uncategorized

Знецінення гривні відносно долара за останні роки зробило і без того цікавий західний ринок гіперпривабливим для українського креативного класу «заробітчан». Особливо для тих, для кого мова не є бар’єром – насамперед, програмістів, дизайнерів та художників. Проте дехто робить неочікувані кроки – і починає обживати Схід. Про одну з можливостей вийти на ринок Азії Читомо розповів український дизайнер, а нині тайський арт-директор Павло Салига.

Коли я почав працювати в Таїланді, мені довелося, замість звичного мені Skype та Viber, встановити японський месенджер Line. У цій країні він стоїть ледь не на кожному смартфоні, і люди під час зустрічі обмінюються не фейсбуком чи номером мобільного, а контактами в Line. Після тижня користування я з великим задоволенням видалив тугодумний Viber, оскільки Line виявився набагато простішим і легшим додатком.

На відміну від звичних нам месенджерів, у цієї програми є ще одна дуже вагома перевага – користувачі можуть створювати і продавати свої власні стікери. Це значно урізноманітнює вибір і розширює межі візуальної комунікації без тексту. Для Азії спілкування малюнками традиційне, у деяких країнах ще досі збереглося ієрогліфічне письмо.

Читайте також: Ми живемо у час, коли навколо дуже багато візуальності

Я ніколи раніше не купував в інтернеті стікери, але тут почав купувати. Кожен новий сет стікерів значно розширює мій «емоційний словниковий запас», вносить різноманітність у процес спілкування.

Почалося все з того, що я випадково дізнався, що друзі моїх колег роблять і продають стікери. Центральний офіс Line віддає 50% з покупок на Google Play та iStore. Якщо один сет стікерів коштує близько 1 долара, то з кожної покупки можна отримувати по 50 центів. Здається мало, але і кількість користувачів Line вражає  – 700 мільйонів у 230 країнах.

На початку 2016 року я вирішив перевірити цю бізнес-модель. Оскільки малювати я не дуже вмію, вирішив просто відтрасувати мініатюри з Радзивилівського літопису XIII століття. Ця книга проілюстрована багатьма малюнками, на які не розповсюджується авторське право, тому я легко зміг там відшукати образи для різних емоцій.

Щоб зрозуміти масштаб, щодня у системі пересилають близько 18 мільйонів стікерів.

Згідно з їхньою інструкцією, потрібно розробити 40 звичайних стікерів (370 x 320 пікселів), одне зображення для інтернет-магазину (240 x 240 пікселів) та міні-іконку (96 x 74 пікселів).  Усі зображення повинні мати 10 пікселів полів, щоб не «прилипати» до тексту. Через тиждень роботи у мене був готовий сет з 40 стікерів, які я назвав «Mad king manuscript». 

Потім я зареєструвався на порталі для ілюстраторів Line. Під час реєстрації виникла проблема з моїм акаунтом PayPal. Line вимагає його, щоб пересилати туди прибуток від продажів. Ілюстратори можуть знімати гроші, коли на їхньому акаунті збереться 1000 японських єн (9 доларів).

Коли я спробував додати свій PayPal, отримав вікно з помилкою – ваша країна (Україна) не дозволяє знімати гроші. Змінити країну в налаштуваннях PayPal неможливо. Тому довелося оперативно реєструвати тайський акаунт, де в контактні поля я вписав адресу свого готелю. Активував акаунт карткою Приватбанку, з цим проблем не було.

Після завантаження «Mad king manuscript» я відчув на собі, що таке японська якість і бюрократія.

Необхідно чекати близько місяця поки в головному офісі Line перевірять мої стікери вручну відповідальні за це люди. Перший раз стікери відхилили. Їм не сподобався голий мужик у ванні та зображення трупа. Через лицаря і даму, що цілуються, я не мав право продавати стікери у мусульманських країнах і ринок продажу був звужений до 25 розвинутих країн.

України серед них не було. Але найбільше мене здивувало, що вони знайшли мініатюрне місце на стікері, де я забув залити фон. Я був вражений тим, наскільки ретельно японці перевіряли мою роботу. Вдруге стікери відхилили через «конфлікт світоглядів в різних культурах і звичаїв по всьому світу». Японці не дозволили мені продавати лише у мусульманській Індонезії і не пояснили, що саме їм не сподобалося.

Читайте також: Майбутнє видавничої справи: традиції чи інновації?

Тому мені довелося видалити Індонезію зі списку країн, у яких я збирався продавати стікери. Таким чином я втратив потенційний ринок – 245 мільйонів населення Індонезії. У сервісі для ілюстраторів немає сповіщень про листи з центрального офісу. Тому мені доводилося щодня заходити і перевіряти, чи не погодили мої стікери. Зрештою я побачив, що їх затвердили і вони готові до запуску. Я натис кнопку «опублікувати» і почав чекати на продажі.

Для ілюстраторів розробили спеціальні інструменти, де можна відстежувати скільки і в якій країні було надіслано і прийнято стікерів, а також продажі.

Там навіть є симулятор месенджера, де можна подивитися, як виглядатимуть стікери в реальному інтерфейсі програми, до того як їх затвердили.

Уже минуло два місяці, і я можу сказати, що загалом мої стікери «Mad king manuscript» продаються погано. Їх трохи купили в Таїланді і на Тайвані. Малі продажі я пояснюю трьома причинами.

1. Велика конкуренція. Тільки у розділі гумор, куди я помістив стікери, є 18 тисяч конкурентів. Уже в перший же день нові стікери витіснили мене з першої сторінки розділу.
2. Різниця у культурі. Для азіатів ці мініатюри такі самі чужі, як китайські дракони для нас. Думаю, успіху можна досягнути, наслідуючи їхні тренди.
3. Мої стікери зроблені неякісно. Я просто відтрасував криві мініатюри з середньовічної хроніки. Не думаю, що такої якості картинки викликають бажання купити їх просто так. Треба мати серйозну мотивацію, щоб це зробити.

Якщо говорити про тенденції на ринку стікерів, то тут є кілька напрямків:

1) Line активно піарить своїх персонажів – коричневого ведмедя, зайця і їхніх друзів. Їхні стікери коштують удвічі дорожче – 2 долари за набір.

2) Найпопулрнішим стильовим напрямком можна вважати «кавай» – стікери з милими персонажами. Вони продаються найкраще, але і конкуренція у такого стилю найвища.

3) Серед молоді популярні трешові стікери з огидними персонажами.

4) Гарно продаються локалізовані стікери. Наприклад беруть бика, надягають йому традиційну тайську пов’язку і продажі в Таїланді йому гарантовані.

5) Анімовані стікери також доволі популярні. Їх у наборі менше – всього 24 і завантажуються у форматі .png(APNG).

6) Деякі тенденції дуже дивні для нас. Наприклад, в Азії люблять тюленів. Є цілий розділ, де можна завантажити 700 наборів з тюленями.

7) Оскільки обмежень на ідіотизм у офіційних документах немає, то в стікери пролазить багато смішних і маразматичних персонажів. Тут є де розгулятися поціновувачам примітиву.

Через велику конкуренцію зробити зі стікерів реальний бізнес виходить далеко не у всіх. За відгуками інших ілюстраторів, продажі йдуть не дуже жваво. Як висловився один з творців стікерів – «продавати кеди вигідніше».

Однак, як побічне джерело прибутку, це може бути цікаво, оскільки вихід на 700-мільйонний ринок з своїм товаром не коштує ні копійки. Авторські права залишаються за вами і зображення можна використовувати далі в інших проектах. Треба лише створити набір з 40 картинок і пройти усі бюрократичні процедури. Потім Line продаватиме ваш товар без вашої участі.