прикладом цього є картина «Бронепотяг» Джино Северіні – кольорове поєднання гострих ліній і світлої тональності, що мало виражати політику соціального оптимізму. Футуристи розуміли, що перед ними стоїть величезне завдання: побудувати нову натхненну Італію, яка відродить себе в межах колишньої Римської Імперії. Звідси – ідея прославлення техніки із виключно мілітаристським призначенням.

Футуристи декларують свою відданість війні і пропагують політику мілітаризму не лише на папері або завдяки мистецьким перформансам, а й на практиці. Марінетті, розуміючи необхідність переходу від декадансу до техногенного оптимізму, кидає свої статки і вирушає на фронт. Він бере участь в Італійсько-турецькій війні як військовий кореспондент, а також пише книжку «Битва при Триполі» про природу бойових дій й оновлену війну. Події Італійсько-турецької війни допомогли Італії частково оклигати після феодального застою і здійснити успішну операцію на теренах північної Африки.

Однією із причин піднесення футуризму було глибоке розчарування італійців в ідеях Відродження. На політичній мапі Європи Італія з’являється 1861 року, але люди, зважаючи на героїчне минуле країни, очікували іншої, великої Італії. Футуристи розуміють, що занепад є зручною нагодою перезавантажитися і почати будувати нову країну – прогресивну і новаторську. Тому у футуристичних картинах ми бачимо незвичні сюжетно-тематичні елементи: бійки, повстання, техніку, оптимістичну тональність, яскраво-червоні кольори, домінування гострих ліній й обігрування теми світла – все це є складовими культури футуризму.

Читайте Іншого кінця світу не буде: воєнна тема в українській літературі

Початок епохи кіборгів

Francesco Cangiullo. Large Crowd in the Piazza del Popolo (Grande folla in Piazza del Popolo) (1914) exhibitions.guggenheim.org

Марінетті розвиває ідею перетворення людини із надчутливої істоти на щось механізоване, але сильне і спрямоване у майбутнє. Власне, це перша чітко сформульована концепція кіборга, про яку він говорить на сторінках свого роману «Футурист Мафарка».

У цьому образі постає ніцшеанська надлюдина із вкрапленнями технічних досягнень. Вона літає на залізних крилах, бере до рук гранати, здіймається в небо і закидає вибухівками ненависну Австро-Угорщину, зокрема Відень. Чому саме Відень? Тому що довгий час північна Італія була поневолена Австро-Угорщиною, тому для італійців ця країна – те саме, що для українців Російська імперія. Італійці випромінювали генетичну ненависть до австріяччини, і ці настрої просочуються як в поезію і романістику, так і в інші прояви футуристичного мистецтва.

Образ крилатої людини тотожний гелікоптерові, спроектованому Владіміром Татліном – радянським футуристом, що любив Україну. Залишивши Росію, він переїхав до Харкова, де вивчав феномен української народної музики і самостійно виготовляв кобзи і бандури. Крім того, Татлін спроектував агрегат, який мав здіймати людину в небо, і дав йому ім’я «Летатлін», поєднавши слова «літати» і «Татлін».

Читайте також: Свіжі книжки про тоталітарне минуле

 Початок електронної музики

Francesco Cangiullo. Piedigrotta. Book (1916) exhibitions.guggenheim.org

У цей час італійський художник Луїджи Руссоло вигадує світло-звуковий пристрій сонохроматоскоп. Зрозумівши, що футуристичний експеримент не може вичерпуватися живописом, він звертається до сфери аудіального і пише «Маніфест футуристичної музики».

Попередники Руссоло у своїх роздумах про необхідність змін у мистецтві не відмовлялися від музичних інструментів, проте ідеї Руссоло значно радикальніші. Він розвиває теорію шумофонії, що має відтворювати «музику» війни, техніки і прогресу. По суті, шумові модулятори гримач, скрипун, ревун і хрустун були покликані реконструювати звуки промислових об’єктів. Це можна назвати відправною точкою створення електронної музики.

Читайте також Різні книжки про різні війни від Олександра Михельсона

 Фашизм як футуризм

Benedetta (Benedetta Cappa Marinetti), Spicologia of 1 Man (Spicologia di 1 uomo), 1919 exhibitions.guggenheim.org

Футуристи намагались жити так, як було зазначено в маніфестах. Вони стояли у витоків італійських фаши і не боялися їхати на фронт, проте для футуристів фашизм означав насамперед ідею побудови наддержави технічного, машинного типу, а не поневолення інших народів. Образ такої держави просочився у фашистські документи саме з футуристичних декларацій, поезії і картин.

Футуризм умовно поділяють на два основні етапи. Перший футуризм – деструктивний, руйнівний і хаотичний. Він має абстрактний характер і є реакцією на переосмислення часу, динаміки і швидкості. Другий футуризм обирає курс на злиття з режимом, політику конструктивізму і побудову нової держави. У цей час футуристи вже поглинені фашистським режимом, і їхнім основним завданням стає сіяти в серцях пересічних італійців дух і віру у соціальний оптимізм і перемогу нової Італії.

Читайте про 7 антимілітаристських книжок для дітей

Футуристичний театр

У 20-ті роки літак стає символом стрімкого прогресу і важливою складовою футуристичних експериментів. Митці сміливо здіймаються у повітря і дивляться на землю з іншої перспективи. Так розпочинається епоха футуристичного театру аеропітуре. Фідель Асаї, автор картини «Аероперспектива» (1926), пише маніфест, у якому стверджує, що у футуристичному театрі відсутні люди в чистому вигляді, а літак стає продовженням нашого тіла.

Політ для митців цього часу є формою художнього вираження. Асаї, лежачи на траві, спостерігає за піруетами літаків, після чого складає таблицю із «перекладом» поворотів крила зрозумілою для глядачів мовою. Петля – радість; тривалий спуск при падінні – ностальгія; почерговість лівого і правого крила – азарт, грайливість;  діжка – нестерпність, роздратування. Ця абетка допомагала глядачеві зрозуміти актора, який сидів за штурвалом літака і відтворював дійство.

Муза Муссоліні

Filipo Tommaso Marinetti.Zang Tumb Tumb (1912) exhibitions.guggenheim.org

Наскрізною постаттю футуристичного мистецтва є Беніто Муссоліні. Спочатку, у 1914 році, це був не піднесений будівник імперії нового типу, а лише людина, яка відпала від соціалістичної партії і завдяки футуристам зібрала навколо себе молодь.

Проте ситуація швидко змінюється, і невдовзі Муссоліні стає символом нової епохи. У шедеврі аеропітуре художника Гауро Аброзі «Аеропортрет» (1930) на місто Рим накладено контури обличчя Муссоліні. А на картині «Я, Дуче» Алессандро Брушетті зображено вже не просто лідера фронтової молоді, а справжнього імператора, який взяв на себе обов’язок відродити імперську Італію. Чим це закінчилося, всі знають.

Підсумки

Щоб достеменно зрозуміти, що таке італійський футуризм, достатньо поглянути на будівлю Квадратного Колізею, створену за наказом Муссоліні архітектором Марчелло Пьячентіні. Квадратний Колізей – це поєднання класичних геометричних пропорцій з деталізацією і чіткістю форм. Попри відверту механічність, ця будівля не позбавлена витонченості й ознак класичного мистецтва. Так само італійський футуризм під епатажною поверхнею ховає глибоку тугу за минулим.

Читайте про українського футуриста Михайля Сесенка: історія вічних пошуків

Чільна картинка Fortunato Depero, Skyscrapers and Tunnels