uncategorized

На початку ХХ століття Жуль Верн в інтерв’ю сказав, що очікує час «наукового чарівництва»: століття, у якому наука перевершить найсміливіші сподівання. Сам письменник перед тим зробив чимало прогнозів, багато з яких стали реальністю ще при його житті й продовжували втілюватися після смерті. У 190-ту річницю із дня народження згадаємо деякі з них.

Підкорення води

Мабуть, найперший винахід, який асоціюється з Верном – це підводний човен «Наутилус». Не можна сказати, що письменник винайшов власне підводні човни: на час написання роману кілька країн вже проводили випробування подібної техніки. Що вдалося письменнику передбачити – це електродвигуни, завдяки яким рухається «Наутилус», велику глибину занурення, використання човна як зброї, горизонтальну стернову систему і ще чимало конструктивних елементів. Швидкість, з якою рухається «Наутилус» під водою, поки що не підкорилася жодному човну.

У «20000 льє під водою» Жуль Верн розповідає й про скафандри, завдяки яким капітан Немо й команда проводять чимало часу на морському дні. Письменник під час візиту на Всесвітню виставку 1867 року бачив кілька моделей скафандрів, які надихнули його на створення костюму, який дозволяв вільно переміщуватися й не приєднуватися до шланга, через який подавали повітря. Згодом ідеї Верна реалізував інший видатний француз Жак-Ів Кусто.

Читайте також: 7 українських фантастичних книг, на які варто звернути увагу

Підкорення землі

Подорожі до центру Землі присвячений однойменний роман Верна, у якому герої крізь кратер ісландського вулкана потрапляють усередину нашої планети й знаходять там, у порожнині, море та землі, населені давніми тваринами та доісторичними людьми. Гіпотеза про порожнисту Землю була доволі популярна у часи Жуля Верна, однак сам автор, хоч й віддав їй належне у романі, проте особисто сумнівався у ній.

Кілька років тому несподівано з’явилося підтвердження існування печер з величезними кристалами, які були описані у книзі. У Мексиці біля місту Найка було виявлено печеру із кристалами селеніта, розмір яких значно перевершує людський зріст.

Жуль Верн був певний, що рано чи пізно людство зможе подорожувати Землею з величезною швидкістю. У романі «Навколо світу за вісімдесят днів» він доводить, що така подорож цілком реальна, але зазначає, що будуть часи, коли таку подорож можна буде здійснити за 80 годин. Він підтримує цю думку й в подальших роздумах:

«Ще трішки часу, й наші телефони й телеграфи стануть смішними, а залізниці – надзвичайно шумними й неймовірно повільними. Звісно, автомобілю не замінити рейкових шляхів; ці сфери зовсім різні. Але рейками їздитимуть зі швидкістю 300-500 міль на годину. Залізниці слугуватимуть артеріями, автошляхи – капілярами».

Сучасні надшвидкісні потяги зробили мрію реальною, а проект Ілона Маска Hyperloop після втілення зможе остаточно зробити мрії письменника реальними.

Читайте також: Виважений ризик фантастики-2017: тенденції першого півріччя

 Підкорення повітря й космосу

У романі «Робур-завойовник» Жуль Верн змальовує величезний повітряний транспорт «Альбатрос», принцип дії якого схожий на вертоліт. Робур, аби довести переваги свого витвору, викрадає кількох членів спілки аеронавтів, яка підтримує ідею повітроплавання на кулях, і здійснює на «Альбатросі» навколосвітню подорож. У іншому романі «Володар світу» Робур використовує вже інший універсальний транспорт – машину, яка здатна літати, плавати й занурюватися під воду.

Ці книжки Верна надихнули нашого видатного земляка Ігоря Сікорського на створення літаків-амфібій та проектів вертольотів

Жуль Верн не міг оминути увагою ідею міжпланетних подорожей. Для того, аби відправити своїх героїв на Місяць, у романі «Із Землі на Місяць» він змалював величезну гармату, яка вистрілює вагон-снаряд у бік супутника. Згодом математичні розрахунки, що були наведені у книзі, спростували й довели неможливість подібного способу подорожей, проте саме книжка Верна підштовхнула уяву багатьох творців ракет, завдяки яким сьогодні політ до Місяця став справою техніки.

У цьому ж романі Верн робить ще кілька передбачень: його герої використовують алюміній для побудови снаряда – цей матеріал активно використовується у космічному будуванні, стартують із Флориди – майже там, де знаходиться мис Канаверал, екіпаж складають троє космонавтів – як й екіпажі програми «Аполон».

Антиутопічні візії

Варто згадати, що роман Жуля Верна «Париж у ХХ столітті» так і не побачив світ у столітті ХІХ, і став надбанням суспільства лише у 1994 році. У цьому романі світ постає у доволі похмурих тонах – для страти використовується електричний стілець, який з’явився за 30 років після написання роману. Проте й в цьому світі знаходиться місце технічним розробкам. Верн описує прилади, які можна ототожнити з відеозв’язком, телефонами, комп’ютерами, ксероксами. У центрі Європи збудована ажурна металева вежа, а «електричні канделябри» освітлюють величезні рекламні плакати на стінах будинків зі скла й металу.

Наприкінці ХІХ століття Верн починає більше уваги приділяти припущенням-попередженням, все частіше звертається до теми винаходів як зброї. Так він змальовує велетенську гармату, яка надсилає снаряди із отруйними речовинами за сотні кілометрів, й суперснаряд «фульгуратор Рока», вибух якого залишає по собі кратер та знищує будівлі у величезному радіусі навколо.

Читайте також: «Нейромант» Вільяма Ґібсона: ретрофутуристичне візіонерство

Найбільший винахід Жуля Верна

Але найбільшим винаходом Жуля Верна став власне рецепт передбачення. Письменник протягом всього життя цікавився науковими розробками й багато подорожував. Досвід і враження дозволили йому робити припущення з великою точністю.

«Коли я говорю про який-небудь науковий феномен, то попередньо досліджую усі доступні мені джерела і роблю висновки на базі фактів. Що ж стосується точності опису, то у цьому відношенні я зобов’язаний численним випискам з книжок, газет, журналів, різноманітних рефератів й звітів, які в мене зібрані заздалегідь й раз-по-раз доповнюються».

Після смерті письменника залишилося понад 20000 зошитів, у які він записував найрізноманітніші факти з різних наук.

Читайте також: Американське дослідження: наукова фантастика сприяє «поганому читанню»