14.11.2016 0 Автор: Ілля Стронґовський

Але це – лише вміння користуватися інструментами для втілення задуму, книга Мендельсунда же – це трепанація процесу пошуку і вичленовування ідеї, холодна, методична, ретельна, я би сказав, хірургічна. Масу речей, які я ніяк не міг собі сформулювати, Пітер зводить до короткого переліку, або навіть афоризмів:

Кожен з цих пунктів, малозрозумілий сам по собі, автор, зрозуміло (як нас, чи то пак мене може характеризувати книжкова обкладинка?), розлого розкриває – і робить це без дидактики і з легким гумором.

Гумором, чи, радше, інтелектуальною іронією, пронизана вся книга. Вступна глава повідомляє нам про життєвий і творчий шлях Пітера Мендельсунда, який до 30 з гаком  років був успішним піаністом і збочив у бік не найочевиднішої професії світу. Перша його співбесіда в новій якості була із Чіпом Кіддом – і про цю зустріч оповідає сам Кідд. Про те, як йому довелося зустрітися з аматором без жодної освіти й розуміння елементарних професійних термінів і чому ця зустріч стала знаковою.

Звісно, не кожному з нас наприпочатку трудового шляху вдасться зустрітися з найвідомішим книжковим дизайнером світу і за результатами здобути посаду молодшого дизайнера – це, радше, виграш у лотерею – але є сенс працювати над портфоліо такого рівня, яке коли-небудь могло бути йому показане. Ну, або уже самому Мендельсунду, чому ні?

Що ще є на трьохстах форматних повноколірних сторінках? Враження письменників, яких оформлював Мендельсунд (Несбе, Том Фулф, etc). Міркування автора про феномен читання (підозрюю, саме так почалася його наступна книга,  [book: What We See When We Read|20758127]. Поради як шукати натхнення, фільтрувати невдале і просувати улюблені варіянти крізь сито маркетинґу і арт-директорів.

Ну і обкладинки. Дуже багато обкладинок. Тьма офіґенних книжкових обкладинок за 11 років роботи автора книжковим дизайнером і асоційованим арт-директором Alfred A. Knopf. Шедевральні серії Кафки й Достоєвського, рідкісні удачі з Беном Маркусом та Стіґом Ларсоном. Весь опис тривалого процесу роботи над «Грою в класики» Хуліо Кортасара. Окрема главка з міркуваннями як оформлювати «Лоліту» Набокова. Абстраґоване мислення, залучене для потреб оформлення книжок. Квінтесенція всього вартого, до чого кожен з нашого цеху має рухатися. Форматування оптики, вигострення ока, низка прийомів, все розписане і подане, користуйтеся.

Гаряче, гаряче раджу.

P.S. Під час читання і розгляду дуже дається взнаки те, що Мендельсунд працює з найкращими книжковими дизайнерами сучасности в одному з найбільших видавництв світу. Це трохи дратує українського книжкового дизайнера, українські клієнти якого, навіть якщо і раді вітати політ його фантазії, не мають технічної та фінансової змоги втілювати смачні забаганки дизайнера – уже перша оформлена Мендельсундом книга мала кастомну вирубку, я таким досі не можу похвалитися.

Ну і, зрозуміло що, суперобкладинки з прозорого пластику і пергаменту з пантонним друком, шовкотрафаретні палітуровані книги, фольґа в усіх можливих варіяціях (аж до 5 видів фольґування на одній обкладинці!!!), бокс-сети (одиницям, власне, в Україні вдалося оформити бокс-сет бо означених сетів теж одиниці), суперобкладинка з хаотично розташованими проколами (для чого в Китаї сконструювали спеціяльну машинку для цього) і, навіть, обкладинка зі вставним рухомим елементом (штибу колеса), від крутости як задуму, так і втілення у мене ворушилося волосся на тілі – все це Пітер <i>вже</i> робив. А я ні. І це я не згадую про створення кастомних діорам і фотобоксів.

Пересічний західний книжковий дизайнер може і не має доступ до всіх цих технологій одразу й негайно, але, принаймні, у нього є на це притямні шанси. В Україні політ фантазії обмежується фінансами і реаліями, коли навіть спроба застосувати два лаки (уф та флок) на оправі замість одного за бажанням клієнта це втілити, наразилася на неспромогу друкарів.

В Україні тобі не пропонують доступ до оплаченого пакету Адобі, бібліотеки куплених шрифтів і лоґін з паролем до корпоративного екаунту на Шатерстоці і це змушує бути економнішим, скромнішим і…. вигадливішим. Якщо ми, затиснені всіма нашими лещатами, спроможемося на продукт західного рівня, шанс коли-небудь розправити крила у технічному плані проявить те, на що ми справді спроможні.

І тоді я менше хотітиму працювати на Penguin i Knopf, а вони хотітимуть цього більш.

Твитнуть

дизайн, книжковий дизайн, обкладинка