Література на літо

Оскільки я не літературний критик, не оглядач, тим більш, не фаховий знавець літератури, моє бачення є, звичайно, аматорським. Людини, котра любить читати, не б ільше.

На мій погляд, більшість іноземців не аж так прагне знайомитися з літературою інших країн. Хіба що німці, котрі ретельно читають все, що трапляється на очі.  Та японці, котрі вивчають інші культури. Втім, цю докипливість можна помітити навіть по тому, що ці дві      нації серед найбільш мандрівних.

Думаю, що спочатку непогано б було познайомити з тими письменниками, котрі були зв’язані з Україною (народженням, проживанням, навчанням, родинними зв’язками), але писали іншими мовами.

Тут може згадатися, зокрема: Йозеф Рот з «Маршем Радецького», Джозеф Конрад з «Серцем темряви», Бруно Шульц з «Цинамоновими лавками», Шолом-Алейхем з «Тев`є Молочником», Міхаіл Булгаков з «Білою Гвардією», Станіслав Лем з «Солярісом» та поезія Пауля Целана.

Стосовно української класичної літератури можна запропонувати до читання «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського, драматичний, ментальний й містичний текст, насичений сильними емоціями; поезію Ігоря Богдана Антонича, бо насамперед це – музика, до того ж музика джазова, а її мова універсальна.

Також я б порадила п’єси Карпенка-Карого, бо вони надзвичайно ментальні, при в’язані до наших людей, землі, вад людських та переваг.

Цікавою є повість Ірини Вільде «Метелики на шпильках», хоча б тому, що мова підлітків більш універсальна за мову дорослих.

Українці, на мій погляд, є нацією, котра вміє жартувати, тому збірки оповідань Остапа Вишні також будуть доречними.

А ще мені здається, що у всіх літературних та біографічних проявах іноземному читачеві будуть цікавими Леся Українка та Іван Франко.

З огляду на це, можна сучасним бонусом запропонувати книжки «Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій» Оксани Забужко та  «Пророк у своїй вітчизні: Іван Франко і його спільнота” Ярослава Грицака.

Стосовно сучасної літератури, то я б порадила «Джур…» Володимира Рутківського, «Vita Nostra» Марини та Сергія Д`яченків, знову ж таки з тих позицій, що дитяча мова та мова фантастики більш універсальна.

Як і мова снів, тому наступною йде збірка снів українських письменників «Сновиди».

Далі:

• «Гімн демократичної молоді» Сергія Жадана;
• «12 або виховання жінки в умовах непридатних до життя» Ірен Роздобудько;
• «Інші дні Анни» Тараса Прохаська;
• «Комашина тарзанка» Наталки Сняданко;
• «Мері та її Аеропорт» Євгена Положія,
• «Дивна така любов» Анни Багряної,
• «Реквієм для листопаду» Дзвінки Матіяш.

А також поезію Ірини Шувалової.