uncategorized

До Дня української писемності та мови Читомо підготувало огляд книжок, які допоможуть вчити і вдосконалювати мову. Рекомендації щодо написання, відмінювання, слововживання новітніх запозичень, увага до слів іншомовного походження, абревіатур, мовленнєві хиби і правильні варіанти – ці видання допоможуть не лише любити, а й правильно послуговуватися мовними структурами.

Борис Антоненко-Давидович. Як ми говоримо

К.: Книга, 2010. – 252 с.

Хай скільки років цій книжці (перше видання вийшло 1970 року у видавництві «Радянський письменник»), а вона досі актуальна. Автор розбирає проблемні випадки за кожною частиною мови, тож маєте змогу ще й підучити їх. Якщо ж потреби такої немає, то зверніть увагу винятково на ті проблеми, що їх порушує автор.

Досі багато видавців культурних довідників запозичують думки Бориса Дмитровича, тому краще познайомитися з першоджерелом. Особливо, якщо досі не знаєте різниці між словами посмішка й усмішка, ріка й річка, книга і книжка. Безумовно, це те видання, що має оселитися на полиці кожного, хто стежить за власною мовленнєвою культурою.

Олександр Пономарів. Українське слово для всіх і для кожного

К.: Либідь, 2012. – 359 с.

Так, усі про нього кажуть, але було б добре, аби кожен вдумливо й уважно прочитав цю книжку. Бо Пономарів – це один з тих авторитетів, до кого варто прислухатися. Тим паче, що він реагує на появу нових понять і їхнього словесного вираження.

Ця книжка – не повторює попередніх, а справді доповнене видання. І доповнене насущними проблемами українськомовного сьогодення. Фонетика, лексика, фразеологія, синтаксис, орфоепія – авторові вдалося охопити всі розділи. Особливо цікавий розділ про пароніми – саме вони часто стають нездоланною перешкодою під час спілкування, написання текстів тощо. Автор чітко їх розмежовує, доступно пояснює між ними відмінність і наводить контексти, що допомагає їх запам’ятати мало не на все життя.

Ольга Уліщенко. Мова чудова

Харків: Віват, 2016. – 356 с.

Ще одне видання для тих, хто хоче вивчати мову легко, з візуальним підкріпленням, та ще й з помічниками. Кіт-воркіт та Мишка-побіганка навіть спеціально потоваришували, щоб разом донести таку важливу для читача інформацію. Утім, казковість і несерйозність персонажів хай не вводить вас в оману – книжка абсолютно серйозна.

Пароніми, фразеологізми, правильні контексти, частиномовні сторінки антисуржику і не лише – ця інформація стане у пригоді і вам, і вашим діткам. А те, що автор пропонує різні способи подання матеріалу – забезпечує не тільки легше його сприймання та якісніше запам’ятовування, а й точно не дасть знудитися.

Пропонуємо також тест «Який ви знавець фразеологізмів?»

Олена Курило. Уваги до сучасної української літературної мови

К.: Основи, 2008. – 303 с. 

Саме в цій книжці докладно йдеться про те, якими прикметниками варто замінювати форми на –уч, -юч, що ними часто зловживають мовці. І це лише одна насущна проблема, яку зачіпає Олена Курило. Уживання прийменників, невластиві українській мові конструкції, особливі звороти із займенниками, хибно вживані слова, прислівникові звороти, наприклад такий улюблений багатьма неправильний головним чином.

Цю книжку треба прочитати всім, хто хоче підвищити власний культурномовний рівень бодай через те, що саме в ній ці проблеми порушено вперше. І надалі багато з тих, хто писав довідники, покликався саме на цю працю, бо попри те, що уперше видали книжку мало не століття тому (у 1920 році), її актуальність беззаперечна.

Святослав Караванський. Секрети української мови

К.: Кобза, 1994. – 152 с.

У цій книжці дуже багато йдеться про кальки, вживання яких стало таким звичним, що їх часто не помічають навіть досвідчені редактори. Слова, словосполучення, фразеологізми, вимовляння звуків і навіть коротка історія українського правопису.

Кожне своє положення автор чітко й ґрунтовно аргументує, і, що важливо, – подає після кожного розділу такий собі міні-словничок. Тобто один раз ви прочитали, а надалі можете просто шукати за розділом слово чи, наприклад, фразеологізм, що вас бентежить, і перевіряти його.

Особливо цінним є також звернення Караванського до творів літератури, зокрема тих, що є взірцевими для практичного вивчення мови і допомагають виховати правильний літературний смак. Книжка написана доступно, легко, часом іронічно, тож її цікаво читати, а головне – не нудно, як це часто буває з навчальною літературою.

Наталія Клименко, Павло Мельник-Крисаченко. Українська легко!

Харків: КСД, 2016. – 288 с.

Це видання для тих, хто не любить або не має часу читати багато, а також тих, хто потребуєте візуального підкріплення засвоєного матеріалу. Картинки яскраві, проте не відвертають, а швидше привертають увагу до написаного, тож рекомендовано почитати їх і з дітьми.

Антисуржик, наголос, пароніми, синоніми, антоніми, фразеологізми – і це все в ненав’язливій, ілюстративній формі. Автори також подбали і про міні-словнички, щоб за потреби читач зекономив час, шукаючи «правильне» слово.

Читайте також інтерв’ю із засновниками «Мова – ДНК нації» про лепетуна й моду на укрмову

Олександр Авраменко. 100 експрес-уроків української

К.: #книголав, 2016. – 192 с.

Купуючи цю книжку для своєї дитини, обов’язково прочитайте її самі. Попри на перший погляд «шкільну» назву вона буде помічною і для нешколярів. Оскільки і досі багато хто не розрізняє слів їх-їхній, питання-запитання, можливо, міцніше закріпити цей матеріал допоможуть ілюстрації.

І хай як ви не любили шкільних уроків, але ті, що їх пропонує Олександр Авраменко, вчити буде легко й цікаво, бо це уроки з малюнками. До речі, хто з нас, дорослих, у дитинстві не любив книжок із малюнками?

Святослав Караванський. Російсько-український словник складної лексики

Львів: БаК, 2006. – 608 с. 

Не кожен з нас читає словники в метро чи вільної години, але без словника покращити власний мовленнєвий рівень вкрай складно. Хай як ви володієте мовою, всього людина не знає. Тож «не бійтеся заглядати у Словник» – актуальне і донині.

Особливо це стосується словників російсько-українських. Якщо хочете справді відшукати незаяложені відповідники (а автор подає їх чимало), напевне вжити справді українське слово – відкривайте це видання.

Читайте також: Під кутом 180°, або українська мова з погляду австрійського філолога

Іван Вихованець. Розмовляймо українською

К.: Пульсари, 2012. – 160 с.

У мовознавчих етюдах зібрано ті помилки, яких найчастіше припускаються мовці, ті, що вже практично увійшли в активний неправильний слововжиток. Важливим є те, що автор пропонує читачеві кілька варіантів розв’язання мовленнєвої проблеми – причому часто таких, якими не дуже послуговуються мовці, а отже, свіжих.

А те, що Вихованець заримовує порушувані ним мовленнєві хиби і правильні варіанти, що дає змогу легко їх запам’ятати. І звісно, важливо прочитати тим, хто любить уживати слово відтак, але «вживає його не так».

Євгенія Чак. Складні питання граматики та орфографії

К.: Радянська школа, 1978. — 128 с.

І цю книжку також, не зважайте на рік її видання, бо саме Євгенія Чак відповідає на багато питань, що про них мовчить решта довідників. Особливо зверніть увагу на розділ, присвячений числівникам – узгодження дробових числівників, числівників зі словом половина. Оригінальною є й побудова книжки – у вигляді питання-відповіді – таке собі інтерв’ю з мовознавцем. Частиномовні проблеми, написання прізвищ, географічних назв, пунктуація – це «мовленнєве інтерв’ю» охоплює широке коло питань.

Хай які довідники, посібники, словники стоять на ваших полицях, ви маєте пам’ятати про дві найголовніші складові виховання власної мовленнєвої культури. Спілкування винятково українською – скрізь, у різних сферах, за різних обставин. І звісно – читання якісної української літератури. І йдеться не лише про класиків, а й про сучасних поетів та письменників. Те, які з них репрезентують найкращі зразки української мови, – це тема окремого огляду. Утім, що більше читатимете, то більше розумітимете, хто з них вартує особливої уваги і хто насправді може слугувати взірцем.

Читайте також: Забужко, Андрухович, Прохасько і Малкович про українську мову

Катерина Городенська. Українське слово у вимірах сьогодення

Рекомендації щодо написання, відмінювання, слововживання новітніх запозичень, увага до слів іншомовного походження, абревіатур. Причому кожен випадок авторка пояснює докладно і зрозуміло, за принципом аналогії, тож колись ви зможете використати це пояснення, коли матимете справу зі схожими словами.

Читайте також: Промова про мову. Професор Лариса Масенко про політику, любов і патріотизм

Чільне зображення – фрагмент обкладинки «Українська легко!»