uncategorized

Лагутенко О. Graphein Графіки: Нариси з історії української графіки ХХ століття. – К. : Грані-Т, 2007. – 168 с. – ISBN: 978-966-292-314-8.

Ольга Лагутенко – чи не єдина дослідниця української графіки та її книжкового втілення зокрема, яка систематично видає результати своєї роботи, тобто “матеріалізує дух” і не дає йому зникнути. Саме в цьому, цитуючи Х. Ортега-і-Гасета, бачить дослідниця книжковий сенс.

Цій роботі передували дещо спеціалізованіші та вужчі розвідки – “Українська книжкова обкладинка” (“Політехніка”, 2005), “Українська графіка першої третини ХХ століття” (“Грані-Т”, 2006).

Що ж таке “Graphein Графіки”? Це великий формат, 477 ілюстрацій та 168 крейдованих сторінок тексту – “золота середина” між альбомом та науковою роботою.

Обкладинка, на відміну від попередніх видань О. Лагутенко, не така близька до стилістики часу, про який пише авторка, але, можна сказати, виглядає пристойно: розписане і напівпрозоре “GRA” (від “grafein”) приємне для ока і думки, рівно як і класичність кольорів. Проте з літерами “Г” усе ж заgraлися, якось забагато їх вийшло. Навіть шедевральна Нарбутівська “Г” замість того, аби прикрасити цю обкладинку, тільки навантажила її.

І хоча літера “Г” стільки разів з’являється на обкладинці, на титулі в неї виходить виправити свою нав’язливість:

…

…

…

Форзаци виконані із цитуванням обкладинки “Сонячних кларнетів” П. Тичини (робота Л. Лозовського, 1920).

…

…

Всередині такого оформлення – чотири  нариси.

1. Книга, або текст без меж: мистецтво графіки ХХ століття

Ольга Лагутенко розпочинає історію графіки саме з поняття книги як її ключової одиниці в історії ХХ століття: цей час позначився справжнім розквітом українського візуального мистецтва, що знайшло своє втілення і у книговиданні.

З перших сторінок поданий багатий ілюстративний матеріал, на пошуки якого, мабуть, довелося витратити не один рік. Відтак кожне слово в роботі підкріплене сканованим доказом.

Щоб ввести читача в курс справи, авторка цілком логічно починає не з ХХ століття, а повертається аж до джерел і побіжно розповідає про становлення самого образу книги. Ця розповідь також супровожується доречними ілюстраціями, наприклад, ініціалами “В” та “О” до книжки О. Таїрова “Записки режисера” (1921) та обкладинкою книжки Г. Гофмансталя “Лірика” (поч. 1930-х).

2. Моделі національного культурного відродження у творчості В. Кричевського, М. Бойчука, Г. Нарбута.

Короткий нарис, що поміщається у цей трикутник і представляє найкращі роботи засновників нової української школи.

3. Українська графіка першої третини ХХ століття

Найошатніший розділ, який зібрав найбільше матеріалів та може здивувати рідкісними прикладами навіть досвідчених любителів українського мистецтва.

Шкода лише, що з назвою нарису вийшла плутанина – помилково він привласнив собі назву наступної частини. Тому краще орієнтуватися за колонтитулами.

Треба віддати належне Ользі Лагутенко – вийшло дуже ґрунтовно і без “води”. Зрозуміло, що роздобути приклади віком у сто років у якості, що дозволила би продемонструвати їх спраглим очам усіх тих, хто так прагне мистецтва (і, до речі, сильно прагне, за 180 грн.) непросто. Якісь із них зовсім не очікували на друк, або принаймні, не сподівалися на збільшене відтворення.

Але розтягувати зображення та розкладати графіку на пікселі – то, мабуть, не найкраще, що можна було зробити.

…

…

4. Чаша символів, або Дзеркало власника

Так, це вже вдруге не оминулася “Чаша…”, але ця вже справжня – завершальний нарис, присвячений екслібрисам та їхнім авторам.

І ще таке спостереження: під час читання складно зрозуміти, чи текст є динамічним за своїм змістом, чи його підганяє 4-колонкова верстка. Проте в будь-якому разі, читається “Графіка” на одному диханні. Навіть попри термінологічні бар’єри. Тож нехай таке лінчування не завадить придбати книгу: тематичних конкурентів вона практично немає, а привабливих зразків для колекції пані Ольги Лагутенко, здається, останнім часом не надто рясно.

irkopupirko

Дякуємо Могилянській книгарні за надання книжки