Читомо > Без розділу > Книжкові відкриття 2012 року від знаних книголюбів

Без розділу

Книжкові відкриття 2012 року від знаних книголюбів

28.12.2012 5 Автор:

До кінця цього безумовно насиченого року залишилось зовсім трішки, і ми вирішили згадати все найкраще, що сталося 2012 року. Ми ретельно готувалися до кінця світу і пережили футбольне Євро, гострили вила та чекали на парламентські вибори, зустрічали Всесвітній газетний конгрес, голосили через американські SOPA та PIPA і пережили майже неповторні дати – аж до 12.12.12!

Ми попросили наших друзів, дотичних до рідного видавничого ринку, поділитися своїми книжковими відкриттями 2012 року. Якщо точніше – «Книжкою–відкриттям», «Подією–відкриттям» і «Сервісом–відкриттям». Гадаємо, ви знайдете для себе багато нового й цікавого.

 

 

 

 

 

.

.

Юрій Марченко, директор видавництва «К.І.С.»

А-ба-ба-га-ла-ма-гівська «Снігова королева» для айпеда. Гармонійне поєднання тексту та ілюстрацій із сучасними можливостями – попри всі «прибамбаси» малюнки та історія залишаються на першому місці.

.

Конструктивна реакція на «мовний закон»: прагнення людей бути ближче до української – більше читати, дивитися, слухати, спілкуватися українською, активніше домагатися її від бізнесу.

.

Мобільний застосунок «Книжковий Арсенал – 2012» для смартфонів та планшетів: каталог учасників та програма заходів з можливістю формувати власний розклад з нагадуванням. Зручно і корисно – нічого не забув, скрізь устиг.

 

 

 

 

 

 

.

.

.

Юка Гаврилова, літературний агент

.

Дві книжки: Таня Малярчук «Біографія випадкового чуда» (КСД. ? 2012) та Індро Монтанеллі «Історія греків» (Літопис. ? 2010).

Практично кожна книжка Тані є для мене приємним відкриттям. Проте «Біографія випадкового чуда» стала значним кроком уперед не лише для Тані Малярчук в сенсі нової, динамічнішої, техніки письма, але також для читачів, які отримали не просто захопливий текст, не тільки правдиве дзеркало власного життя, а й потужний стимулятор до перживань і роздумів.
Книжку відомого італійського журналіста Індро Монтанеллі «Історія греків» було перекладено і видано у Львові ще два роки тому. Мені до рук вона потрапила лише восени 2012. Але хіба важить щось дворічне запізнення для розповіді про вічну античність? Монтанеллі  пише не про давньогрецькі держави (як, до речі, і Таня Малярчук про нашу:), а про  тодішніх людей в їх повсякденності, яка завжди й формує державний лад і поступ (або відступ). Інша справа, що антична повсякденність впливає на світ дотепер.
Тренінг для письменників та перекладачів. Організатори – «Bookplatform» та «Форум видавців». Цей захід, де йшлося про інтелектуальну власність та авторське права називався «Чесні правила гри та можливості співпраці». Я була там спікером і модератором. Чудова організація заходу, купа корисної інформації не тільки для слухачів, а й для спікерів.

.
Наразі найважлиивішим, найцікавішим для наших літературно-видавничих реалій мені видається започатковане письменником Антоном Санченком електронне видавництво «Електрокнига». Успіхи цього проекту останнім часом підказують, що такий шлях може стати неабияким проривом уперед в розповсюдженні нових книжок і самозабезпеченні авторів.

 

 

 

 

.

.

.

Антон Санченко, письменник, власник сайту «Автура»

 

Не одна – а одразу декілька. Назвемо це моїм відкриттям польської школи художньої репортажистики, яка в нас колись була представлена теж, скажімо, Віталієм Коротичем, а зараз якось захиріла. Отож, Маріуш Щиґел «Готланд» та «Зроби собі рай» – записки поляка про чехів (а збоку якось помітніше), Вітольд Шабловський «Убивця з міста абрикосів» – про сучасну Туреччину, Яцек Гуго-Бадер «Біла горячка» – про зимову подрож поляка через усю Росію від Москви до Владивостока на УАЗику (дуже невдала назва, могли б змінити для перекладу, книжка дуже вітальна насправді, навіть коли пише про страшні, але звичні нам, речі). І нарешті – «Імперія» Ришарда Капусцінського про часи розвалу СРСР, побачені на з Москви, а в поїздках усією країною. І ось коли в читача не залишається жодного сумніву, що школа таки є – цікава, потужна й плідна, слід почитати «Автопортрет репортера» того ж Ришарда Капусцінського, щоб зрозуміти, звідки все це взялося. Її нелогічно переклали і видали першою, ще до власне прикладів репортажистики, і читалася вона тоді трохи дивно. А зараз все стало на свої місця. Мені здається, нашій літературі зараз саме такого нон-фікшену не вистачає, але ми над цим працюємо

«Книжковий Арсенал – 2012». Гарно пристосоване велике приміщення, досвід несподіваної організації простору професійними галерейниками вигідно відрізняє його від інших київських книжкових ярмарок. Цього виявилося достатнім, щоб всезагальне місце зустрічі усіх літераторів перекочувало з «Медвіна» туди.

Нескромно – моя «Автура». Можливо, «book.ua» Олексія Мася. По-перше показує, що є читацьке життя поза літературною тусовкою, по-друге, сподіваюсь, із цього виросте щось більше, бо Олексій – знаний стартапер.

 

 

 

 

 

 

 

 

.

.

.

Оля Жук, куратор «Книжкового Арсеналу»

 

Відзначу «Вивезену» – «український» роман австрійського письменника Йозефа Вінклера, який цього року був почесним гостем Книжкового Арсеналу. Це дуже особиста, пронизлива історія еміграції, частково написана зі слів реальної остарбайтерки із Черкащини. Так, наче сусідська бабуся дуже просто, на суржику, трохи химерно розповідає про страшні часи Голодомору, деміфологізуючи «офіційну» історію і вибудовуючи із пережитого свій власний, «низовий» міф. Відзначаю його тому, що це не просто черговий перекладний роман, а книга актуальна саме для України. Тут за вибором видавця («Критика») і перекладачки (Неля Ваховська) очевидна велика робота – пошук, дослідження, спілкування з автором, запрошення його презентувати книгу особисто. Це досить сміливо – видати маловідомий роман нового для України, хоча і дуже важливого у сучасній німецькомовній літературі, письменника, і самому його популяризувати, захопити ним читачів. За це ж дуже поважаю видавництво «Урбіно». Цікавий незалежний проект був у Галі Шиян із Ді Бі Сі П’єром. Гадаю, за такими осмисленими видавничими стратегіями майбутнє. Крім того, цього року дуже потішив «Даогопак» – перший том графічного роману-блокбастеру про козаків-характерників. А ще – початок видавничої програми Національного Центру Довженка – дуже гарне видання DVD-колекції українського німого кіно, фотоальбом «Земля», також з нетерпінням чекаю на альбом авангардних кіноплакатів, частину яких презентували на виставці на Книжковому Арсеналі.
Із закордонних книг дуже сподобалася нова мала серія книжок російського видавництва «Ad Marginem» спільно з арт-центром «Гараж». Доступні покетбуки із корисними, цікавими критичними текстами про мистецтво.

 

Як на мене, культурна подія року – «ARSENALE», Перша міжнародна київська бієнале сучасного мистецтва, яка активізувала все місто, навколо якої було багато цікавих паралельних проектів, і Дискусійна платформа як із молодими, так й зі знаковими інтелектуалами (коли б ми ще послухали Зигмунта Баумана чи Бориса Гройса!).

 

Гадаю, це «Спільнокошт» на biggggidea.com. Сподіваюся, що crowd funding допоможе розвинутися багатьом творчим і видавничим ініціативам.

.

 

 

 

 

 

 

.

.

..

Ілля Стронґовський, книжковий дизайнер, блогер

Перебрав кількадесят книжок, набутих, увласнених і прочитаних і зупинився на «Пісні льоду і полум’я» Джорджа Мартіна. Якраз у січні українською має бути перший том. Я в ориґіналі проковтнув всі 5, які вийшли і лишився дуже задоволений. Саґа, яка затягує, надихає і наглухо перебиває бажання відволікатися на інтернет.

Другий «Книжковий Арсенал». Я відмовився від участи в ньому заради першого за багато років відпочинку на морі і по поверненні виявив, що вибір був геть неоднозначний. В Україні починається конкуренція між книжковими заходами, поки млява, але. І це чудово.

Пінтерест. Колекціонування картинок ще ніколи не було настільки зручним, можна мати під рукою все, що колись десь бачив і сподобалося. Приєднуйтеся.

А ще це ґеніяльний інструмент ручної класифікації картинок, до якої пошуковикам картинок ще довго рости. Якщо цікавить, що комусь подобається на якусь тему, це миттєво і зручно можна побачити. Молодці вони.

 

.

 

 

 

 

 

.

.

.

Завен Баблоян, перекладач, заступник директора видавництва «Око»

Для мене такою книжкою стала «Иглы и коньки» Олександра Фоззі Сидоренка. По суті, вона продовжує те, що було почато в попередніх двох його книжках, а саме психоаналіз важливої проблеми: чому ми стали такою страшною і сумною країною. Мене вражає вміння автора розкривати цю тему через авантюрність сюжету, гумор і етнографічну точність.

Найбільш дивовижною для мене подією став «Книжковий Арсенал». Там було застосовано кілька принципових новацій: «органічний» дизайн простору, відсутність кордонів між подіями та «інфраструктурою», відштовхування не від функції книжки, а від її стильового, спосібно-життєвого значення, – наразі, здається, це єдине, де ще зберігаються її позиції. Не дивлячись на технічні проблеми, організаторам вдалося створити новий тип книжкового фестивалю – цілком неочікувано, з огляду на розробленість цього напрямку в Україні.
Тут я хотів би звернути увагу на «Електрокнигу» Антона Санченка. Невеликий за масштабом, але дуже важливий проект, який випробовує принципово нові кроки в пропонуванні та просуванні книжки, використовуючи гібридні форми: електронно-парерові, платно-безкоштовні, соціальні та «стенд-елонні». Думаю, в наступному році нас очікують сюрпризи в підході до самої «генерації» книжки – як у відношенні до змісту, так і в фінансовому сенсі.
Не можу не сказати хоча б два слова про черговий якісний етап розвитку літклбу «Маруся». Це унікальна «матрична» структура, яка знаходить нові способи перекриття лакун у літературному житті України – безпосередньо, в галузі освіти, але не менш важливо – в галузі самоусвідомлення та самоорганізації творчих спільнот, їхньої взаємодії з суспільством.

.

 

 

 

 

 

 

.

.

Ірина Славінська, літкритик, ведуча телепрограми «Гра в слова і не тільки»

Минулого року мене вразили мемуари Бернара Піво «Слова мого життя» («Les Mots de ma vie»). А цього року я пам’ятатиму роман, який отримав премію Ренодо – «Божа Матір Нілу» Сколастік Мукасонга. Цей текст став для мене відкриттям, бо в ньому ідеться про геноцид тутсі в Руанді. Я взагалі мало знаю про цю сторінку історії Африки… а тепер, завдяки роману, взялася міркувати на цю тему. Таке читання корисне для будь-якого мешканця України. Зрештою, механізми дискримінацій і геноцидів однакові: після довгого мовчання та закривання очей одного дня стає пізно кричати: «А мене за шо?»

Моя особиста подія року – це «Книжковий Арсенал». Річ у тім, що це перший фестиваль, де я опинилася «всередині» –  як координатор української літературної програми. Фестиваль показав особисто мені, куди можна рухатися, розвиток актуальної української книжки. Тут важливою стала зміна ролей. Адже цього року ніхто «пасивно» не наповнював програму презентаціями та автограф-сесіями. Натомість організатори (і ваша покірна слуга в тому числі) самі приходили з пропозиціями. Відтак самі придумували лекції та майстер-класи, читання та дискусії, а також – нові формати.

Але найбільша цінність моєї події-відкриття – честь працювати разом із Олею Жук, кураторкою всього «Книжкового Арсеналу». Це людина неймовірної сміливості та ерудованості. Вона вміє бачити таке, чого не бачать інші літературні менеджери.

 

Моїм улюбленим сервісом стали подкасти. Спершу досвід слухання подкастів Андрія Іздрика. Потім – досвід створення подкастів. Зараз – поміч тим, хто робить подкасти і хоче мати платформу для їх публікації (наприклад, «Українська К» та «Мистецькі теревені».

А ще – надання контенту, «сировини» для запису подкастів (наприклад, запис розмов із серії «Обмін речовин».

.

 

 

 

 

 

.

.

.

Грицько Семенчук, поет, куратор Літературного фестивалю на «Форумі видавців»

Книга-відкриття – Андрій Содомора «Від слова до серця, від серця — до слова». Содомора – велична постать у перекладацтві, але й у поезії він не просто добре пише, а щоразу говорить щось нове і цікаве.

.

 

Це, мабуть, Ляйпцизький книжковий ярмарок. Масштаб і творча атмосфера, ось на що потрібно рівнятись.

 

.

 

 

 

 

 

.

.

.

Микола Ковальчук, текстовий дизайнер, викладач типографії

Jan Middendorp. Shaping text (BIS Publishers, Netherlands, 2012) Чудове ілюстроване видання, що дозволяє повніше подивитися на типографію — не тільки як на набір законів і традицій, але й як поле для гри, включно з порушенням правил.

.
Сrafting Type Kyiv – захід, присвячений шрифтовому дизайну, який відбувся завдяки моєму другові Алєксєю Ваняшину та двом випускникам курсу з дизайну шрифтів британського Reading University. Вони цікаво й просто розповіли про роботу над новими шрифтами і довели: не святі горщики ліплять.

.
FontShop Plugin for Adobe Creative Suite Як давно я на нього чекав! Безкоштовний плагін для програм Adobe, який дозволяє пробувати різні шрифти безпосередньо в макетах. Тепер замовникові можна легко продемонструвати, чому варто купити ліцензію на той чи інший шрифт.

 

 

 

 

 

.

.

.

Ірина Троскот, головний редактор порталу літературної критики «ЛітАкцент»

 

У сучасномій українській літературі цьогоріч вийшло кілька цікавих книжок, проте їх складно назвати відкриттями року. Швидше, у 2012-му, що минає, окреслилася певна тенденція: наші письменники прагнуть осмислити своє відносно недавнє історичне минуле. До авторів, які вийшли на цей шлях, можу віднести, окрім О. Забужко, М. Матіос і В.Лиса, – цьогорічні книжкові новинки від Ю.Винничука, А.Кокотюхи й Л.Денисенко. Переосмислення в літературі історичих подій складного ХХ століття – дуже потрібний для нас шлях, тому важливо, що ми на нього вийшли. Проте назвати нові видання блискучими не випадає – кожне з них можна й треба критикувати. І вірити в те, що книга, яка зможе претендувати на окреслення епохи, – ще попереду.

Інша тенденція – читацька потреба книг штибу Н. Гербіш і М.Дочинця. Про їх якість важко сказати щось схвальне, проте тенденція затребуваності таки окреслилася. А тим часом, як і в усіх капризних читачів, мої приватні книжкові відкриття стосуються зарубіжної літератури.

Для себе цьогоріч я відкрила (давно для інших відкритого) Філіпа Рота – зокрема, його роман «Людське тавро» – глибоко психологічне, неймовірно майстерне й водночас дуже жваве письмо. Другим відкриттям став Джуліан Барнс – окрім інших, дуже захопив його роман «Папуга Флобера» – те, як письменник підходить до розуміння Флобера, як намагається його трактувати тощо однозначно буде цікавим не лише для поціновувачів Флобера, а й тим, до досі був байдужим до автора «Пані Боварі» та «Саламбо».

Найбільше можу відзначити цьогорічний «Книжковий Арсенал» – подія, що може конкурувати з Львівським Форумом видавців, хоча їх у жодному разі не можна порівнювати. На Арсеналі найбільше запам?яталася не лише вся атмосфера, а й, зокрема, приїзд Алессандро Баріко – письменника добре знаного в світі й замало знаного та перекладеного в нас. По суті, класика сучасної італійської літератури.

Усі мої сервіси цьогоріч звелися до найріднішого – «ЛітАкценту». У нас відбулося кілька внутрішніх змін і нововведень, які зовні, для наших читачів, стануть помітнішими наступного, 2013 року. Сподіватимуся на здорову притомну критику, що значно важливіша за похвали.

 

 

 

 

 

 

 

.

.

Анастасія Левкова, арт–менеджер львівської книгарні «Є»

Цікавою видалась мені ідея альтернативних мистецьких путівників Києвом, Одесою, Донецьком, Херсоном, Івано-Франківськом, Львовом, які вийшли цьогоріч. Звісно,  ці путівники — якісь більше, якісь менше — мають недоліки (а харківський я взагалі тут не згадала, хоча брошурка, яку автори назвали мистецьким альтернативним путівником Харковом, також було видана), але сама ідея та деякі її втілення – чудові: це нові способи говорити про місто, заохочення розставити інші акценти в урбаністичних розмовах, залучення місцевих спільнот до цих розмов, тобто не тільки результат – сам процес створення такого путівника дуже корисний. Хотілось би, щоб такі путівники були й іншими містами України, хоча б обласними центрами.

Як на мене, молодці ті, хто організували цикл лекцій про літературу сусідів «Наші Інші» в Гостинному дворі. Тематика цікава сама собою, але тут важливе поєднання з соціальними закликами. Коли культура (якісна) і соціалка служать одне одному, то це однозначно гідне підтримки. Крім того, такі заходи – організовані без спеціальних на те коштів, базовані винятково на ентузіазмі та професійності, – свідчать про те, що якесь громадянське суспільство в нас усе ж розбудовується.

Великий респект Антонові Санченку за проект Електронна книга на сайті avtura.com.ua. Майбутнє ж у цьому.

 

 

 

 

 

 

 

.

.

Mykhailo Kholmanskykh, керівник маркетингових i PR-проектів «Obreey Store»

 

«Танго смерті» Юрія Винничука, який, окрім визнання серед наших читачів (книга увійшла в ТОП-13 найпопулярніших книг українців) отримав премію BBC. Невидані оповідіві Андрія Кокотюхи визвали чималий інтерес серед наших читачів. Книга Оксани Забужко «З мапи книг і людей» одразу стала бестселлером. Фурор отримав письменницький дебют Оксани Форостини «Duty Free».

Виділяю серед всіх книжкових подій в Україні «Книжковий Арсенал». Сподобався контент, організація. «Obreey Store» взяв в цій події активну участь. Львівський Форум видавців також порадував цікавими презентаціями й запрошеними гостями. Приємно здивував книжковий ярмарок Держтелерадіо в Українському Домі. 2012 рік був багатий на вдалі івенти.

Цього року з’явився корисний сервіс ReadRate.

 

.

 

 

 

 

 

 

 

.

.

Лілія Шутяк, прес-секретар Meridian Czernowitz, викладач Чернівецього національного університету

Цьогорічним відкриттям для мене стала книжка листування Інґеборґ Бахман і Пауля Целана «Пора серця», яка побачила світ у чернівецькому видавництві «Книги-ХХІ». Про вихід цієї книжки неодноразово анонсувалося, але з’явилася вона зовсім нещодавно. Маю до неї
особистий сентимент. Свого часу завдяки чудовим лекціям перекладача і літературознавця Петра Рихла дуже захопилась австрійською літературою та Інґеборґ Бахман зокрема. Тому появи цього листування довго чекала і рада, що нарешті можу його прочитати. Особливої пікантності додає те, що це чуже листування, не призначене для сторонніх очей.
Однозначно Міжнародний поетичний фестиваль MERIDIAN CZERNOWITZ. І не тільки тому, що я там працюю. За своїм масштабом, організацією та «домашньою» атмосферою це дійство не має аналогів в Україні. Щороку фестиваль дивує своїх відвідувачів яскравими і несподіваними поетичними імпрезами. Цьогоріч, наприклад, це були читання на
Калинівському ринку, дитяча сцена, театральний перформанс за книжкою Ігоря Померанцева «Czernowitz. Черновцы. Чернівці» тощо.
Не знаю, наскільки це можна вважати сервісом, але цього року я відкрила для себе…twitter! Дуже корисна штука, яка дисциплінує думку.

 

.

.

 

 

 

 

.

.

.

Олександр Стукало, редактор видавничих проектів у видавництві «Темпора»

 

Цикл детективів Ю. Несбьо (водночас і розчарування від того, що Несбьо українською перекладає «Фоліо» через російську). І «Джмелиний мед» Торґні Ліндґрена. За відкриття цього року в мене відповідають, таким чином, скандинави. Ліндґрен чудовий, медитативний, короткий, атмосферний. Словом, десь так, як пише Ліндґрен, я уявляю собі сувору скандинавську природу й мовчазних чоловіків на її тлі. Несбьо – це детективи, я їх прочитав шість із серії про Харрі Холе, сьому читати не став, бо набридло.

«Літшкола» в Карпатах. Літклуб «Маруся» організовує літшколи, і нас було там тридцятеро, і гори, і висота 930 метрів над рівнем моря – і прекрасні лектори, і чудові лекції. Дуже класно. Щасливий, що мене відібрали.

Сервіс року – для мене facebook. Я цього року переклав книжку про цей сервіс, а також про ще купу дотичних сервісів, із яких свого часу виріс фейсбук. Як казав мій друг, «Стукало переклав книжку про фейсбук, не виходячи з фейсбука». Десь так і було.

 

.

 

 

 

 

 

 

.

.

.

Поліна Городиська, координатор проекту «LITFEST»
Михайло Шишкін «Письмовник». До моїх рук роман (який вийшов ще у 2010-му) потрапив не одразу. Але, мабуть, це книга, яка своєю людяністю вразила мене, з усього прочитанного за рік, найбільше.

Якщо ж говорити про книгу саме 2012-го року друку, то нехай це буде книга оповідань Бруно Шульца «Цинамонові крамниці», що була видана А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–Гою». Можу сказати напевне, що постать Шульца та його творчість, й дійсно, стали для мене справжнім відкриттям року.

Беззаперечними лідерами серед подій року для мене стали Львівський Форум видавців та «Книжковий Арсенал». Вразило багато що: насичена програма, різномаїття й ретельний підбір контенту, цікаві ідеї реалізованих в рамках фестів проектів. Вражаючим особисто для мене був й просто геройський, неоціненний й не завше помітний сторонньому оку об’єм робіт з підготовки й організації обох проектів.
Дивує увагою до користувача та достатком інновацій Google. Команда серйозно й поступово робить все можливе, задля отпимізації та покращення того, що має. Практичним  досвідом для мене стала – підготовка й публікація збірки кращих поетичних текстів «LITFESTу», а також самостійна організація фестивалю відеопоезії «CYCLOP».

.

 

 

 

 

 

 

 .

.

Дмитро Стретович, літературний менеджер, керівник літклубу «Маруся»

 

«Бот» Максима Кудрука. Тут відразу кілька відкриттів. Перше – особисто для мене це ще й жанр-відкриття. Раніше не читав жодного технотрилера, і Кідрук першим увів цей жанр в український літпроцес. Друге – Макс цією книгою показав, що є справжнім письменником, а не лише автором «travel stories», і з художньої точки зору він почав писати якісно краще. І третє – книга само по собі хороша, легко читається, тримає в напрузі, несе масу нової інформації.

Ще одне відкриття – остання книжка Василя Кожелянка – «Діти застою». Все, що писав Кожелянко, класне, а ця книга, можливо, найкраща. Принаймні, вона не схожа на попередні.

Фестиваль літературних фестивалів «Контекст», який відбувся у рамках Форуму видавців у Львові. Подія цікава тим, що мабуть, вперше на масштабному рівні приділили увагу не письменникам чи видавцям, а інші важливій ланці літературного процесу – менеджерам. Було цікаво послухати іноземних успішних менеджерів культури, важливо, що налагодились контакти з колегами з інших міст. Цей фестиваль дуже потрібен був літпроцесу.

«Електрокнига»  запропонувала таку форму видання книжок, як «print on demand» або друк за вимогою. Все дуже просто: викладається готова книжка в мережу, люди її безкоштовно завантажують і за бажанням можуть замовити вже платну друковану версію. Тішить запровадження в нашій країні процесів, які давно працюють у світі.

 

 ____________________________________________________________

_____________________________________________________________

 

 

Ми з «Читомо» сподіваємося, що рік кожного нашого читача був сповнений не менш цікавими відкриттями. Тому ми бажаємо вам у Новому році пережити ще більш захопливі історії, втілити їх у чудові сюжети, надихнутися на корисні книги і допомогти натрапити на них усім вдячним читачам. А ще – читомих видань та міцного ґрунту під ногами! Дякуємо вам за вас! Веселих свят!

 

P. S. Чекаємо на ваші власні підсумки у коментарях!

 

З любовю

Оксана Хмельовська й Ірина Батуревич

.

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Комментарі читачів:

  1. 29.12.2012 в 3:09 pm

    Добре, тоді почну я, а ви приєднуйтесь.
    “Книжка-відкриття”
    Однозначно Олександр Бойченко “Свої серед чужих” – збірник есеїв про вартісні книжки. Дуже соромно, що з його добірки, а це 73 поради, так мало поки прочитано, але є напрямок, куди рухатись. Сподобалось: “В череві апокаліптичного звіра” Валерія Шевчука (філософські нариси-уривки з життя Сковороди,Костомарова,Аврелія тощо), відкриття В. Домантовича (“Самотній мандрівник…”, О. Форостини (“Duty free”), вже згаданого Вінклера з “Вивезеною”, Бондара з “Морквяним льодом”. І тільки цього року прочитала Женю Галяса – рекомендую шалено!
    Подія-відкриття
    Буду повторюватись. Фестиваль “Контекст” під час Форуму видавців. Дякую Ірі Лепській за цінність багатьох знайомств. Ну, і Книжковий Арсенал (більш візуальне наповнення).
    Сервіс-відкриття
    “Спільнокошт” і все, що з ним повязано.

  2. jr
    29.12.2012 в 3:29 pm

    а микола – все-таки “метранпаж”, я так розумію)

  3. 29.12.2012 в 4:09 pm

    Маєш правильне розуміння ггг

  4. миколян
    29.12.2012 в 4:27 pm

    1. Книжка-відкриття – “Людина, що сплутала дружину із капелюхом” Олівера Сакса. Певен, що перечитаю інші його книги, які знайду.
    2. Подія-відкриття – напевно, Книжковий Арсенал, хоч я там був усього із півгодини. Але купив “Бути японцем” Мещерякова, яку давно хотів, і пару коміксів “Бумфеста”.
    3. Сервіс-відкриття – btgigg.org, пошуковик по торрентах. Насправді головним відкриттям стало те, що коли тижнями не заходити у фейсбук, нічого насправді не міняється, а якщо гуляти містом – навпаки!

  5. irkopupirko
    02.01.2013 в 3:35 pm

    О, а я з книжок дуже чомусь зраділа двом: збірці «О редактировании и редакторах» (http://editorium.ru/) та цікавому підручнику «Русские проблемы в английской речи (слова и фразы в контексте двух культур)» Лін Вісон. Хоч вони і рускіє, але подібні до наших дуже.

    З подій не буду оригінальною, бо встигла побувати тільки на Книжковому Арсеналі, і дуже з того щаслива.

    А сервіс, напевне, quora.com


Warning: Missing argument 3 for WPS\WPS_Hide_Login\Plugin::login_url() in /sata2/home/users/chytomo/www/archive.chytomo.com/wp-content/plugins/wps-hide-login/classes/plugin.php on line 657

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

*

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe