uncategorized

Від зародження фемінізму як суспільного руху феміністки говорили про поширеність насильства проти жінок у тій сфері, де втручання закону і держави досі багатьом видається неприпустимим – в межах родини, там, де жінкам начебто обіцяли захист і притулок. Так само часто феміністки говорили і про поширеність сексуальних домагань (хоча саме це поняття було сформульоване вже за часів Другої хвилі – у 1960-1970-ті роки), переслідувань і зґвалтувань, які хоч і відбуваються за межами приватного простору родини, все одно лишаються переважно ігнорованими.

Хоч як складно досліджувати цю тему, феміністським дослідницям це вдалося.

Сюзан Браунміллер. Проти нашої волі. Чоловіки, жінки і зґвалтування

Susan Brownmiller. Against Our Will. Men, Women and Rape. – New York: Simon & Schuster, 1975. – 472 р.

На гребені Другої хвилі, в 1975 році, в США вийшла друком книжка, яка підірвала поширене в суспільстві уявлення, що зґвалтування – це щось, що трапляється дуже рідко і лише з тими жінками, які порушили неписані правила поведінки.

Браунміллер опрацювала величезну кількість архівних матеріалів з особливою увагою до записів із часів Першої та Другої світових воєн і з війни у В’єтнамі, і її висновок був страшний: зґвалтування не є поодиноким випадком, коли розпалений   красою жінки чоловік просто не може себе більше контролювати, чи маніяк полює на необережних; ні, зґвалтування є інструментом підкорення і пригноблення всіх жінок – як на війні, так і в мирний час.

Ця книжка є надзвичайно важким читанням – але після неї вірити в необачність жертв чи в магічну силу коротких спідниць над чоловічою силою волі стає практично неможливо. Однак зґвалтування – не єдиний вид насильства, на який наражаються жінки.

Насильство проти жінок. Криваві сліди. За редакцією Полін Б. Барт і Айлін Гейл Моран

Violence Against Women. The Bloody Footprints. Edited by Pauline E. Bart and Eileen Geil Moran. – London: SAGE Publications, 1993. – 312 p.

Феміністські соціологині, користуючись, зокрема, напрацюваннями жіночих груп підвищення самосвідомості та діяльності притулків для жертв домашнього насильства, підготували збірник статей про різні види насильства, що його зазнають жінки – вбивства, сексуальні домагання на роботі, переслідування (stalking), примус до сексу з боку родичів, а також про інституційний контекст насильства проти жінок.

Однак просто описом злочинів та їх контексту вони не обмежилися і запропонували статті про те, які механізми вже створені для допомоги жінкам-жертвам насильства і для попередження таких злочинів, і як ведуться дослідження в цій царині.

Про історію того, як феміністки Другої хвилі чинили спротив чоловічому ґвалту і допомагали жінкам вийти із ситуації насильства, можна також почитати у цьому збірнику статей.

Читайте також: Література толерантності: 5 книг про рівність прав

Пручайся! Феміністський спротив чоловічому насильству. За редакцією Фредеріки Делакост і Феліс Ньюман

Fight Back! Feminist Resistance to Male Violence. Edited by Frederique Delacoste and Felice Newman. –Berkeley, California: Cleis Press, 1981. – 398 p.

Цей доволі грубий том зібрав оповіді низових активісток про їхню діяльність, їхній досвід, їхні досягнення і поразки – від організації маршів, нічних варт та притулків для жертв насильства і до судових позовів проти ґвалтівників чи інституцій, які їх прикривали.

Власне, саме завдяки феміністкам Другої хвилі і з’явилися самі поняття «домашнє насильство», «сексуальні домагання», «сексизм», «подружнє зґвалтування». І саме їм ми завдячуємо появою психогогинь і психологів, які працювали із жертвами насильства не з позицій «ти сама винна / ти мусиш його пробачити» (яка досі доволі популярна і в нас, і в Америці), а з позиції «ти маєш право на життя, вільне від приниження і насильства». Результатом роботи таких психологів є книжка, яка в 2015 році була видана українською мовою:

Джудіт Герман. Психологічна травма та шлях до видужання: наслідки насильства – від знущань у сім’ї до політичного терору

/ переклад Оксани Лизак, Оксани Наконечної, Олександра Шлапака. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. – 416 с.

Ця книжка буде корисною і психологам, і людям, які пережили насильство – в будь-якій формі, і членам родин тих, хто пережили насильство. В ній авторка пропонує стислий, але зрозумілий опис механізму травми з прикладами та її подолання в різних контекстах.

Читайте також: Трохи міждисциплінарного тіла й порядку

Огляд побутування домашнього насильства проти жінок і проти дітей, а також впливу інституційного насильства на родину на пострадянському просторі – від часів Російської імперії, через радянські часи (зокрема, вплив сталінських репресій і таборів) і в сучасних умовах – представлений у збірках статей:

Обыкновенное зло. Исследования насилия в семье.

/ Сост., ред. Ольга Здравомыслова. – М.: Эдиториал УРСС, 2003 – 200 с.

Бытовое насилие в истории российской повседневности (XI-XXI в.в.)

/ Общ. ред. и сост. Марианны Муравьёвой, Наталии Пушкаревой. – СПб: Европейский Университет в Санкт-Петербурге, 2012. – 200 с.

.

Серед авторів обох збірок – науковки й науковці, які свого часу започаткували гендерні дослідження у пострадянській гуманітаристиці, – Ольга Здравомислова (гендерна соціологія), Наталія Пушкарьова (жіноча історія), Ігор Кон (сексологія). З цих збірок постає картата картина множинних взаємозалежних вимірів насильства, де насильство в родині є і джерелом, і наслідком інституційного насильства в ширшому суспільстві.

Для психологів, які працюють безпосередньо із жертвами домашнього насильства, вийшов друком посібник психологині-практика:

 .

.

Елена Емельянова. Женщины в беде 

программа работы с жертвами домашнего насилия «Достоинство любви». – СПб.: Речь, 2008. – 224 с.

У цьому посібнику авторка розглядає психологічні особливості, які формуються у жінок внаслідок домашнього насильства – зруйнована впевненість у собі, занижена самооцінка, підвищена тривожність, ПСТР, пропонує рекомендації щодо реабілітаційних заходів, а також конкретні інструменти, за допомогою яких психологи можуть допомогти таким жінкам повернути собі контроль за власним життям. У цій книжці також окремий розділ присвячений груповій профілактичній роботі із жінками, в рамках якої жінки через індивідуальні і групові вправи вчаться, серед іншого, розпізнавати ознаки насильницьких стосунків і розвивають повагу до себе.

.

Читайте також: ЮНЕСКО звітує про сексизм у шкільних підручниках по всьому світу

Раиса Ерусланова. Насилие в семье

М.: Дашков и К, 2010. — 224 с.

У ньому розглянуті причини насильства в родині в контексті гендерної нерівності, такі як чоловічі прагнення контролю й очікування повноформатного побутового, сексуального та емоційного обслуговування, поширеність неадекватних уявлень про сімейні ролі, фінансова залежність жінок від чоловіків внаслідок широко поширеної дискримінації та інші. Цей посібник описує основні методи соціальної роботи з жінками-жертвами та шляхи попередження домашнього насильства. Серед іншого, посібник пропонує огляд організації телефону довіри.

Майбуть, найголовніший суспільний інститут, відповідальний за надання захисту і допомоги жінкам-жертвам насильства і за покарання кривдників, не кажучи вже про попередження подальшого насильства, – це поліція. Однак серед працівників поліції досі поширені ті ж стереотипи, що й серед решти суспільства – про роль і відповідальність жінок у насильстві проти них. Для подолання цих стереотипів важливо розуміти контекст гендерно-обумовленого насильства і сам масштаб поширеності різних його форм.

Ліз Келлі. Новий погляд на поліцейську діяльність, її інноваційність та професіоналізм

посібник для Ради Європи. – Львів: Астролябія, 2011. – 175 с.

Це посібник для працівників поліції європейських країн. На початку посібника авторка ґрунтовно пояснює важливість захисту прав жінок і вирішальну роль поліції в цій діяльності.

Кожний розділ присвячений окремому виду ґендерно-обумовленого насильства (зґвалтування / сексуальні напади, домашнє насильство, переслідування, зловживання щодо дітей, торгівля жінками, вбивства з міркувань честі, сексуальні домагання), не лише розкриває специфіку кожного з цих видів злочинів – із статистичними даними, а й пропонує найкращі напрацьовані практики роботи поліції із жертвами таких злочинів та із кривдниками. Окремий розділ присвячений організації обліку таких злочинів.

Читайте також: Як включитися і не боятися. Феміністичний меседж від Шерил

Інституційним механізмам та нормативно-правовому забезпеченню боротьби із різними формами гендерно-обумовленого насильства в Україні присвячений аналітичний звіт «Механізми моніторингу та протидії гендерному насильству і дискримінації» за загальною редакцією Олени Суслової (2009).

Чимало всього змінилося в країні від часу виходу цього звіту – серед іншого, законодавство (зокрема, із закону про попередження насильства в сім’ї за наполяганням жіночих організацій все ж прибрали частину про віктимну поведінку і вимогу до дільничного інспектора попереджати жертву про неприпустимість такої поведінки), замість міліції в нас тепер поліція, припинило своє існування Міністерство сім’ї, молоді та спорту, яке раніше відповідало за гендерну політику держави.

І зміниться ще більше – якщо найближчим часом під тиском громади Верховна Рада все ж ратифікує Стамбульську конвенцію (Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, котру Україна підписала ще у 2011 році), що потягне за собою зміни у численні закони і підзаконні акти, а також нарешті покладе на державу цілком конкретні зобов’язання із формування системи надання допомоги жертвам домашнього насильства, покарання кривдників і попередження подальшого насильства.

Читайте також: Енн із Зелених Дахів на противагу вампіркам і одержимо закоханим

Тетяна Бурейчак. Соціологія маскулінності

Львів: Магнолія, 2011. – 142 с. 

Одна з перших дослідниць маскулінності в українському контексті Тетяна Бурейчак випустила навчальний посібник для факультетів соціології, в якому розглядає як теоретичні аспекти дослідження маскулінності, так і конкретні аспекти чоловічого досвіду, зокрема у радянському і пострадянському українському суспільстві: зокрема, особливості виховання хлопчиків, маскулінні рольові моделі у медіа, старі і нові моделі батьківства, канони чоловічої тілесності, гомофобія.

Окремий розділ у посібнику присвячений саме насильству, оскільки право (а часом і обов’язок) застосовувати насильство є одним із наріжних каменів маскулінності як такої.

Марія Дмитрієва – публіцистка, перекладачка, блоґер, соціолінґвістка,

експертка ґендерного інформаційно-аналітичного центру «Крона». Живе в Києві.

Чільна світлина globi-observatory.org