Добірки

Майже півстоліття тому одному дуже веселому художнику спала на думку ідея створити дитячу книжку з круглими дірками у сторінках, наче вони наскрізь прогризені хробачком. Зрештою, хробачок перетворився на ненажерливу гусеницю, ідея – на книжку, книжка — на бестселлер, а художник — на автора світового рівня. Ім’я цього автора — Ерік Карл, а його книжка «Дуже голодна гусениця» (The Very Hungry Caterpillar) була перевидана безліч разів півсонею мов, зокрема й українською.

Утім не гусеницею єдиною весь цей час жив Ерік Карл. його творчий доробок напрочуд багатий і різноманітний. Тож давайте познайомимося з деякими іншими шедеврами цього дуже вигадливого майстра.

«Дуже зайнятий павук» (The Very Busy Spider, 1984) розповідає про павучка, що зосереджено плете павутину (яку, до речі, можна відчути на дотик), а тим часом до нього із типовими звуками звертаються по черзі всі мешканці ферми. Однак павук дуже зайнятий, йому не до розмов.

Зрештою, коли він закінчує роботу, виявляється, що він не лише зробив тенета, але й створив напрочуд красиву річ.

«Дуже тихий цвіркун» (The Very Quiet Cricket, 1990) — книжка-картинка про крихітку-цвіркуна, який відчайдушно намагається відповісти на привітання, з якими до нього звертаються різноманітні комахи протягом дня, але він іще не навчився цвірчати. Із настанням темряви він зустрічає подругу-цвіркунку і врешті готовий «заспівати».

Це своєрідна історія про дорослішання з ненав’язливим словником різноманітних привітальних конструкцій, «родзинкою» якої став справжній звук цвіркуна, що лунає у фіналі.

«Дуже самотній світляк» (The Very Lonely Firefly, 1995) знайомить малечу із світлячком, який із сутінками починає шукати собі друзів — інших світляків, але натомість знаходить тільки підсвічене вікно, свічку, ліхтарі, собаку, кота і сову (очі яких сяють у темряві), фари автівки і навіть феєрверк.

Після всіх цих пригод і вражень він нарешті натрапляє на інших світляків (які справді сяють і виблискують) і більше не почувається самотнім.

Читайте також: «Дуже голодна гусениця»: прогодує і позбавить залежності

«Дуже незграбний ковалик» (The Very Clumsy Click Beetle, 1999) — книжка про жука-ковалика, що втрапив у халепу — впав на спинку й не може підвестися. Великий жук-ковалик вчить його клацати зі стрибком, аби перевернутися, але все марно — незграбний малий ковалик клацає, підлітає вгору й знову опиняється на спині. Зрештою він робить потрійне сальто й опускається на лапки.

Цікавим є не лише подача знайомства маленьких читачів із невдачею і безпорадністю, але й мовні конструкції заохочення й похвали, що вживають персонажі. На додаток, остання сторінка книжки дійсно робить кумедний клацаючий звук.

«Оселя краба-відлюдника» (A House for Hermit Crab, 1987) — історія підводної подорожі краба-відлюдника, яка триває місяць за місяцем цілий рік і знайомить малих читачів не лише із життєвим циклом краба, але й дивовижним морським світом. Та одним із головних меседжів книжки є розуміння пошуку ідеальної оселі і прагнення створити в ній затишну й красиву атмосферу.

Читайте також: Наргіс Гафурова: «Дитяча книжка має бути взірцем доброго смаку»

«Привіт, рудий Лисе!» (Hello, Red Fox, 1998). За сюжетом, жабеня готується до святкування дня народження й планує запросити цілу купу різнобарвних друзів. Здавалося б, це буде чергова історія про кольори, але не зовсім. Рудий Лис чогось виявляється зеленим, та й усі інші звірі не відповідають озвученим кольорам, проте, якщо дивитися на них не менше десяти секунд за спеціальними інстуркціями, колір дійсно стає правильним.

Магія? Аж ніяк. Просто цього разу Ерік Карл використав в ілюстраціях прийоми стереозображення.

«Пан Морський Коник» (Mister Seahorse, 2004) розповідає про морського коника, який саме збирається стати батьком, а, як відомо, у цього виду тварин заведено, аби самець виношував і народжував малюків. Тож пан Морський Коник плаває морем із своїм підростаючим животиком, оглядає чудеса глибин і зустрічається з іншими підводними батьками та їхніми способами доглядати ікру й малюків.

Ця історія особливо актуальна в сучасних реаліях, коли чоловіки, що беруть відпустку по догляду за дитиною замість своїх дружин, стають звичним явищем.

Читайте також: 5 англомовних книжок-картонок для найменших читачів

«10 гумових каченят» (10 Little Rubber Ducks, 2005). Жовті гумові каченята знайомі кожному малюку з перших днів життя, тож Ерік Карл вирішив обрати їх за головних героїв однієї зі своїх книжок.

10 гумових каченят випадково потрапляють із фабричної коробки прямісінько до океану, а далі — у вир пригод і зустрічей, яка не лише захопить і розвеселить малюків, але й познайомить їх із екзотичними тваринами і птахами, порядковими числівниками й лексичними конструкціями, що позначають напрямки руху.

«Художник, що намалював синього коня» (The Artist who Painted a Blue Horse, 2011) — надзвичайно барвиста книжка, на створення якої автора надихнули роботи німецького художника-експресіоніста Франца Марка. Вона оспівує красу, невимушеність і оригінальність творчого мислення.

Синій кінь, червоний крокодил, жовта корова, фіолетовий лис і навіть віслюк, поцяткований різними фарбами, — для фантазії митця немає жодних кордонів і не існує неправильних кольорів.

Читайте також: Формат книжки-картинки: практика читання

«Друзі» (Friends, 2013). Двоє друзів — хлопчик і дівчинка — завжди разом і ніколи не сумують, але коли одного разу хлопчик не може знайти подружку, він вирушає в довгу мандрівку через річку, гори і ліс, щоб розшукати її.

У звичному стилі живого короткого наративу з малюнками-колажами Ерік Карл створив атмосферну й просто-таки медитативну історію з кумедним фіналом.

 Чільне фото: The Rose Theater