uncategorized

Нестеренко В.О., Батенко Т.І. Шарж і карикатура в системі графічного мистецтва: Навчальний посібник. – Астролябія, 2009. – 240 c. – ISBN: 978-966-8657-27-6.

Ви нас некрасиво малюєте – а ми вам грифа не дамо

Під час війни Гітлер склав список радянських карикатуристів, яких обіцяв  повісити, як тільки візьме Москву. Уряди Франції, Англії, Америки отримували погрозливі ноти, у яких були вимоги покарати місцевих карикатуристів, ящо мали сміливість замахнутися на “велику особу”. А колись цих сміливих художників і акул пензлів прирівнювали за злочином до вбивць або фальшивомонетників. Ось Сталін, навпаки, карикатури любив, правда, ті, на яких був зображений у гідному світлі. Сучасним можновладцям теж не прийшлося темне світло, бо люблять себе бачити на малюнках красивими, ще й розумними.

Тут хоч-не-хоч пророчими виявились слова мистецтвознавця Ореста Голубця, вміщені на звороті обкладинки:

“Сприйняття людського шаржу, зробленого художником, є своєрідним тестом, здатним виявляти її глибинні, таємні комплекси. Нам, зазвичай, подобається розглядати чужі шаржі, насміхатися над гіперболізованими рисами наших приятелів та знайомих, але далеко не завжди ми готові адаптувати свідоме перебільшення того, що творить основу нашої власної неповторності. Саме тому справжні шаржі не можна робити на замовлення”.

“Вилучити книгу з продажу вони не посміли, хоча на словах виглядала ситуація страшнуватo. Зараз справа начебто зам’ялася, тому підручник і надалі на вітринах магазинів, жодних вказівок із Міністерства про вилучення ми не отримували”, – розповідає менеджер із продажу видавництва “Астролябія” Богдан Горбай. Всі інші герої-знаменитості від  участі у такому проекті тільки тішилися. Тому більше ображених і охочих подати до суду через моральні збитки не було.

Підручник, який хочеться читати

Підручник про шаржі й карикатури звичайним не назвеш, він не схожий на інші ні методичною частиною, ні частиною орієнтування (тобто вступом-передмовою-додатковими текстами). Можна навіть позаздрити студентам, які будуть за ним академічно навчатися – стільки цікавих фактів зрозумілою, доступною мовою без напищеної науковості, предмету-об’єкту-суб’єкту-функцій. Звісно, деякі педантичні педагоги можуть закинути, що ось, мовляв, де тут широке використання термінологічної бази, послідовний історичний зріз? Проте читати такий підручник хочеться, він не відштовхує, а знаходить спільну мову з читачем. То що важливіше в навчальному процесі?

“Карикатура здатна розвеселяти і примушувати думати, створювати гарний настрій і перетворюватися на ефективну зброю. Саме це добре розуміли за радянських часів, тому стотисячні, а то й стомільйонні тиражі політичних карикатур і шаржів на ОУН-УПА інфікувалися у свідомість читача зі Східної України. Тому настільки важко трансформувати ці образи на інший лад зараз”.

Двоє авторів підручника – художник, завідувач кафедри академічного живопису Львівської національної академії мистецтв Валерій Нестеренко і політолог, завідувач кафедри історії, теорії і практики культури Національного університету “Львівська політехніка” Тарас Батенко пропонують екскурс в історію поняття шаржу, карикатури, приділять увагу радянському періоду, детально розглядають сатиричну графіку в Галичині у 20-30-х роках ХХ століття. Для багатьох, певне, буде відкриттям дізнатись про політизованого карикатуриста Валерія Зелінського, батька українського коміксу Анатолія Василенка, а також про сатирично-гумористичну періодику Галичини – видання “Зиз” і “Комар”. Або ж про еротику й символи сексуальності в сучасній літературі.

Автори підручника цілком виправдано пов’язують карикатурно-сатиричне життя із літературною творчістю: “Головне – не боятися паперу, олівця та своїх фантазій… Чого треба навчитися юному художнику, процес навчання якого дуже близький до праці письменника? Насамперед він, як і письменник, повинен зібрати певний матеріал і затратити чимало часу….” До речі, відомий режисер і письменник Олександр Довженко теж малював карикатури й шаржі, якими з підписом “Сашко” у 20-ті рр. ХХ ст. рясніли газети та журнали.

З літературою пов’язують також використання у малюнках вічних образів – Дон Кіхота, що змагається із вітряками, Отелло, Робінзона Крузо, Гулівера, Змія Горинича, Плюшкіна, Собакевича тощо.

А ще для загострення олівця чи контрасності до малюнків приписують слова, а то й цілі фрази. Це допомагає розкрити образ, характер, поведінку людини.

Про практичне

Що ж потрібно мати, аби стати професійним шаржотворцем чи карикатуристом? Найперше, радять автори книжки, мати графічний олівець 2М, 3М та гумку. І, миле діло, більше часу проводити в аудиторіях, кафе, їдальнях – саме там найкраще робити начерки, адже кругом рух і змінність об’єктів. Також можна дослухатись до поради Ф’ю Осборна, який стверджує, що творчість активізується такими питаннями:  “А що якщо…? А що, як навпаки? А що це?” І ще варто бути трохи наївнішими, бо наївне – найближче до усмішки.

Творчо й нестандартно мислити Валерій Нестеренко й Тарас Батенко вчать, пропонуючи виконати багатоваріантні серії рисунків відповідно до таблиць, провести експерименти. Наприклад, застосовуючи лінії, крапки, плями, рух і контраст, метод структурної схожості. Всі завдання для їхнього унаочнення мають свої приклади. Цікаво, кожний наступний розділ – невід’ємна частина навчально-творчого розвитку уяви й мислення, де безперервність етапів виконання практичних вправ є основною методичною вимогою навчання. Тому не випадково у кінці розділу є багато додатків, серед яких є пізнавальні тексти на зразок “Студент повинен знати”. А ще є іменний покажчик українських карикатуристів і шаржистів. Щоправда, про одних інформації – багато, про інших – катма. Бракує уніфікованості. Ось термінологічний словничок укінці видання допоможе тим, хто вивчає тонкощі цього складного карикатурно-шаржового космосу, а зазначені джерела –  тим, хто хоче копати ще глибше.

Самому посібнику для студентів і викладачів мистецьких спеціальностей, а також для усіх зацікавлених мистецтвом читачів аналогів в Україні не було й немає. У Росії – теж негусто. Тож, недивно, що наклад книжки майже закінчився.

За надання підручника дякуємо Могилянській книгарні (Контрактова площа, 4).