Новини

Один із гучних проектів останнього місяця – це електронний архів Великої французької революції – 14 000 назв зображень та видань, присвячені подіям, що докорінно змінили хід історії. Створений інтернет-ресурс Університетом Стенфорду, спільно з Національною бібліотекою Франції.  Такі приклади з’являються в мережі заледве не щомісяця –  Європа, Америка, Росія, Австралія – всі вони дають вільний доступ до інформації, що роками лежала десь в фондосховищах.  Така інформація часто формує в людей хибне враження, що і в нас теж «процес іде», і якщо ще не все оцифрували – то, бодай, добрячу половину. Однак коли почитаєш заглиблюватися в тему – ілюзії вивітрюються. 

Про шанси бути оцифрованими

Направду ж спроби захистити від зникнення та відкрити читачеві фонди бібліотек мають в Україні спорадичний характер. Великі надії протягом останніх 3-4 років покладалися на Державну цільову програму «Бібліотека ХХІ», однак і досі немає жодних дій в цьому напрямку. Згідно з нею в Україні з’явилися б єдині стандарти опису метаданих, зведений каталог літератури, оцифрування провадилося б систематично.

Що ж лишається в сухому залишку, тобто в нашій реальності? В умовах дуже невеликих бюджетів, закладених саме на оцифрування (за умов якщо бібліотека не має власного обладнання та звертається до сторонньої компанії), питання відбору видань є надзвичайно актуальним. Однак якщо узагальнити, то основні принципи нічим не поступаються світовим.

1. Високий читацький інтерес до видання. Якщо та чи інша книга є популярною серед читачів – існує величезний ризик її втрати або зіпсованості. На жаль, не всі користувачі бібліотек є добропорядними, а тому часто трапляються ситуації, коли в цінних і раритетних виданнях зникають окремі сторінки, з’являються примітки ручкою, розсипається корінець тощо.
2. Раритетність (стародруки: інкунабули,палеотипи, кириличний друк 2ої пол.. XVI ст.., гражданський друк до 1725, видання укр. м. до 1860). Непотрібно бути першокласним фахівцем, аби зрозуміти, що цю категорію видань, яку називають також «з високим рівнем ризику незворотної втрати», потрібно зберігати в першу чергу. На жаль, не завжди умови зберігання таких видань відповідають усім вимогам (дотримання правильної температури, вологості, контроль за освітленням тощо). До речі, перед оцифруванням таких видань проводяться процедури з дезінфекції (іноді сторінки фоліантів буквально прогризені мишами), очищення від плісняви. Ще одна з проблем цього фонду – відсутність фахівців, які володіють «старими» мовами, аби описати ці видання.
3. Ювілейні дати. Завзвичай Мінкульт «спускає» розпорядження щодо відзначення ювілейних дат. Вірогідність фінансування таких проектів значно вища. Так в 2014 – це, безумовно, 200-річчя Шевченка.  Щоправда, іноді виникають відверто комічні ситуації. Наприклад, минулого року працівники Публічної бібліотеки міста Києва імені Лесі Українки вирішили реалізувати масштабний проект – оцифрувати повне зібрання творів Лесі Українки. Оскільки переважна більшість книгосховищ не мають необхідного обладнання, то передруковувалися твори вручну. І на 8-му томі, виявилося, що в мережі інтернет з’явився веб-проект Миколи Жарких “Енциклопедія життя і творчости Лесі Українки”, де й запозичили решту матеріалів.

Про книгозбірні

У будь-якому випадку, обережними й дуже повільними кроками наші бібліотекарі в різний спосіб намагаються втілити в життя проекти з оцифрування. Однак існує іще одна проблема – а саме донесення інформації про ці заходи до громадськості.  Впевнена, що про більшість проектів, зазначених нижче ви почули вперше, навіть якщо вам і доводилося провести не один день у кожній із зазначених бібліотек. Чомусь українським бібліотекарям не хочеться голосно кричати, надавати широкого розголосу не те що невеличким, а й глобальним проектам з оцифрування своїх фондів. Тому навіть мені – людині, що вже три роки поспіль моніторить подібну інформацію, надзвичайно важко створити вичерпний перелік усіх електронних колекцій, що створювалися в Україні.

Представлена нижче інформація про бібліотечні цифрові проекти стосується переважно тих видань, що були переведені в цифрову форму, шляхом фотографування або сканування. До переліку не увійшли електронні репозиторії навчальних закладів.

1. Електронна бібліотека «Культура України»

Проект Національної парламентської бібліотеки України працює з 2011 року. На сьогодні ресурс надає повний доступ до понад 3500 видань, що поділені на 4 колекції: «Історія культури. Теорія культури. Культурологія», «Мистецтво», «Етнографія», «Заклади культури».  

Наповнення електронної бібліотеки здійснюють не лише працівниками парламентської бібліотеки, а й інші бібліотеки й наукові установи, видавництва та приватні особи (письменники). Видання – у вільному доступі і доступні до прочитання безпосередньо з браузера.

 2. «Історична спадщина України» Національної історичної бібліотеки України

Народився цей проект трохи пізніше за той час, коли Історична бібліотека почала формувати власну електронну колекцію. Назва ж виникла після розробленої в 2011 році спільно з компанією «ЕЛАУ» програми «Історична спадщина України – світовий доступ в електронному форматі». Завдяки їй бібліотека отримала новий сайт, розмістила на ньому усю паперову картотеку (імідж-каталог). Наразі й далі триває робота з переведення в цифрову форму каталогу, аби здійснювати глибший пошук видань, та, безумовно, створення страхових копій видань. Оцифрування проводиться планомірно і здійснюється коштами держави, спонсорів, грантодавців. Наразі електронна колекція видань, розміщених на сайті бібліотеки, налічує понад 700 книг та періодичних видань і складається з 12 розділів:

• Історія України до 1917 р.
• Історія України 1917 – 1939 рр.
• Історія Києва.
• Генеалогія.
• Історія освіти в Україні.
• Історія Церкви в Україні.
• Пам’ятні, адресні, довідкові книги губерній території України.
• Переписи населення України.
• Видання церковно-словянською мовою.
• Видання іноземними мовами.
• Публікації в період Великої Вітчизняної війни.
• Бібліографічні покажчики.

Доступ до повнотекстових документів через сайт надається лише авторизованим користувачам (для цього необхідно мати читацький квиток) , однак окремі видання доступні для вільного прочитання. Також можна скористатися електронною читальною залою бібліотеки. З очевидних «мінусів» – незручна навігація.

3. Old printed books, Наукова бібліотека імені Михайла Максимовича

Станом на лютий 2014 колекція складається з 1243 описаних та 1956 неописаних книг, що є європейським культурним надбанням, які мають унікальну історичну та культурну цінність. Доступний пошук документів за алфавітом та часовим періодом (1450-1900). Читач може завантажити видання у високій якості (TIFF) або ж переглядати їх в браузері.

На сайті також описана технологія оцифрування цих видань, яку використовують автори проекту. «При передачі старовинних документів для сканування, бібліотекар фіксує стан документу у спеціальному журналі, а при поверненні стан документу знову перевіряється та відмічається. Працівники, що безпосередньо виконують сканування стародруків, навчаються поводженню зі старовинними документами та перебувають під постійним наглядом працівників відділу рідкісної книги. У збереженні старовинних документів під час сканування значну роль відіграє спеціалізований книжковий сканер BookEye Color A2, за допомогою якого і відбувається сканування».

4. Цифрова бібліотека Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського

До переліку оцифрованих видань входять такі колекції: газети , «Історичний Київ» (43 джерела); держава і право; «Історія науки» (32 назви); мова і література (колекції видань Гоголя, Шевченка, Котляревського); мистецтво (музика, живопис). Власне, чимало назв 18-19 ст. можна віднайти в різних розділах, що може спантеличити користувача, який відвідав цифрову бібліотеку з цікавості.  Варто також зазначити, що НБУ ім. Вернадського одна з небагатьох бібліотек, видання якої були включені до Світової цифрової бібліотеки (World digital Library).

5. Кіровоградська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Чижевського

Електронна бібліотека оцифрованих видань нараховує біля 100 авторів. Це як класики світової та української літератури (Гоголь, Карпенко-Карий, Шекспір), так і твори сучасників. До речі, ще один цікавий аспект, що загалом стосується регіональних бібліотек – це увага до місцевих авторів та краєзнавчих видань. Так, наприклад, книга Павла Босого «Роберт Пірс Ельворті» доступна для завантаження одразу в кількох форматах (EPUB, Mobi, PDF) та оснащена QR-кодом. Нові в колекції видання відзначені приміткою.

6. Електронні колекції Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки міста Києва 

Зібрання столичної бібліотеки містить кілька тематичних розділів, за якими й здійснюється навігація. Формувалися вони по-різному, наприклад, колекція рідкісних та раритетних видань про Київ (це близько 20 видань, датовані 1800-1926 рр.) та Колекція Сержа Лифаря (понад 100 видань) були виконані спеціалізованою компанією; зібрання «Література  з питань духовності і моралі» (більш ніж 200 видань)  передані Бібліотекою Київської духовної академії). Варто також згадати про доволі незвичний фонд – а саме «Колекцію світової класичної музики», куди увійшли класичні роботи Моцарта,  Бетховена та інших композиторів.

Про ентузіастів

Насамкінець хотілося б згадати два проекти, що мають дуже опосередковане відношення до бібліотек, оскільки створюються і наповнюються звичайними людьми. Зізнатися чесно, з точки зору якості та кількості контенту вони дуже приємно втішать читачів, спраглих до книг.

Веб-портал 1576.ua

«Енциклопедія українського світу» охоплює не лише літературу, а містить також інформацію про видатних українців, художні роботи та музичний доробок. Розділ «Тексти» створений на основі домашніх бібліотек гуртом однодумців на чолі з Дмитром Стусом як ідеологом проекту, й наразі налічує 3500 назв (Стародруки, Рукописи, Документи, Періодика, Епістолярій, Драматургія)

Читанка

2240 назв для найменших читачів містить дитяча публічна онлайн-бібліотека «Читанка». На веб-сайті можна віднайти ті книги, які давно не перевидаються і яких у крамницях не знайдеш. Створюють електронну бібліотеку у вільний від основних проектів час.

Окрім цього, наприкінці минулого року ми створили окремий сайт, присвячений інформаційним технологіям в бібліотеках – Bibliotekar.in.ua.