uncategorized

Почну з  того, що до початку проекту, я гуглила щось схоже за тематикою і формою на Семінар культурної критики та журналістики «Культура 3.0.». Яким було моє здивування, коли я знайшла цей проект у переліку майбутніх, що будуть підтримані Фондом Ріната Ахметова. Тож я собі зробила заміточку на календарі, й стала чекати прийому анкет.

Відбір був серйозним, і моя кандидатура не підходила за всіма вимогами – повна вища освіта, а я от тільки  закінчую, ідеальна англійська – треба доопрацьовувати, все ж я набралася сміливості й заповнила анкету.  Моє щастя було безмежним, коли я пройшла. Побачивши список учасників, лекторів, – трошки переживала, бо всі вони старші, досвідченіші, тим не менш, мені вдалося влитися в колектив. Я майже нікого не знала, натомість інші учасники пересікалися раніше, звісно, більше й не знала, ніж вони, тому, можна сказати, семінар мені дав дуже-дуже багато, може навіть більше, ніж іншим.

Продовжуючи розповідь, зауважу наступне. Перший модуль називався «Культура і політика». Було дійсно цікаво послухати, як використовується культура (швидше, її діючі суб’єкти – співаки, гурти тощо) при організації виборчих кампаній, наскільки підтримка-не підтримка кандидата впливає на долю самого музиканта, наскільки він може – не може підтримувати чи не підтримувати ту чи іншу партію, одним словом, як політика влазить у сферу культури, і що потім із цим усім робити. Також ми дискутували на тему, де межа культури і політики, чи мають ці сфери перетинатися, а митці займати політичну позицію і її висловлювати. Модуль виявився надзвичайно актуальним, адже саме на ті вихідні випав початок Євромайдану, і ми всі, у перерві між лекціями вперше вийшли на Перше народне Віче й побачили скільки нас насправді.

Конспект леції Тетяни Огаркової. Мистецтво, політика, ідеологія: дискусія щодо ”заангажованого” та “політизованого” мистецтва у французькому контексті ХХ століття

http://culture3.net/wp-content/uploads/2013/10/oharkova_tezy.pdf

На другий модуль «Культура і економіка» боялися їхати і ті, хто був у Києві, а особливо ті, хто був зі Львова, Чернівців, адже це були найважчі дні Революції, коли на вулицях столиці зникали люди, а на Майдані були безкінечні заворушення. Дівчата-учасниці із культурних журналістів перетворилися на громадських діячів, які ходили на суди над активістами, висвітлювали події, координували постачання ліків, одягу на Майдан, стрімили. Тим не менш, ми вирішили зібратися і поговорити про те, як пересікається економіка та культура. Безумовно, були відчуття, що ми не маємо права говорити про такі «профанні» (культурка якась) речі під час Революції, тим не менш, здобуті знання на семінарі потрібні нам для побудови, розбудови нашого майбутнього, яке уже от-от тут, а не десь через 20 років. Тож, ми зустрілися. Цей модуль, для мене був дуже важливим, адже власне, ми говорили про те, як зробити культуру самоокупною, де брати гроші на проекти, наскільки культура має підтримуватися державою, якими мають бути проекти, щоб люди голосували за них гривнею. Ми говорили про інноваційні підходи до збору коштів – спільнокошт, вільні гроші, про те, що жінки на разі є не використаним потенціалом і невдовзі економіка буде працювати на них, про народження нових ідентичностей («діджітал», «усвідомлене життя», «встановлення правил самому собі», «суперхьюмен»). Власне, ми говорили про те, як із культури зробити повноцінну самостійну галузь, яка буде приносити прибуток державі, і самоутримуватися, і яка роль креативності, мистецтва у цьому всьому. Мені здається, зараз це надважливо.

Презентація Юрія Рибачука “Як державні гроші працюють в офіційній культурі”

http://culture3.net/economics/lektsiji2/

Презентація Володимира Воробея. “Економіка креативу”

http://culture3.net/wp-content/uploads/2013/10/20140126-Ekonomika-kreatyvu-Vorobej.pdf

Модуль «Культура і виробництво» відкрив для мене лаштунки інших галузей (сама я працюю в літературній) – я дізналася, як створюються проекти в сфері кіно, музики, театру, література, на жаль, у цьому модулі була представлена найменше. Як підсумок модулю, я зробила такі висновки – у всіх мистецьких галузях одна проблема – продукт створюють митці, а не менеджери, це створює багато перешкод для його життя, тим не менш, на разі ситуація, коли у кожного митця є свій кваліфікований менеджер культури, який втілює в життя його ідею – здається не реальною, митцям доводиться вивчати менеджерську майстерність. Також ми говорили про те, наскільки  можна брати культурну сировину – легенди, міфи, історію, місця і міста – і продавати їх, чи може це створити ім’я цілому місту, країні, регіону.

Із моєї розповіді здається, що більшість інформації модулів була розрахована на менеджерів культури, а не на критиків. Воно так і не так. Почнімо з того, що самі критики часто є менеджерами культури та кураторами проектів, як і учасниці семінару, так і сам критик має орієнтуватися у сфері із всіх сторін, бачити повну картину галузі – для цього, власне, нам розкривали карти усі учасники культурного процесу.

Тим не менш, останній модуль «Культурна критика» – виявився тим, на який ми найбільше чекали, і підбив підсумки наших 3 модулів. Ми нарешті власне поговорили про те, як писати, як підбирати теми, як працюють конкретні змі – їх кухня (Есквайр, Вог), яке місце культури у самому змі, і чи є воно взагалі, про перспективи зміни ринку у зв’язку із Євромайданом, про канали розповсюдження журналів і газет в Україні, і про інші-інші речі професійної кухні.

Із дівчатами ми дійшли висновку, що треба й надалі залишатися на контакті, адже те, що ми всі зустрілися в одному місці в один час під час таких важливих подій в країні – не може бути випадковістю. Треба професійна спільнота, у якій йде обмін внутрішньою інформацією, новинами, це і захист одне одного, критика – такою спільнотою поки що є наша закрита група у Facebook, але думаю, на цьому діло не скінчиться.

Що я винесла? Я познайомилися із прекрасними людьми – від учасниць до лекторів, які поділилися своїм унікальним досвідом, який стане в нагоді при моїй подальшій роботі, а самі учасниці та лектори стають поступово партнерами у проектах. Я дізналася багато нового та цінного, практичного, що відноситься до реальності, тож Семінар культурної критики та жураналістики«Культура 3.0.» став безцінним доповненням до моєї університецької освіти (здобуваю спеціальність «менеджмент культурних проектів») та допоміг при написанні диплому.

Хоч Революція ще не закінчилися, а наш Семінар закінчився, мені здається, що наразі більше можливостей для культури і нашої діяльності, ніж до Євромайдану, тож наші знання та знайомство є дуже вчасним як для нас, так і сфери культури в цілому.

P.S. також раджу усім, кому цікава тема культури, менеджменту, критики відвідати сайт Семінару. Там викладена література, яку нам радили читати, конспекти лекцій, домашні завдання – тексти учасниць.