Інтерв’ю

Читомо вже знайомило вас із засновницями «Букмолі» – сайту про дитячу літературу й однойменного літклубу для малечі. Однак дитлітом дівчата не обмежуються. Зокрема, Міра Київська та Ірина Комаренець організовують ще один клуб – цього разу для дорослих читачів – літературне кодло під назвою Bookoholic. Щотижневі зустрічі букоголіків передбачають обговорення, за келихом, творів, що їх заздалегідь пропонують Міра й Іра. Проводити зустрічі дівчатам допомагає також Богдан Тушевський, який, окрім всього, відповідає за підбір музичного супроводу. Ми попросили їх детальніше розповісти про те, як проходять посиденьки букоголіків.

Про мотиви задуму

І. К.: З одного боку, можливо, далася взнаки ностальгія за навчанням на могилянській філології. З іншого, якоїсь миті, коли ця ідея лише витала в повітрі, чимало друзів, знайомих підтримали нас, кажучи: «Круто, мені подобається, я б на таке ходив». Ці відгуки спонукали нас почати якнайшвидше, ми обговорили задум і десь за два тижні провели першу зустріч.

 Про формат літературного кодла

І. К.: У нас немає жодної диктатури. Нам цікаво послухати думки людей, які приходять на зустріч, не нав’язуючи їм власних думок. Зазвичай це цікаві й активні особистості. Їм подобається брати ініціативу в свої руки, вести дискусію – і ми це підтримуємо. Немає такого, що все, припиняйте говорити, бо ви пішли не за нашим планом. Ясна річ, що ми модеруємо розмову, але робимо це максимально м’яко і демократично.

М. К.: Зустрічі букоголіків – це живий діалог, який дозволяє отримати додаткову насолоду від тексту у компанії хороших людей. Приємній атмосфері сприяє ще й місце – сидячи у напівтемряві з келихом, слухаючи підібрану під книжку музику, ти одразу відчуваєш, що це не лекція, не урок з літератури, а справжнє кодло рівних:) Як на мене, такий формат – дуже перспективний і супермобільний.

Підбір книг

М. К.: Здебільшого обираємо книжки, які читали раніше. Прагнемо підбирати тексти, в яких проблематика та сюжет мають стосунок до сьогоднішніх українських реалій або торкаються проблем, які хвилюють читачів нашого віку. Перевагу віддаємо класичній та сучасній літературі, яка серед пересічних українських читачів не дуже популярна. Звісно, обрані нами тексти відрізняються від тих, до яких звикли шанувальники Донцової, Дена Баруна чи Марії Матіос, але вони не є чимось недосяжним для розуміння. Зустрічі букоголіків, по суті, створені для того, щоб читання хорошої літератури перетворилось на норму, а не привід для хизування.

Щоправда, зараз намагаємося бути гнучкішими і прислухатись до побажань букоголіків  (так ми вирішили називати учасників кодла). Нещодавно ми погодились на пропозицію прочитати щось «супермаслітівське» – масова література не завжди така жахлива, як здається. Під час обговорення плануємо зробити повноцінний аналіз, зрозуміти, чим цей текст відрізняється від тих, які ми читали напередодні, і розкрити секрет його популярності.

Хід зустрічі

М. К.: У нас щоразу активне обговорення, навіть невеликий твір Маркеса «Полковникові ніхто не пише» викликав дискусію на дві години. Загалом, ми уважно слухаємо одне одного, буває, що робимо невеличкі провокації – задаємо підступні питання, щоб люди трохи посперечалися. Після кількох зустрічей ми зрозуміли, що необхідно просто спрямовувати розмову у потрібне русло.

І. К.: Важливо також правильно розставити акценти дискусії, аби люди замислилися над тим, про що ця книжка, чому вона саме так написана і що говорить читачеві. Нам, філологам як професійним читачам іноді доводиться наштовхнути людей на менш очевидні, але цікавіші думки й інтерпретації. Разом з тим, у самих гостей завжди є купа запитань до нас і до решти учасників розмови.

 Підбір напоїв

М. К.: Це був задум, від якого ми відмовилися вже після першої зустрічі. Обмежувати вибір букоголіків – не дуже хороша ідея, адже у людей є власні вподобання: хтось полюбляє пиво, хтось вино, а хтось взагалі приходить і п’є водичку. До того ж, не усі напої підходять для тривалих обговорень. Так, скажімо, нещодавно ми читали Платонова, до якого найкраще пасує горілка, і хто ж знає, чим би скінчився вечір, якби ми змусили усіх її пити.

 Музичне тло

Б. Т.: Щоразу, читаючи книгу для «Букоголіка», я зосереджуюсь на тому, з якою музикою в мене асоціюється той чи інший текст. Для мене цей процес чимось нагадує пошуки саундтреків до фільму, але на що саме звертаю увагу і чим керуюсь – точно сказати не можу. Просто намагаюсь вловити особливий настрій тексту і підібрати відповідно до нього музику. Щоправда, є одна незмінна вимога: музика повинна бути не просто доречною, але й такою, під яку можна легко спілкуватись. Тому кожен трек проходить ретельну перевірку.

 Про гостей зустрічі

М. К.: Уже було шість зустрічей. Зазвичай приходить вісім-десять букоголіків. Для обговорення така кількість людей – ідеальна. Ми очікували, що ходити на «Букоголіка» будуть наші друзі та знайомі філологи, але склалося так, що активніше нас відвідують представники зовсім не філологічних спеціальностей – переважно математики, інформатики. Щодо підготовленості гостей, то мінімум половина присутніх повністю прочитує твір, а якщо текст короткий, то всі. Цікаво, що спойлери букоголіків не лякають, і ті люди, які не дочитали книгу, завжди обіцяють її дочитати.

І. К.: Один із наших завсідників скаржився, що йому не до вподоби ті книжки, які ми обираємо, мовляв, вони надто сумні й депресивні. Однак згодом він визнав: «Коли я приходжу на обговорення, то починаю усвідомлювати, що не до кінця зрозумів цю книжку, і її зміст значно глибший, ніж я собі уявляв. Тому намагаюся ніколи не пропускати наших зустрічей». Як на мене, після обговорень з букоголіками більшість людей починають інакше читати, сподіваюся, більш ґрунтовно й уважно.

Читайте також про літературні об’єднання у Криму, Луцьку, Рівному, Тернополі, Дніпропетровську та їхні формати подій.

Окрім того, вас напевне зацікавить, як проводять час читачі у Полтаві, Бучачі, Черкасах й Одесі.

Про літературні відкриття

М. К.: Ми перечитуємо всі книги, які пропонуємо до обговорення, тим самим постійно відкриваючи для себе щось нове – друге прочитання завжди відрізняється від першого. Найбільшим відкриттям для мене було те, що чимало знайомих, яких я вважала затятими читачами, майже не відкривають книжок. Водночас, ті, хто, здавалося б, зовсім не читають, виявилися справжніми букоголіками 🙂 Я помітила, що саме завдяки не-гуманітаріям кожна книжка після обговорення стає значно цікавішою для нас. Не-фахові читачі сприймають текст інакше і роблять такі дивовижні висновки, які не спадають на думку навіть авторитетним літературознавцям. Саме тому ми вирішили, що через кілька зустрічей запровадимо написання міні-підсумків обговорення у вигляді звіту найяскравіших цитат букоголіків.

 Про заклад для зустрічей

М. К.: Посиденьки проходять у барі GDSHN. Власник закладу – наш знайомий. Коли дізналась, що він відкриває бар, розповіла йому про ідею літературного кодла, і він погодився, аби ми проводили свої зустрічі там

 Найближчі плани

М. К.: Читати і отримувати насолоду. Також плануємо доповнити наші обговорення переглядами фільмів. Так, наступна зустріч, присвячена «Пікніку на узбіччі»,  матиме продовження – «Ніч Тарковського», під час якої переглянемо екранізацію Стругацьких та ще кілька фільмів цього режисера. Думаю, що буде цікаво. 

Світлини зі сторінок організаторів і Bookoholic у мережі Facebook

Музику, що супроводжує зустрічі букоголіків, можна послухати за посиланням.