Читомо > Видане > Тільки вперед: 5 нових нон-фікшн книжок про майбутнє

Видане

Тільки вперед: 5 нових нон-фікшн книжок про майбутнє

12.03.2018 0 Автор:

Наші знання дають змогу передбачати погоду не більше ніж на 5 днів. А от автори цього огляду пропонують зазирнути у значно віддаленіше майбутнє й поділитися своїми експертними думками про те, що неодмінно чекає на нас у різних сферах життя. У співпраці з Великою Ідеєю ми підготували огляд нової нон-фікшн літератури. Ми пояснимо, як колонізувати Марс, подружитися зі штучним інтелектом і чому речі на кшталт костюму Залізної людини – це не фантастика, а реальний прототип для нашого майбутнього. І це майбутнє вже почалося.

 

Мічіо Кайку. Майбутнє розуму

розум

  • переклад з англійської Анжели Кам’янець. – Львів: Літопис, 2017. – 408 с.

Після перегляду багатьох фантастичних фільмів виникає закономірне питання: чи зображені тут технології можливі? Мічіо Кайку, автор бестселера «Фізика майбутнього», виступає руйнівником міфів, і саме з кіно починається більшість розділів його книжки про розум і свідомість. Він підтверджує чи спростовує можливість втілити відомі кінотехнології: наприклад, пояснює, чому під гіпнозом ми не можемо вибовтати зайвого, чому прилад для забування із «Людей у чорному» не спрацює чи в чому полягатиме складність завантаження бойових навичок прямо в мозок (як це відбувається в «Матриці»).

Читайте також: Передбачити майбутнє: Наукове чарівництво Жуля Верна

Тож у книжці йдеться про мозок, але не стільки про його індивідуальні можливості в майбутньому, скільки про потенціал, який відкриває технічний і науковий прогрес. Екзоскелет на кшталт костюму Залізної людини, який керуватиметься силою думки? Так, уже найближчим часом. Робити фотографії своїх снів? Низької якості, але вже можливо! І важливими ці прогнози є не стільки для фанатів супергеройських фільмів, скільки для людей з паралічем чи хворобою Альцгеймера. Адже перед нами обнадійливий прогноз майбутнього, де докладно описано, як ми переможемо частину невиліковних нині хвороб (а можливо навіть і смерть).

Тому читати «Майбутнє розуму» треба і щоб краще розібратися з роботою мозку, і щоб вміти принагідно похизуватися цікавими фактами, чому, наприклад, люди при смерті часто бачать тунель зі світлом. Але також і щоб зітхнути полегшено, якщо ви боїтеся численних психічних і фізичних хвороб.

 

Алек Росс. Індустрії майбутнього

індустрія

  • переклад з англійської Наталії Кошманенко . – Київ: Наш Формат, 2017. – 320 с.

Рільництво не можна назвати популярною професією серед молоді, яка завершує навчання в університеті та думає, чим би далі зайнятись. Та й у зв’язку з розвитком технологій робота руками біля землі перетворюється на неефективно витрачений час. І можна було б одразу в цьому побачити тенденцію, як технології залишають людину без роботи, але новозеландські фермери подивились на це питання з іншого погляду.

У Новій Зеландії корів більше, аніж населення, але там використовують сенсорну технологію, яка вимірює рівень трави на пасовищах. Ці виміри допомагають розподілити випас худоби максимально ефективно. А ще ця технологія попереджає фермера про потребу внести добриво на конкретній ділянці. І нехай у великих містах на кшталт Києва саме така технологія не знайде свого споживача, зате деінде вона вже працює. Вся справа в поєднанні спеціалізованих знань, великих даних і штучного інтелекту.

Читайте також: Виважений ризик фантастики-2017: тенденції першого півріччя

 

І якщо такий приклад застосування технологій став можливий у сфері рільництва, то що говорити про вплив криптовалют, великих даних, цифрової безпеки, роботехніки та генетики — а саме ці п’ять індустрій, на думку Алека Росса, домінуватимуть у майбутньому.

Автор пояснює не лише причини та наслідки розвитку цих індустрій, а й можливу роль людини у синергії з ними. Однією з них наразі є трансформація інформаційних технологій та робота з великими даними. Об’єднані в мережу люди діляться новинами, коментують події, пропонують рішення проблем. Це дає людям владу, забираючи її натомість у держави. Алек Росс працював у Держдепартаменті США на Гіларі Клінтон і мав нагоду спілкуватись з багатьма світовими лідерами. Вони майже завжди говорили йому про втрату владою контролю над суспільством.

Перевага автора ще й у тому, що він не намагається зосередитись лише на кількох дуже промовистих прикладах, пояснюючи на їх основі геть усе. Алек Росс описує також розвиток України, Естонії, Білорусі, Індії, Руанди, Китаю, Японії та багатьох інших країн, знаходячи в кожній приклад того, як індустрії майбутнього змінюють життя уже сьогодні.

 

Нейт Сілвер. Сигнал і шум. Чому більшість прогнозів виявляються хибними

сигнал

  • переклад М. Гоцацюка. – Київ: КМ-Букс, 2018. – 544 с.

Люди за своєю природою не люблять невизначеність. Точно так само люди не люблять тих, хто для формування своєї думки враховує багато змінних факторів. У такому випадку прогноз звучить неоднозначно, що не дає жодної певності у майбутньому. Ми сприймаємо змінні фактори та залежність результату від них як слабкість, як невпевненість, а то й взагалі як нестачу інформації. «Коли змінюються факти, змінюється і моя думка», – говорив англійський економіст Джон Мейнард Кейнс. Але інформації занадто багато, аби ми могли враховувати все і від цього обирати об’єктивні для себе факти.

Саме тому Нейт Сілвер розповідає про алгоритми, завдяки яким інформацію можна фільтрувати. Наприклад, за словами автора, науковий прогрес важче оцінити, ніж, скажімо, економічний. Але якщо поява винаходу зменшує ціну хоча б одного продукту, це означає раціональне використання наявної інформації та її успішне практичне застосування. Це і буде своєрідним фільтром у цій ситуації.

Читайте також: 10 передбачень фантастів, які от-от можуть стати реальністю

 

Нейт Сілвер також стоїть на позиції оптиміста, але водночас говорить, що хоч людині і властиво помилятись, але робить вона це часто. Здебільшого через те, що людина наділяє інформацію зручним для себе значенням. Як ось ситуація з економічною кризою у 2008 році, яку передбачили економісти задовго до її появи (Роберт Шиллер з Єльського університету описав цю кризу ще у 2000-му!), але яку проігнорували впливові кредитно-рейтингові агентства «Standard&Poor’s», «Moody’s» та «Fitch Ratings», які тоді створювали «порядок денний».

Автор наголошує, що все ще залишається прірва між тим, що ми знаємо і тим, що ми думаємо, що знаємо. І намагається у книжці допомогти нам цю прірву зменшити, хоча й часом робить це аж надто детально. Наприклад, через розповідь про свій досвід створення системи прогнозування для бейсболу — «PECOTA». Сілвер створив цю систему через своє глибоке зацікавлення до цього виду спорту та до статистики. У результаті, у нього вийшла система, яка враховувала вплив різних чинників на показники гравців та навчила Сілвера відрізняти майстерність від удачі. Як і ця книжка пропонує навчити вас відрізняти сигнал від шуму.

 

Кевін Келлі. Невідворотне. 12 технологій, що формують наше майбутнє

невідворотнє

  • переклад з англійської Наталії Валевської . – Київ: Наш Формат, 2018. – 304 с.

Озираючись у минуле, зараз нам здається, що майбутнє вже настало: з кожного кутка чути про роботів, за криптовалюту можна купити нерухомість, а економіка спільного використання (Uber, Airbnb) все міцніше вкорінюється в наше буденне життя. Однак Кевін Келлі говорить, що ми зараз лише на початку свого розвитку і грандіозні зміни тільки попереду. Всі ці зміни так чи інакше стосуватимуться технологій: штучного інтелекту, роботів, новітніх алгоритмів фільтрування інформації тощо. Однак, автор оцінює це радше позитивно.

Читайте також: Видавці про нон-фікшн на українському ринку

 

Не варто хвилюватись, що роботи заберуть у нас всю роботу, тому що найважливіші механічні винаходи — це не машини, які роблять щось краще за людину. Це машини, які роблять те, чого людина не може робити взагалі. І в такій ситуації, коли всі технологічні процеси зможе виконувати, наприклад, штучний інтелект: завезти вас з корпоративу додому на вашому власному безпілотному авто, увімкнути музику в квартирі, щойно ви переступите поріг, підібрати одяг, що вам пасуватиме, — ось тоді людина зможе справді задуматись над тим, ким вона є. Відтак, не потрібно дивитись у майбутнє як у час ворожнечі між людиною та технологіями, тому що це буде час їх дружби.

Ця дружба в результаті спричинить розширення меж вмінь людини, адже більше не потрібно буде прокидатись вранці з думкою про знавіснілу роботу. Натомість, можна буде віднайти для себе нове призначення, більш творче і, основне, потрібне світу. І хтось уже знайшов таке призначення, скориставшись новітніми тенденціями у розвитку технологій, а на когось це чекає попереду. І це також невідворотно.

 

Стівен Петранек. Як ми житимемо на Марсі

марс

  • переклад з англійської Петра Іваненка та Олени Ларікової . – Харків: Віват, 2018. – 128 с.

У культовому романі Френка Герберта «Дюна» екологи розраховують перетворити планету-пустелю на оазу повільно, приблизно за 300-500 років. А в книжці «Як ми житимемо на Марсі» Стівен Петранек фантазує, що ми зможемо колонізувати червону планету вже за якесь десятиліття. Чи реалістичні прогнози журналіста та екс-редактора журналу Discovery? Розгляньмо.

«Як ми житимемо на Марсі» містить базову марсознавчу інформацію та зосереджена на способах дістатися до Марса та змінити його відповідно до потреб людини. Або ж, якщо змінити планету виявиться заскладним, як зробити людину придатною до життя на іншій планеті. Тут розписані програми дослідження Марса від середини ХХ століття й праці «Das Marsprojekt» Вернера фон Брауна (яка є першою докладною науковою розвідкою з подорожей до червоної планети) і до діяльності Ілона Маска в наші дні.

Наступна частина книжки подає варіанти зміни планети (перетворення знайденої там води на кисень, варіанти нагрівання планети тощо). А також способи змін у генетиці людини. Книжка дає вичерпні відповіді на запитання, чому всі почуті вами плани повезти когось на Марс найближчим часом – безпідставні. Чому політ на Марс набагато важчий за політ на Місяць (крім того, що для цього потрібно нереально багато пального).

Читайте також: 9 нон-фікшн книжок із фізики й астрономії

Але екологи з «Дюни» тут згадані не дарма. «Як ми житимемо на Марсі» є вичерпним мануалом для всіх охочих вирушити у нові мандри в невідоме, повторити долю колонізаторів Америки. Але у книжці мимохідь зачіпається питання, для чого, власне, люди потребують цієї колонізації. І відповідь дуже практична – це збагачення, освоєння майбутнього ринку металів на поясі астероїдів. Людство вичерпує ресурси Землі, а водночас упевнено прямує до екологічної катастрофи. Та чи планують науковці запровадити більш раціональне використання ресурсів на інших планетах? Про це автор не пише.

Щоправда, поки книжка про наше марсіанське майбутнє перекладалася, майбутнє стало на крок ближчим – Маск запустив у космос Falcon Heavy. Тож цілком можливо, що за найближче десятиліття, як і розраховує автор, ця книжка стане не лише цікавою, а й корисною з практичного погляду для кожного.

 

Авторки: Ольга Гуртовенко, Тетяна Петренко

 

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

*

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe