Новини

Новостворена Франко.Missia, народжена злиттям двох масштабних українських фестивалів Форт.Missi’ї та Франкофесту, більше тижня надихала своїх гостей та мандрівників на появу нових питань навколо теми Івана Франка та пошуку на них відповідей. Три дні письменники, митці та музиканти разом із фестивальниками шукали Музу на українсько-польському кордоні, далі мандрували із дискусіями та лекціями (і з концертними співами) через Судову Вишню, палац Фредрів-Шептицьких (с. Вишня), Самбір, Добромиль та Дрогобич аж до малої Батьківщини письменника – села Нагуєвичі.

Поповичі

У селі Поповичі біля українсько-польського кордону першими традиційно з’являються митці, які перетворюють оборонні форти І світової війни на арт-об’єкти. Їхня тематика дуже різна, але не підв’язана під франколінію фестивалю: обмеження шенгенської зони, можливості у житті, навколишня небезпека та багато інших трансцендентальних і не дуже проблем світу цього.

Літературну сцену заполонили поети, серед яких Тарас Малкович, Юрій Іздрик, Галина Крук, Маріанна Кіяновська, Павло Коробчук, Мар’яна Савка, Катерина Оніщук та Григорій Семенчук.

Тим часом музична сцена символічно стартувала виступом Абу-Касимових капців – гурту, однойменного із казкою Франка. Обов’язкову умову для участі у фестивалі всі гурти виконали: пісня на вірші Івана Франка. Зокрема, Kalo Chavo із піснею ромською мовою, Місько Барбара і Йозефом Остранським зі своїм чеським варіантом та Marinita & Agabeyli Brothers із адаптацією вірша на давньоєврейську.

Незвичною для фортів виявилася кількість публіки, адже попередні фестивалі збирали дуже велику кількість гостей, наметові містечка заполонювали усі можливі місця, люди селилися у височенній траві, серед лісу, навпроти головної сцени, за нею. Проте цього водоспад відвідувачів перетворився, швидше, на струмочок. Хоча це можна пояснити накладкою із двома іншими фестивалями, які проходили у Львівській області тими ж вихідними.

Мандрівка

Першим пунктом призначення після Поповичів стала Судова Вишня, де історик професор Ярослав Грицак пояснював, що ж може бути спільного між політикою та культурою. Лекцію змінила дискусія щодо питань знову ж таки культури та опору. А перед зміною міста дислокації музиканти, які мандрували разом із дискутувальниками, письменниками та літераторами, відіграли концерт на місцевій літній сцені.

За чотири дні дороги мандрівники зустрічалися і з різними перешкодами. Не обійшлось і без вибухових реакцій на деякі тези під час дискусій. Зокрема, скандальна ситуація виникла у Дрогобичі під час дискусії «Дві години переоцінки Франка», основними учасниками якої були Володимир Єшкілєв та Олег Лишега.

«Я думав, що погляди Олега Лишеги на Франка спровокують вибухову реакцію. Натомість та вибухова реакція почалася значно раніше, із виступу Володимира Єшкілєва, на думку якого, ми не продовжуємо українську літературу, вона не продовжує традиції Івана Франка, українська політика не базується на ньому, а українське суспільство та суспільні речі також жодним чином Франка не стосуються. Він визначив Франкову місію як місію цивілізатора, — розповідає куратор літературної частини Юрко Кучерявий. — Але у цьому аспекті місія Франка, його ідеї програли тому, що ми зараз у дуже плачевному стані, ми залишилися варварами. Після чого велика частина панства вирішила роздерти вишиванки на грудях. Один із панів, які активно зреагували, почав вживати нецензурну лексику, тому його довелось попросити покинути зал».

Як з’ясувалося згодом, нестриманий пан виявився головою Комісії культури Дрогобицької райради. Інцидент дещо потьмарив враження від мандрівки та її здобутків, проте позитивна реакція місцевих мешканців на виступи зовсім нетрадиційних для невеликих міст гуртів змогла дещо поправити ситуацію.

Нагуєвичі

Так домандрували і до Франкового дому – Нагуєвичів. Сюди вже й зібралась значно більша частина шанувальників фестивальних традицій. Тому у четвер, окрім перших художників, приїхали й перші відвідувачі. Хоча основна навала спостерігалася упродовж п’ятниці та першої половини суботи.

Мистецька частина

Сюди передислокувались митці із фортів, а поповнила їх команда молодих художників із Дрогобича. Над своїми творіннями вони продовжували працювати до суботи. Але для того, аби відвідувачам цікавіше було пізнавати щось та роздумувати над значенням самим, ленд-арти не підписували, навіть не позначали, де саме вони є. Кожен мав знайти їх власними силами.

«Це спроба освоєння території, експеримент. У Поповичах художники вже більше орієнтуються, де можна робити свій проект, а тут ще ні, — пояснює хід думок організаторів куратор мистецької частини Влодко Кауфман. — Ленд-артовий сейшн художників цього року більше схожий на лабораторію».

Загалом на території створені близько 20 арт-об’єктів. Точно три із них розмістилися поряд із літературно-театральною сценою.

Музика дня і ночі

Музичні розваги тривали не менш, як до 4 години. Off-сцена радувала вухо молодими виконавцями засвітла та представниками drum’n’bass глибоко під ранок. Літературно-театральна сцена зібрала шанувальників Zapaska, Freddy Marx Street, Один в каное, DrumТиатру та інших. Звичайно ж, найбільше людей збирала головна сцена. Corna Kruswa, Rock-H,  любителі музично-словесного коктейлю Bandurband разом із Міськом Барбарою, Гич Оркестр та запальна майстерна дітвора із «Петросу», Кому Вниз, Кораллі, Kozak System, Ніно Катамадзе та Insight із новою драйвовою програмою із роковими нотками та безмежною любов’ю до кожного гостя, Олег Скрипка із Лє Ґранд Оркестром та багато-багато інших.

Дитячі розваги

Центр дослідження літератури та юнацтва сотворив на фестивалі польову бібліотеку для дітей. Від найменших, для яких спеціально припасені книжечки із тканини, і до найбільших, років 20-25, яких також зацікавили різноманітні казки.

«Ми маємо також купу пластику, ми із дітьми ліпимо, потім запікаємо фігурки, малюємо фарбами, малюємо персонажів із книжок. Дитина підходить, бере книжечку і просить її почитати, або ж ми самі пропонуємо дітям, а давайте ми вам почитаємо, — розповідає координатор дитячого майданчика Оля Довгань-Левицька. — Ми практикуємо й таке, що просто сідаємо й починаємо читати, а потім до нас приєднується все більше й більше дітей, вони сідають в коло та слухають».

Окрім того, діти мали змогу взяти участь і в іграх, і в акторських майстер-класах, трохи повчитися гарно читати уривки із творів.

Літературні діяння

Найраніше свою діяльність розпочинала саме літературна сцена, яка стала місцем розгортання поетичних боїв усіх, хто вирішив, що вміє писати вірші. Владислав Шубєнков та Василь Сливчик проводили тут 6-й Західноукраїнський «Поетичний батл», який вже вкотре зібрав натовп молодих і не дуже поетів. Окрім журі, авторів оцінювали й глядачі, що придбали комплекти оцінок на аукціоні, тим самим поповнивши призовий фонд для майбутнього переможця.

«Ви реально маєте у своїх руках владу, бо у нас демократія. Куплена за гроші», — переконував під час аукціону Василь Сливчик.

До другого туру увійшли 15 авторів, а до фіналу потрапили п’ятеро. Троє способом традиційного відбору, а ще двом поетам Андрію Скорику (Львів) та Олександру Ткачинському (Київ) довелось на свою підтримку збирати гроші — бігати з капелюхами серед глядачів. Хоча, як результат, перемогу дістали також двоє, але дівчат — дві Олі, Оля Перехрест із Києва та наймолодша учасниця Батлу 12-річна Оля Вовк зі Львова. Вони й поділили між собою весь призовий фонд.

А на тих, кого все ж таки цікавила особа самого Івана Франка, чекала презентація книжки есеїв «Франко. Перезавантаження», авторами якої стали письменники та франкознавці. Разом із презентацією відбулися й лекції декількох із авторів: Богдана Тихолоза, Володимира Єшкілєва, Валерія Корнійчука та Віктора Неборака. Попередньо заявлений лектор Юрій Винничук на фестивалі поміченим не був. Але присутні лектори встигли зацікавити публіку розповідями про малого Франка-мольфара, його життєві вибори, жінок вже дорослого письменника та просто збережені історії із його буднів.

І вже на підсумковій дискусії її модератор Борис Захаров із почуттям виконаного обов’язку зміг сказати: місія complited. Поговорити трохи про перепони на шляху, про досягнення, посперечатись щодо різних теорій та продовження місії Франкового перезавантаження.

«Ми хочемо у першу чергу збити з Франка граніт, зробити його живим, забезпечити його життя у просторі людей, які приїжджають, а потім їдуть звідси», — наголосив на фестивальних пріоритетах один із організаторів Остап Походжай.

Як один із способів збивання граніту «Ніч в музеї», минулого року дочитати «Мойсея» у приміщенні Меморіального музею Івана Франка не дали, повиганяли читачів. Цього ж року читання тривали і о 3 ночі і пізніше, почути міг кожен охочий, а також побачити виставку малярства Євгена Безніска.

І на завершення, найстійкіші покидали Нагуєвичі вже у понеділок, хтось зранку, хтось і того пізніше. Адже дійства не відпускали фестивальників знову майже до ранку. І дехто, можливо, навіть подумував трохи там пожити.

Читайте також: Як доїхати до Нагуєвичів та що дивитися в музеї Івана Франка

Світлини автора та спільноти Сіль