Новини

Чому у Швеції, країні з високим рівнем добробуту, є дуже популярними твори про злочинність? Це питання намагалися вирішити під час дискусії на Форумі видавців у Львові «Феномен шведського детективу», участь у якій взяли Крістофер Лінд, директор шведського видавництва Lind & CO, Ганна Мамчур, перекладач-скандинавіст, Владислав Івченко, український детективіст.

Крістофер Лінд, директор шведського видавництва

Про успіх шведського детективу

Немає жодної іншої країни, у якій було б стільки письменників-детективістів і тих, які пишуть у гостросюжетному жанрі, які продають стільки книжок відносно до населення країни. Один такий автор, як Стіґ Ларссон продав по всьому світі понад 70 млн екземплярів своїх книг, а такий письменник як Геннінґ Манкель – приблизно 40 млн.

Якщо читати тільки шведські детективи та гостросюжетні романи, то можна неправильно зрозуміти, який вигляд має шведське сьогодення. Злочинність у Швеції на дуже низькому рівні. Але у шведських детективах і гостросюжетних романах масові вбивства живуть практично у кожному домі. Можливо, це ключовий момент розуміння успіху шведських детективів.

Детективи і гостросюжетні романи запропонували читачу хорошу історію, «гуд сторі», на відміну від шведського роману як літературного жанру, який на той час став дуже нудним.  Детективи пропонують якийсь екшн, їх легко читати, в них завжди є розвиток сюжету.

Шведські детективи і гостросюжетні романи знищують ідилію. Швеція –  це країна великого добробуту, в якій низький рівень безробіття, злочинності. І таким чином ці романи знищують цю реальність.

До сильних сторін шведського детективу і гостросюжетного роману можна віднести те, що він, як правило, розповідає про будні Швеції, те, що відбувається зараз, і водночас те, куди рухається Швеція.

Коротка історія шведського детективу

Можна виділити три фази у шведському детективі і гостросюжетному романі. Справжнім проривом у шведському детективі були 60-ті роки. Такі письменники як Май Шевалль і Пер Вале. Ці романи вважаються класикою і є прикладами для наступних поколінь письменників. У них є такі риси, які згодом запозичили інші письменники. Однією з таких рис є критика суспільства. Ще однією рисою є відображення монотонної поліцейської роботи. Головними героями цих книжок часто є літні поліцейські-алкоголіки.

Детективи Джоан Ролінґ: якісно, масово, але не в нас

Друга фаза починається десь наприкінці 90-х – на початку 2000-х років. Тут уже звучить жіночий голос. І головними героїнями цих книжок є жінки, сильні, рівні з чоловіками і, як правило, вони живуть з менш успішними чоловіками. Прикладом такої письменниці може бути Каміла Лекберг. Сьогодні  вона є найуспішнішою письменницею серед жінок, які пишуть детективи і гостросюжетні романи. В її творах ми вже не знайдемо відображення монотонної  поліцейської роботи, ми побачимо, як мати опікується дитиною – відводить до садочка, забирає зі школи, проблеми з розлученням.

Якщо перша хвиля шведського детективного жанру критикувала суспільства, то друга викриває нерівність у суспільстві.

І третьою фазою можна назвати тренд, коли письменники пишуть міжнародні трилери.

Нагадаємо, зустріч відбувалася під час Форуму видавців #22 у Львові. Читайте наш звіт по спецпроектах Форуму і про його ринкову складову.