Читомо > Видане > Нобелівські лауреати українською: серії, цифри й факти

Видане

Нобелівські лауреати українською: серії, цифри й факти

03.12.2014 0 Автор:

Щорічно твори нобелівських лауреатів масово перекладаються на усі можливі мови та поширюються світом, диктуючи певну літературну моду. А твори лауреатів минулих років часто стають програмними та класичними, витримуючи багаторазові перевидання великими накладами різними мовами світу. Щороку новий лауреат стає літературною зіркою, про яку говорять і критики, і видавці, і читачі. Оскільки Нобелівську премію вручають не за окремий твір, а за весь творчий доробок та загальний внесок автора у літературу, тому часто перевидаються майже усі твори новоспеченого лауреата.

На теренах нашої країни ситуація є трохи інакшою. Ім’я лауреата стає відомим та обговорюється на сторінках літературних журналів та на різних культурологічних інтернет-платформах, проте ознайомитись саме з творчим доробком лауреата читачам не так просто. Найчастіше українським читачам доводиться задовольняти власну цікавість, читаючи російські видання цих авторів. Видавництва та видавничі компанії РФ є потужнішими та багатшими за українські, вони швидше купують права на переклад, видають твори нових Нобелівських лауреатів та імпортують їх в Україну.

Наприклад, твори лауреатів останніх трьох років — Еліс Манро, Мо Яня та Тумаса Транстрьомера — окремими виданнями в Україні випущені не були, українською деякі поезії або уривки з творів можна прочитати лише у журналі «Всесвіт». І хоча «Всесвіт» та інші літературно-мистецькі журнали та часописи регулярно друкують високоякісні переклади актуальних письменників (і нобелівських лауреатів у тому числі), але він не може охопити усю зацікавлену аудиторію, і, безперечно, українські читачі потребують окремих видань творів лауреатів.

Не варто забувати і про те, що історично так склалось, що дуже довгий час Україна культурно була ізольована від решти світу. Вітчизняним читачам не були доступні твори більшості зарубіжних авторів, тому окрім видань нових лауреатів Нобелівської премії, варто перевидавати і твори лауреатів, що отримали премію дуже давно. Україні як країні, що самостійно почала культурно розвиватись лише 23 роки тому, дуже важливо прослідковувати нові течії та тенденції у світовому літературному процесі, аби вітчизняні автори змогли впевнено виходити на світовий книжковий ринок та набувати популярності серед іншомовних читачів. Тому надзвичайно важливо дослідити видання творів нобелівських лауреатів у перекладі українською і дізнатись, наскільки широко в нас презентовані ці твори і наскільки вони доступні україномовним читачам.

Станом на 2013 рік загальна кількість усіх видань, як окремих, так і збірних, до яких увійшли твори лауреатів премії з літератури, — 191. Серед них — 168 окремих видань, що складає 88,5 % від загальної кількості, та 22 збірних видання (11,5 %).

Найбільшу кількість разів видавали твори Редьярда Кіплінґа — 12. Більшість з цих видань — твори Кіплінга для дітей, оскільки деякі з них можна назвати класикою дитячої літератури. Тому серед видань бачимо «Ріккі-Тікі-Таві», «Мауглі з Книги Джунглів» та казки Кіплінґа.

На другому місці за кількістю видань — драматург Бернард Шоу. Вперше українською драми Шоу вийшли ще до отримання ним Нобелівської премії — у 1913 році, останнє видання вийшло зовсім недавно — у 2012. Усього українською було випущено 9 видань творів Бернарда Шоу.

Твори Віслави Шимборської, Чеслава Мілоша, Ґерхарта Гауптмана та Армана Сюллі-Прюдома видавались українською по сім разів, а твори Генріха Белля, Франсуа Моріака та Томаса Манна — по шість. Але варто зауважити, що у цьому рейтингу враховувались як окремі видання, так і ті, що включались у збірки та антології.

winner_nobel

Видавництво, що за всі роки видало найбільше творів нобелівських лауреатів (34 видання), — це радянське «Дніпро». На другому місці — харківське видавництво «Фоліо», на рахунку якого 27 видань. На третьому місці — «Юніверс»Видавництво Жупанського»), створене редакцією журналу «Всесвіт», що випустило 24 видання. Але варто врахувати, що видавництво не зазначене у 28 виданнях. Здебільшого це видання дорадянського часу, де зазначено лише місто та рік видання.

vydavnyctva-nobel

Серед творів нобелівських лауреатів, виданих українською, переважає проза, вона складає 62,5 % від усіх виданих творів. Поезія — на другому місці (28 %). І всього лише 9,5 % від усіх видань складає драматургія. Приблизно таке саме співвідношення зберігається і при врученні премії — автори-прозаїки нагороджуються частіше, ніж поети та драматурги. У випадках з вітчизняними виданнями це також можна пояснити тим, що зробити якісний переклад поетичного твору набагато складніше, аніж прозового.

Майже завжди проза та драматургія видавались окремими виданнями, а поетичні твори набагато частіше входили до збірок та антологій. Отже, з цього випливає, що більшість поетів-лауреатів Нобелівської премії в Україні не вийшли окремими виданнями, а їх твори увійшли до різноманітних тематичних збірок та антологій. Можна припустити, що директори видавництв вважають поезію менш популярною за прозу, а випуск збірки поезій одного автора — менш прибутковим та менш цікавим для читачів видавничим проектом, аніж випуск антології. Малу кількість видань драматургічних творів пояснити достатньо легко — цей жанр скоріше прикладний, ці твори не так часто читають окремо, для задоволення, у вільний час.

Варто зазначити, що якщо автор працював у різних жанрах, як-от, наприклад, Альбер Камю, Іван Бунін або Редьярд Кіплінґ, то при підрахунку враховувались лише ті жанри, що представлені творами в українських перекладах.

——

Найбільше, природно, з англійської — 14 авторів (20 % від загальної кількості перекладених авторів), оскільки саме англомовні автори найчастіше отримували Нобелівську премію з літератури. Оскільки англійська — мова світового спілкування, то фахівців, здатних здійснити якісний переклад, в Україні вдосталь. На другому місці — переклади з французької (автори, що писали цією мовою — на другому місці за кількістю серед тих, хто отримав премію), на цю мову припадає 18 % перекладів. Також досить багато перекладів з німецької та іспанської — по 8 авторів, відповідно по 12 %.

Українською також перекладені твори з мов, які не так часто перекладають на вітчизняних теренах — окситанської (поезії Фредеріка Містраля) та бенгальської (твори Рабіндраната Таґора). І хоча існують лише окремі переклади цих авторів українською і зроблені вони досить давно, але все одно це можна розцінювати лише як позитивне явище.

movy-nobel

Усього видавництв, що коли-небудь випускали окреме видання творів нобелівського лауреата налічується 38. Серед них 15 видавництв дорадянського і радянського періоду (39 % від загальної кількості видань) та 22 видавництва часів незалежної України (58,5 %). Також окремим сегментом виділено невідомі видавництва (2,5%), найчастіше ті, що діяли у дорадянський період.

Загалом дорадянськими та радянськими видавництвами було видано 62 видання (37 % від загальної кількості), сучасними видавництвами — 84 видання (50 % ), а видань, де видавництво не вказане — усього 22 (13 % ). За кількістю назв сучасні видавництва, як бачимо, також випереджають дорадянські та радянські, але, знову ж, постає питання про наклади. Середній наклад видання, скажімо, видавництва «Фоліо», що є одним із лідерів цього рейтингу — 2-3 тисячі примірників, у той час, як середній наклад книги із серії «Вершини світового письменства» видавництва «Дніпро» (серед яких були і твори нобелівських лауреатів) — 50-55 тисяч примірників.

Тобто можна з упевненістю сказати, що хоча сучасні видавництва переважають і за кількістю назв, і за кількістю видавництв, але радянські видавництва переважали за накладами, тобто задовольняли потреби україномовних читачів більш ефективно.

Далі детальніше розглянемо видавництва, що лідирують у списку тих, хто видавав твори нобелівських лауреатів з літератури. Перше місце у списку займає київське видавництво «Дніпро». У власному дослідженні я зараховувала його до радянських, оскільки всі видання, що мене цікавили, вийшли у цьому видавництві ще за часів Радянського Союзу.

Спеціальної серії, присвяченої нобелівським лауреатам з літератури, у видавництві не було. Ці твори виходили у рамках таких серій як «Вершини світового письменства» та «Зарубіжна проза ХХ століття». У видавництві «Дніпро» було видано найбільшу кількість окремих видань творів нобелівських лауреатів — загалом 30 назв.

Репертуар видавництва був доволі широким. Переважають переклади з англійської, німецької та французької, але трапляються переклади також і з італійської, російської, шведської, іспанської, польської, сербохорватської, японської та навіть окситанської мови. Здебільшого це проза — романи, а також збірки оповідань та повістей, але поезія також представлена — збірками Пабло Неруди, Бориса Пастернака, Томаса Стернза Еліота і поемою Фредеріка Містраля «Мірейо».

Варто згадати і про те, що деякі з цих видань є унікальними. Наприклад, твори Фредеріка Містраля та Владислава Реймонта не перевидавались за часів незалежності України, тобто переклади, що вийшли за радянських часів у видавництві «Дніпро», — єдина можливість познайомитись із творчістю цих нобелівських лауреатів українською. Безперечно, видавництво «Дніпро» зробило найбільший внесок у популяризацію зарубіжної літератури та, зокрема, популяризацію нобелівських лауреатів. І хоча 31 видання за весь час існування видавництва — це не так вже й багато, але «дніпровські» видання становлять майже 18 % від загальної кількості видань творів нобелівських лауреатів українською. тож цей вклад важко переоцінити.

На другому місці за кількістю видань творів нобелівських лауреатів — сучасне харківське видавництво «Фоліо». За роки незалежності «Фоліо» встигло видати 27 творів авторів-нобелівців.

За 23 роки існування видавництво випустило 27 окремих видань творів нобелівських лауреатів, що є досить непоганим результатом. Це становить 16 % від кількості окремих видань творів нобелівських лауреатів і 14 % від загальної кількості усіх видань творів авторів-нобелівців українською мовою. Як бачимо, «Фоліо» концентрує увагу на сучасних лауреатах, таких, як Маріо Варгас Льоса (лауреат 2010 року), Герта Мюллер (лауреат 2009 року), Жан-Марі Гюстав ле Клезіо (лауреат 2008 року) та Орхан Памук (лауреат 2006 року).

Видавництво має спеціалізовану серію, що називається «Бібліотека нобелівських лауреатів», також твори нобелівських лауреатів видавались у таких серіях, як «Література», «Бібліотека світової літератури» та «Карта світу». Серед цих видань — переклади з німецької, італійської, японської, французької, польської, норвезької, турецької, португальської  та шведської мов.

folio-nobel

Така широка географія могла б бути дуже великим плюсом для «Фоліо», адже видавництво намагається познайомити нас з якомога більшою кількістю авторів з різних куточків світу. Але є і зауваження — видавництву «Фоліо» часто закидають те, що переклади робляться не з оригіналів творів, а з російського перекладу. Це, звісно, часто спотворює твір і якісним такий переклад назвати навряд чи можна, не кажучи вже про те, що подібні механізми роботи псують імідж українського видання та роблять його «вторинним». Це не згадуючи про сумнівне поліграфічне втілення та дизайн, якими також славиться продукція «Фоліо».

Велика кількість видань творів нобелівських лауреатів побачила світ завдяки видавництву «Юніверс» (пізніше — «Видавництво Жупанського») — 25 творів. 6 видань творів авторів-нобелівців вийшли у радянському Державному видавництві художньої літератури, по 4 видання — у видавництві Соломії Павличко «Основи», видавництві «Навчальна книга — Богдан», видавництві «Літопис» та радянських видавництвах «Вища школа» та «Молодь», по 2 видання — у видавництвах «Дух і Літера», «KM Publishing», «Веселка», «ВНТЛ-Класика», «Свічадо», «Школа», радянському видавництві «Радянський письменник» та дорадянських видавництвах «Накладня Якова Оренштайна» та «Українсько-руська видавнича спілка». Решта видавництв випустили лише по одному виданню.

Дорадянські і радянські видавництва не мали на меті популяризувати читання саме творів нобелівських лауреатів, але багато з виданих у той час творів не перевидаються досі, тому ці старі видання (можливо, подані не в повному обсязі, наприклад, з цензурованим перекладом) — єдине джерело дізнатись про творчість деяких нобелівських лауреатів. У сучасній Україні деякі видавництва потужно працюють над перекладами та виданням творів нобелівських лауреатів, проте, попри усе бажання видавців, зараз в Україні немає сприятливих умов для бурхливої видавничої діяльності. Хоч можна говорити про позитивні тенденції у популяризації читання творів авторів-нобелівців та прогнозувати лише збільшення кількості видань та перекладів, як перших лауреатів, так лауреатів останніх 10 років.

Більшість видавництв зазвичай включають твори нобелівських лауреатів до видавничих серій, присвячених зарубіжній класиці або шедеврам світової літератури. Як-от, наприклад, у серії «Шедеври світової поезії» видавництва «Навчальна книга — Богдан» вийшли «Зелені свята» Івана Буніна, або у серії «Зарубіжна класика» видавництва Соломії Павличко «Основи» вийшла «Країна снігу» Ясунарі Кавабати.

Але, як вже зазначалось вище, декілька сучасних українських видавництв мають серії, присвячені виданню нобелівських лауреатів. Це видавництво «Фоліо» та «Видавництво Жупанського».

14 років тому, у 2000-му, видавництвом «Юніверс» було започатковано серію «Лауреати нобелівської премії». У 2007 році Олег Жупанський покинув посаду головного редактора «Юніверсу» та разом з власним сином заснував Видавництво Жупанського, де продовжив деякі з розпочатих ним раніше серій, зокрема серію «Лауреати нобелівської премії».

univers-nobel

Серія «Лауреати нобелівської премії» («Юніверс»)

В основному, як бачимо, це переклади з французької та англійської, трапляються переклади з німецької, польської, норвезької та японської. Однією з основних переваг серії є якісні та оригінальні переклади від найпрофесійніших перекладачів України, якими журнал «Всесвіт» славився з самого часу заснування.

Багато авторів з’явились у перекладі українською вперше саме завдяки «Юніверсу». Наприклад, переклади Семюеля Бекета, Тоні Моррісон та Андре Жіда й досі є єдиними перекладами цих письменників українською, а збірки поезій Шеймаса Ґіні, Вільяма Батлера Єйтса і Сен-Жона Перса — єдиними повними зібраннями творів цих поетів українською. Також позитивною рисою є те, що видавництво перекладає нові твори Нобелівських лауреатів, а не видає в новому перекладі ті, що вже раніше було випущено.

Серія «Бібліотека нобелівських лауреатів» була започаткована видавництвом «Фоліо» у 2011 році за рішенням Держкомтелерадіо України. Згідно з цим рішенням, до бюджетної програми «Українська книга» було додано додаткові кошти на започаткування цієї серії. Усього у рамках серії вийшло 10 книг.

Варто зазначити, що «Фоліо» видавало твори нобелівських лауреатів і в інших своїх серіях, а також поза серіями. Так, у серії «Карта світу» (започаткована «Фоліо» у 2010) видавались твори Ґерти Мюллер, Жана-Марі Ґюстава ле Клезіо, Шмулея Йозефа Агнона, Ґюнтера Ґраса, Джона Максвелла Кутзее, Жозе Сарамаґо, Ельфріди Єлінек та Маріо Варгаса Льоси. А у серії «Література» — твори Орхана Памука та Ґюнтера Ґраса. У більшості випадків твори дублювались, тобто ті самі твори видавались, але у різних серіях, змінюючи лише зовнішній вигляд. Це можна розцінювати як позитивний механізм, оскільки наклад видання таким чином збільшується у декілька разів, задовольняючи попит більшої кількості україномовних читачів, але у таких схемах можна знайти і вади — видається, що власникам «Фоліо» не хочеться вкладати зайвих коштів, перекладаючи нові твори.

За радянських часів більшість видань творів нобелівських лауреатів вийшли у двох книжкових серіях видавництва «Дніпро»: «Вершини світового письменства» та «Зарубіжна проза ХХ століття». Окремої серії, присвяченої Нобелівській премії з літератури на той час, на жаль, не існувало. Так, у серії «Вершини світового письменства», що існувала з 1969 по 1990 рік, вийшли твори таких письменників-нобелівців як Сельма Лагерлеф, Ромен Роллан, Ернест Гемінгвей, Джон Ґолсуорсі, Ґерман Ґессе, Франсуа Моріак, Генрик Сенкевич, Анатоль Франс і Томас Манн, а у серії «Зарубіжна проза ХХ століття» (існувала з 1988 по 1991) було видано Маріо Варгаса Льосу, Пера Лаґерквіста, Альбера Камю та Луїджі Піранделло.

dnipro_nobelСерія «Вершини світового письменства» («Дніпро»)

Існування в Україні видавничих серій, присвячених творам нобелівських лауреатів з літератури, безперечно, є позитивним явищем та благотворно впливає на розвиток як української культури загалом, так і українського книговидання. Але попри ці оптимістичні висновки, варто пам’ятати, що у цих серій є досить багато недоліків, які варто виплавляти.

Складності з виданимя творів нобелівських лауреатів можуть бути пов’язані, насамперед, з комерційними причинами: придбанням прав, ціною друку; фаховим рівнем перекладачів та складністю перекладів (зокрема – поетичних); кількісними показниками цільової аудиторії, що значно поступається аудиторії легкої розважальної літератури; відстуністю рекламної та маркетингової роботи з боку видавців. Але все ж будемо сподіватися, що якісних «нобелівських» перекладів на нашому ринку побільшає.

Інфографіка Читомо

Стаття надана дружньою редакцією книгознавчого часопису Коло

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Warning: Missing argument 3 for WPS\WPS_Hide_Login\Plugin::login_url() in /sata2/home/users/chytomo/www/archive.chytomo.com/wp-content/plugins/wps-hide-login/classes/plugin.php on line 657

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

*

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe