Література на літо

Усього лиш двадцять книжок, які, на мою сьогоднішню думку, варто прочитати, не занурюючись у глибини століть, для того, щоб скласти більш-менш приблизне уявлення про українську літературу, із акцентом на прозових творах, без пояснень, трьома умовними блоками:

І.

1. Іван Котляревський «Енеїда».
2. Михайло Коцюбинський «Тіні забутих предків».
3. Леся Українка «Лісова пісня».
4. Іван Франко «Захар Беркут», «Для домашнього вогнища».
5. Степан Васильченко «Оповідання».

ІІ.

1. Микола Хвильовий «Я (романтика)».
2. Віктор Домонтович «Доктор Серафікус».
3. Валер’ян Підмогильний «Місто».
4.  Ірина Вільде «Сестри Річинські».
5.  Михайло Стельмах «Чотири броди».

ІІІ.

1. Валерій Шевчук «Дім на горі», «Голос трави».
2.  Юрій Андрухович «Перверзія».
3. Тарас Прохасько «БотакЄ» (уся збірка, особливо «НепрОсті» та «FM «Галичина»).
4.  Марія Матіос «Солодка Даруся», «Майже ніколи не навпаки».
5.  Галина Пагутяк «Урізька готика», «Захід сонця в Урожі», «Слуга з Добромиля».
6.   Оксана Забужко «Польові дослідження з українського сексу», «Сестро, сестро», «Музей покинутих секретів».
7.  Сергій Жадан «Ворошиловград».
8.   Лариса Денисенко «Кавовий присмак кориці».
9.    Ірен Роздобудько «Дванадцять, або виховання жінки в умовах, не придатних до життя».
10.    Таня Малярчук «Звірослов».