Банальна фраза про те, що книга – це духовне їстиво, все ж є відносно правильною. Але якою ж тоді «поживною» має бути кулінарна книга! Якщо підрахувати всі томи, присвячені стравам, рецептам, кулінарії та видатним кухарям за всю історію створення книг, то вони, мабуть, значно перевищуватимуть кількість калорій в одному «Київському торті»…

2006 року в Австрійській національній бібліотеці відбулася виставка «Кулінарія і культура бенкету». В інтер’єрі старовинної бібліотеки саме за допомогою книг кураторам вдалося показати всю історію кулінарії та значення їжі не лише як необхідного елементу для підтримки життєдіяльності, але й важливої частки культури людства.

Про мистецтво приправ, співвідношення між їжею та отрутою, сенс консервів,  медичний та релігійний контроль над споживанням їжі у різні часи, про антураж під час процесу вживання їжі – от, лише деякі теми, які розкривали експонати виставки. А серед них – рукописні середньовічні книги з ілюмінованими мініатюрами церемоній прийняття їжі, друковані видання, гравюри із зображенням страв та приправ, фотографії, рекламні плакати.

Кулінарні книги сприяли підвищенню соціального становища кухарів і розвитку кулінарії як мистецтва. Як наприклад, ренесансні книги особистого кухаря Папи Римського Бартоломео Скаппі (Венеція, 1570):

або книга Макса Румбольта:

Протистояння між прагненням харчуватися правильно та гедонізмом, і спроби це поєднати знайшли відображення в окремому тематичному розділу виставки «Корисно чи смачно», в ньому – найстаріший експонат, куховарська книга віденського монастиря Св.Доротеї, яка містить рецепти для медичних цілей.

Ігровий підхід до кулінарії в ХІХ ст. був показаний у формі іграшкових кулінарних книг, а сучасний – у вигляді кулінарних коміксів. Те, як сьогоднішня глобалізація впливає на кулінарні звички яскраво демонструють китайські та арабські книжки, що присвячені навичкам їжовживання.

Для сучасного читача існує широкий вибір видань на тему кулінарії. «Читомо» підготувало особливе меню із найсмачніших страв.

Ода класиці. Фазан за рецептом ХІХ століття

Одоевский В. Ф. Кухня: Лекции господина Пуфа, доктора энциклопедии и других наук о кухонном искусстве. – Издательство Ивана Лимбаха, 2007.

(суперобкладинка)

Класик російської літератури князь Володимир Федорович Одоєвський – фігура вельми цікава: письменник, педагог, філософ, теоретик музики і до всього цього ще й автор кулінарних записок, які друкувалися під псевдонімом “господин Пуф” у 1840-х на останній сторінці в “Записках для хозяев” (додаток до “Литературной газеты”). Перше книжкове видання записок випустили 2007 року, і воно стало таким популярним, що наступного року довелося випускати додатковий наклад. Окрім, власне, рецептів книга містить лекції про кухонні помилки, анекдотичні випадки з життя доктора Пуфа, а також поради типу, як зберігати запаси, як подавати страви і багато інших відомостей, повіданих у вишуканій літературній формі. Отже, тепер “Лекции господина Пуфа…” – це товстенна книга великого формату. Під супером сучасного оформлення ховається палітурка більш класичного вигляду з тисненням.

Холодець, він і в Штатах холодець

Петр Вайль, Александр Генис. Русская кухня в изгнании. – Независимая газета, 2002, КоЛибри, 2007.

Петр Вайль та Александр Геніс захопливо розповідають про емігрантське життя росіян, про особливості їхнього раціону й традиції харчування, а, значить, певну культурну традицію, яку вони намагаються зберегти, перебуваючи по той бік океану. Книжка написана в жанрі ессе – широковідома, виходила свого часу у двох видавництвах, тому оформлення двох варіантів різниться. Доволі невиразний дизайн мала вона у видавництві «Независимая газета». Останнє російське вийшло у видавництві «КоЛибри», на глянцевому папері з численними фотонатюрмортами та в суперобкладинці.

Цитати: «Кроме вкусовых качеств бульон обладает еще и тем поучительным достоинством, что его прозрачность противостоит нашему смутному времени»

«Если сопоставить обыденную жизнь с остывшими макаронами, то легко убедиться, что тому и другому смысл придает острота – внезапная любовь, томатная паста, рискованные приключения, красный перец, лотерея, чеснок».

Французька кухня. Фірмова страва від Маестро

Fernand Point. Ma Gastronomie. – Lyceum Books, 1974, Rookery Press, 2008.

Французький кулінар Фернан Пуан (1897-1955), реформатор французької кухні і винахідник nouvelle cuisine, служив високим стандартам ресторанного обслуговування, якими відома Франція. Саме месьє Пуан впровадив традицію шеф-кухарів виходити в ресторанну залу до відвідувачів, щоб дізнатися, чи до вподоби їм страви. Хоча й мав свої дивацтва, як-от легковажне ставлення до грошей. У меню його ресторану була зазначена загальна вартість обіду, а ціни на окремі страви вказані не були.

Цілком відданий кулінарії, Фернан Пуан у перерві між роботою, занотовував свої думки про життя та професію шеф-кухаря. Книга відома під назвою «Ma Gastronomie». Перше її видання було у Сполучених Штатах 1974 року з монументальним портретом автора на обкладинці:

У видавництві Rookery Press «Ma Gastronomie» вийшла друком 2008 року:

Цитати: «Однією з найважливіших відмінностей між людиною і твариною є те, що людина здатна отримувати насолоду від напоїв і тоді, коли не відчуває спраги».

«Щодо кулінарного мистецтва, той, хто ним займається повинен бачити все, чути все, пробувати все, споглядати все для того, щоб утримати врешті хоча б крихту».

Італійська паста. Поживно й апетитно

Елена Костюкович. Еда. Итальянское счастье. – Эксмо, 2007.

Для фанатів італійської кухні немає кращого довідника з кулінарних традицій цієї країни, ніж книга Єлени Костюкович. Насолоджуватися розповіддю на близько 800 сторінках книги (у варіанті видавництва «Эксмо») про різновиди, справжню якість різотто, пасти, піцци в контексті історії, культури, мистецтва країни Апенинського півострова краще, добре поївши перед цим. Автором передмови є Умберто Еко, книги якого російською перекладала пані Костюкович. Щодо оформлення, то воно значно програє змісту. Персонажі, зображені на обкладинці, аж ніяк не викликають асоціацій з Італією, ілюстрації у самій книжці – чорно-білі фотографії.

Цитата з передмови Умберто Еко:

«…у меня есть крайне веские причины написать это предисловие к книге Елены. Потому что Елена, которая вдобавок оказывается поразительно глубоким знатоком итальянской кухни во всех ее сложных нюансах и потаенных глубинах, ведет нас за руку (можно сказать, подманивает на запах, пленяет соблазнительными вкусами), и мы совершаем вместе с нею кулинарное путешествие не только для того, чтобы узнать все про еду, но в основном ради того, чтобы узнать все про Италию».

Котлетка планетарного масштабу

Thierry Marx. Planet Marx. – Editions Minerva, 2007.

Сучасний французький шеф-повар Тьєррі Марс із до болю знайомою зовнішністю (може, якийсь родич Брюса Вілліса?) також міцний горішок: всесвітньовідомий кухар, власник ресторану Cordeillan-Bages, який створює кулінарні шедеври, дає майстер-класи, подорожує Азією під час трьохмісячної відпустки (ресторан на цей час закривається), практикує буддизм.

От, вийшла друком і його книжка, цікава не лише текстами шеф-кухаря, але й фотографіями Матільди де л’Екотейс – у макромаштабі з кубічними помідорами, ягням, зануреним у какао та іншими космічними образами планети Маркса.

Анастасія Денисенко