Новини

Роман Пятковка – фотограф з Харкова, знімки якого виставляються і продаються в Італії, США та Німеччині. У 2013 він став переможцем Sony World Photography Awards. Деякі його фотопроекти увійшли до першого видання “Ukrainian Erotic Photography” від видавництва “Основи”. Окрім цього, разом з Павлом Гудімовим, фотограф презентував окремий альманах із власними роботами під назвою “Apartment 20”. На Форумі видавців Роман Пятковка розповів про тілесність і сексуальність в українській фотографії.

У Радянському союзі бути фотографом не вважалося професією, якщо ти не журналіст. Не існувало також союзу фотографів, тому працювати за такою спеціальністю також не можна було – нас могли засудити за туніядство. Будь-яке зображення оголеного тіла класифікувалося КДБ (Комітетом державної безпеки) як порнографія.

Справжнє мистецтво можна було побачити тільки в книгах, які привозили з-за кордону. Першою такою книгою стала збірка репродукцій Сальвадора Далі.  Я був 28-мим у черзі за переглядом цієї книги – в мене вдома досі є чорно-білі знімки її сторінок. Однак саме оголене тіло можна було побачити хіба що на картинах Дейнека, інколи Тиціана.

Читайте також: 8 книг, які має прочитати молодий фотограф

Серію «Сука-любов», яку відібрали для книги, я створив у 80-ті роки. Фотографії з цього проекту присвячені гомосексуальній та бісексуальній любові.

(з серії Bitch Love)

(з серії Games of Libido (1991))

Звичайно, тоді такого не було і бути не могло – такою була офіційна версія, у житті все складалось часом зовсім інакше.

Саме тому, напевно, я почав знімати в цьому жанрі. З одного боку – це був протест. З іншого боку, таким чином я намагався заповнити візуальний дефіцит справжнього людського тіла.

(з серії About love-II)

Те, що на світ з’явилась книга «Apartament 20», цілковита заслуга Павла Гудімова. Він хотів створити недорогий артбук для масової аудиторії, аби показати місце фотографії у контексті сучасного мистецтва. Пізніше буде також випуск у ста екземплярів, в якій буде одна «жива» фотографія, надрукована не цифровим способом, а срібно-желатиновим, мій автограф і така справжня радянська печатка.

У цієї книги досить великий як для України тираж – тисяча екземплярів. Спочатку ми не знали, як це має виглядати, однак я наголосив на тому, що в книги повинна бути цікава концепція – саме це її відрізняє від каталогу чи просто набору фотографій. Так з’явилась концепція ізольованого простору.

(з серії COMMUNAL APARTMENT… Harmony)

Радянська фотоеротика створювалась в домашніх умовах. Не було студій, апаратури, не було «Кодака», «Фуджі», а була, досить поганої якості, «Смена».

Але найцікавіше, що оскільки ми знімали в комунальному просторі, наша фотографія була досить інтимною.

Ми вивчали наш комунальний простір, тому що концептуальне мистецтво це перш за все дослідження, а не робота з естетичними категоріями. Я досі його вивчаю, тільки тепер із телефоном в руках.

(з серії You wait … (2010-2011))

Я зробив погану якість фото своєю «родзинкою». Оскільки фотографи розуміли, що вони ніколи не отримають американської чи європейської якості, виходом стало її навмисне псування. Ми  дряпали негативи і незграбно фарбували позитиви. Інколи ми отримували можливість купити японський фотоапарат, але навіщо?

Читайте також: Михайло Педан: Фотокнига – перехід на вищий професійний щабель

(з серії Soviet photo (2012))

Моделями були подруги, дівчата, дружини. Багато хто жартував, що коли до мене приходили гості, то вони обов’язково роздягались.  

Пізніше на Заході мене багато хто питав, чому мої жінки такі некрасиві, не як у Playboy. Я відповідав, що ми любимо саме цих жінок, які після восьмигодинної зміни можуть стояти в черзі за картоплею і у яких можуть бути прищики на дупах.

(з серії Homework)

Досить довго було прийнято вважати, що в СРСР сексу не було. Ця традиція збереглася і в українській незалежній видавничій справі, хоча вже,здавалося б, ми бачили все – гостре слово, політичні провокації і навіть політичну порнографію. Однак здається, настала точка неповернення – тепер ми можемо говорити про те, як ми виглядаємо і одягненими, і оголеними.

Редактор «Пан+Пані»: Успіх тижневика засвідчив,

що в СРСР сексу було багато і різного

Світлини з сайту Романа Пятковки