uncategorized

Книжковий дизайнер Ілля Стронґовський продовжує розповідати про культові проекти, які змінюють оптику сприйняття навіть недизайнерів. Спеціально для Читомо він розповів про Чіпа Кідда та його найцікавіші книжкові обкладинки.

Отже, ви вирішили стати книжковим дизайнером… Чіпа Кідда ви знаєте. Це той напомажений франт в пенсне з культового тедексівського відео. 

Найвідоміший (заслужено) книжковий дизайнер світу. Автор уже кількох книжок – про книжковий дизайн, про графічний дизайн загалом і навіть пари романів. Отаку і фанат Бетмена. Оце буквально щойно, у найсвіжісінькому інтерв’ю, він згадав про планований восени вихід другого тому його портфоліо, за 2007-2017 р.р., і я витягнув свій примірник першого тому. 

Я був певен, що уже писав про цю книгу. Пост в ЖЖ каже, що якраз 7 років минуло, відколи вона з’явилася в моїй бібліотеці, але ні, нема нічого. Або я надто міцно про то забув. Поза тим, це найкраща, на мій смак, книга про книжковий дизайн. Книга, яка найбільше на мене вплинула. Книга, яка змінює оптику сприйняття навіть недизайнерів.

Читати її дуже незручно. Це 2 кг ваги. Це дивний, вигаданий Кіддом, формат «палітурка+м’яка оправа». Це тьма дрібного тексту на 304 сторінках і маса, маса фотографій обкладинок, фотографій процесу створення обкладинок і фотографій фотографування процесу фотографування. Ну, і треба знати англійську, бо мені тут уже закинули, мовляв, «чого ви радите книжки іноземними мовами».  Але, власне, більше в книзі причепитися нема до чого. Це шедевр. Для обмеженого кола поціновувачів, але шедевр. 

Кідд каже, що під час навчання (графдизайн, звісно ж) мріяв про кар’єру рекламного дизайнера, але після місяця безрезультатних пошуків у Нью-Йорку погодився на те, що пропонували – разовий контракт на книжкову обкладинку у Random. Що цікаво, в його тодішньому портфоліо випускника, книжкових оправ не було. І хоча дебютну роботу не прийняли, йому запропонували посаду асистента арт-директора у Knopf. Бажання просидіти рік-другий, роблячи обкладинки, і звалити кудись в мультидисциплінарний дизайн обернулося роботою життя – ось уже 30 років Кідд там, у Knopf, асоційований арт-директор і щороку він продукує близько 75 обкладинок. Видання, власне, і підсумовує перші 20 років з них. 

Читайте також: Cover: книжковий дизайн очима культового Пітера Мендельсунда

Секрет успіху Кідда не тільки у вдалому місці роботи, але багато в чому ним зумовлений. Робота на статусне видавництво з блискучими авторами ефективно працює на вагомість і самого дизайнера, якщо ваші обкладинки подобаються авторам. Ну а якщо подобаються, то не гріх попрохати декого з них написати пару теплих слів про дизайнера.

Так Book One містить передмову від Джона Апдайка (!) і враження від роботи з Кіддом (винятково позитивні) від Майкла Крайтона, Донни Тартт, Джеймса Елроя, Мартіна Еміса, Пітера Кері, Олівера Сакса і багатьох инших; Кідд вклеює в макет начерки, чернетки, альтернативи, листи клієнтів, обурені відгуки преси і навіть фото білборда ріелтора Чіпа Кідда (повного тезки). Все сусідує з усім і це, власне, і є фірмовий Кідд. Людина, яка, за власним зізнанням, не вміє малювати, не знається на каліграфії і не могла би розраховувати на якийсь успіх, якби працювала років на 40 раніше, бере тим, що користується неілюстраторськими методами дизайну. Зрештою, художника завжди можна найняти і сказати що від нього вимагається (і в світі це узвичаєна практика). 

Читайте також: 10 посилань про гідні обкладинки

Чіп починав тоді, коли завершувалася ера механічної репродукції і успішно конвертувався в комп’ютерного дизайнера. Нам, молодшим, які механічної репродукції не застали, тяжко уявити, на яке пекло були схожі добір шрифта для книги, зміна його кеґлю чи  використання зображення, тому Book One містить не тільки фото виробничого процесу часів, коли кожну літеру на чернетку обкладинки вирізали окремо і вклеювали (бо так робився кернінґ), а й розлогі подяки й свідчення ваги й ролі фотографа в процесі дизайну. При неможливості маніпулювати зображенням після зйомки, всі дії виконувалися до, а скромні бюджети спонукали до вигадливістости і польоту думки.

Творчий метод Кідда, на мій погляд, саме в нестримности експерименту, відсутности будь-якого творчого страху, все в нього може бути поєднане з усім, Чіп активно використовує і перероблює всі предмети навколо заради своєї мети. В хід ідуть старі ляльки і контрове світло, власне тіло, розмаїта ефемера (минущі папери – квитки, афіші, флаєра, рекламки), дивні листівки й фотографії, придбані на блошиних ринках, навіть пакування для сиґар. Одна з наскрізних тем – контраст, антонімія, протиставлення. Мемуар Оґюстена Бероуза «Dry» оформлений як намоклий аркуш із потеклим текстом, надрукованим на струменевому принтері, для роману Філіпа Ґаланеса він фотографує светр зі спеціяльно вишитим ярличком з назвою роману та іменем автора. Великий, кричущий текст сусідує з малими зображеннями, дрібні фраґменти чогось, багатократно збільшені, стають основним зображенням, «Naked» Девіда Седаріса здобуває укорочену суперобкладинку з фото чоловічих трусів.

Перехід до комп’ютерних технологій тільки посилив ці риси калейдоскопічности, карнавальности, гри з фокусом. Часом Кідд заграється, в часи появи фотошопу логічною є поява обкладинок з примітивними фотошопними фільтрами – в час створення воно могло виглядати новаторськи, але зараз безнадійно застаріло; поява програм комп’ютерної верстки з їхніми обмеженими можливостями для малювання породила спроби зробити щось цими засобами. Але одна з ознак таланту це й незмога повторити його без епігонства, хай навіть йдеться про примітив. 

Читайте також: 5 книг від графічного дизайнера Рене Вавжкевича

Все це, зрозуміло, добре, але чому Кідд вважається книжковим дизайнером номер один в світі?

Все доволі просто. Він оформив перше видання «Парку Юрського періоду» Майкла Крайтона, перемалював на кальку скелет тиранозавра з енциклопедії, залив контур чорним і поставив на білу обкладинку. ВСЕ.

Книга стала бестселером, обкладинка уже сприймалася за іконічну, аж тут люди з компанії Юніверсал спитали у видавництва, чи не продасть воно права на неї для оформлення планованої екранізації. Видавництво відіслало до Кідда і той продав. За семизначну суму. Лого трохи модифікували, а далі уже історія.

І хоча технічно ці гроші були заплачені не за книжковий дизайн, це, мабуть, найбільші гроші в світі, які книжковий дизайнер будь-коли отримував за разову угоду.

Так, наша професія не сильно добре оплачується.

В Кідда можна навчитися не боятися. Моїм найглибшим враженням від прочитання і осмислення книжки було те, що книжкові обкладинки в Кідда не схожі на книжкові обкладинки. Це не текст автора + текст назви книги + картинка на тлі. Цей шаблон Чіп нищить під корінь. Маючи у розпорядженні прямокутник паперу, дизайнер не сприймає його ні за прямокутник, ні за папір. Це простір і його можна заповнювати будь-чим і будь-як.

Спробуйте.