uncategorized

«Листи різдвяного діда» Джона Роналда Руела Толкіна дещо виділяються серед святочних різдвяних історій. Можна навіть попри усі жанрові ознаки дорівняти їх до щоденникового нон-фікшну, а потім зовсім знахабніти, і поставити на одну полицю з «Щоденниками воєнного часу. 1939–1945» Астрід Ліндґрен, навіть якщо жоден літературний критик з цим не погодиться.

«Листи різдвяного діда»(«The Father Christmas Letters»), як і збірку міфів та легенд Середзем’я «Сильмариліон» опублікували вже після смерті Толкіна. Проте у порівнянні з «Сильмариліоном», виданим сином професора Крістофером Толкіном у 1977 році й сприйнятим шанувальниками із захватом, «Листи…», видані під редакцією Бейлі Толкін, другою дружиною Крістофера 1976 року (у цьому виданні наявні не всі листи й малюнки), спочатку отримали досить стримані відгуки.

До того ж, літературні критики цю казкову серію сприйняли досить стримано. Хоча, як і передбачали деякі з них: з кожним новим роком з часу появи «Листи Різдвяного діда» Толкіна набувають все більшого значення, і стали у багатьох країнах вже класикою дитячої літератури, а за рівнем вигадливості й розгортання уяви автора у текстах «Листів…», вони могли б посперечатися з самим «Володарем перснів».
.

«Листи Різдвяного діда» Толкін писав своїм дітям, трьом синам і донці, кожного Різдва упродовж 23 років.

.
Кожен лист мав конверт із намальованими Толкіном марками та штемпелем Північного полюса. Листи складалися з малюнків у вигляді листівок. Листівки підписував тремким та вигадливим почерком Різдвяний дід – мікс Санта Клауса та Святого Миколая, який жив у Наскельному Будинку на Вершині Світу поблизу Північного полюса. Перший лист прийшов у 1920 році трирічному Джону, первістку сім’ї Толкінів, останній отримала наймолодша Прісцілла Толкін вже у 14 років на Різдво 1943 року.

Ще до публікації «Листів…» усі ілюстрації до них виставив музей Ашмола разом з ілюстраціями до інших видань автора «Гоббіта», «Володара перснів» та інших.

Надбання Толкіна-художника, у тому числі багато малюнків з «Листів Різдвяного діда», що зачаровують шанувальників не менше, ніж тексти професора, усього понад 200 кольорових репродукцій, більшість із яких ніколи не оприлюднювалися, зібрали у виданні «J.R.R. Tolkien: Artist and Illustrator».

У книжці редактори і упорядники Уейн Хаммонд і Кристина Скалл досліджують мистецтво Толкіна, починаючи з його дитячих малюнків і ретельно добирають останні його ескізи. Крім виразних ілюстрацій Толкіна до легендарної епопеї про Середзем’я, малюнки з «Листів…», каліграфічні експресивні листівки з історіями про халепи Різдвяного діда привертають неабияку увагу і розширюють уявлення про внесок Толкіна у типографічне оформлення і дизайн книжок. «J.R.R. Tolkien: Artist and Illustrator» у 1996 році отримали «Mythopoeic Scholarship Award for Inklings Studies» – міфопоетичну премію за дослідження творчості Інклінгів (нагороджуються наукові праці, присвячені дослідженням творчості Дж. Р. Р. Толкіна, К. С. Льюіса та Ч. Уільямса).

«Листи Різдвяного діда» були третім виданням після його смерті, і тільки у 1999 році книжку знову перевидали з усіма листами та ілюстраціями без жодного виключення. В одному з видань у 2000-х – кожен лист окремо вміщувався у власний конверт.

Перше видання українською 2017 року у видавництві «Астролябія» зберігає поділ на окремі листи й ілюстрації до кожного листа, підтримуючи відчуття саме нон-фікшн від цієї художньої дитячої казки про Різдвяного діда, Північного Білого Ведмедя, його племінників Паксу та Валкотукку, секретаря Ельфа Ілберета, Місячанина, що упав з Місяця. У «Листах…» багато пригод: то північні олені зірвуться з прив’язі й порозкидають подарунки по всій околиці; то незграбний Білий Ведмідь видереться на крижаний полярний шпиль і гепнеться звідти на будиночок Різдвяного Діда, провалившись крізь дах; то цей же Ведмідь розіб’є Місяць на чотири шматки, і через це Місячанин упаде із неба в Дідів садок; то почнеться війна з полчищами гоблінів, котрі живуть в печерах під будинком.

Читайте також: Книжку Джона Толкіна «Берен і Лютіен» опублікували через 100 років після задуму

Про усе це Різдвяний дід і пише дітям Толкіна часом коротенькі, часом більш розлогі листи, і малює, малює, малює… Іноді тремтливий старовинно-вигадливий почерк Діда порушують приписки, що їх надряпає Білий Ведмідь, або Ілберет Ельф допише щось своїм вишуканим стилем, про що Дід раптом забув написати.
.

Крізь цю казковість і вигадливість проступає щоденниковість цих листів, їхня у чомусь практичність, у чомусь реалістична прив’язка до життя, що вирувало навколо дітей.

.
Так, Толкін не лише питає, чи сподобалися дітям подарунки й вітає їх з Різдвом, а до того ж тактовно пояснює, чому не завжди Різдвяний дід може виконати будь-яке твоє бажання і знайти саме той подарунок, що було йому замовлено (і що незграбність Ведмедя, який знову щось загубив або потрощив може бути зовсім і ні до чого), розповідає про напади гоблінів, які почалися знову (у листі 1932 року), і що тільки «патентований зелений дим, що світиться», який Різдвяний дід запускає у тунель, виганяє їх звідти. Пише про дітей, яким потрібно більше уваги з його боку, через голод у світі, про тих, що їм батьки та друзі не в змозі зібрати подарунки й навіть дати пообідати будь-чим, і тому Різдвяний дід має бути там, розуміючи, що батьки дітей Толкіна подбають про них у будь-якому разі.

.

До того ж, саме у листах передвоєнного і воєнного часу 1931-43 років пожвавлюються і напади гоблінів на оселю Різдвяного діда, і помітні більш тривожні нотки у новинах з Північного полюса.

.
Ось це і робить «Листи Різдвяного діда» Толкіна у чомусь співзвучними до «Щоденників воєнного часу. 1939–1945» Астрід Ліндґрен.

В обох щоденникових творах, попри жахи Другої світової війни, що набирає обертів і у країнах шведської та англійської родин авторів, поруч з записами буденності про/для дітей і дорослих, навіть крізь різдвяну казковість постають страх, тривога, роздуми про неминучі зміни майбутнього мирного життя. Так, ці видання мають зовсім різну читацьку аудиторію, але «Щоденники…» також видали українською вперше, вони мають таку ж просту структуру і зміст. Є дати, дописи упродовж певного історичного часу, вирізки, листи та інші матеріали, що ілюструють текст, у них авторка також постає зовсім у новому вигляді, ще більш живою людиною, і від того стає ще більш щемко.

З одного боку, поки що не всесвітньо відома дитяча письменниця, що змінила літературу для дітей назавжди, з іншого – мати, що встигає дати раду домогосподарству і виконувати досить відповідальну офіційну роботу. Професор Толкін теж постає у своїх листах до дітей на Різдво зовсім іншим, ніж автор героїчного легендарного фентезі, яким згодом стане. І цей світ дітей і дорослих у малюнках та вирізках із газет, казках та міркуваннях про політичну ситуацію у світі, вигадках про гоблінів та порівняння фашистської Німеччини з комуністичною Росією, – усе це робить ці книжки репортажами буденних проявів війни, яка змінює не лише цілий світ назавжди, а кожне окреме життя переносить в інші виміри, часом спотворює і руйнує, часом залишає у спокої, спустошеним і знеціненим.

Читайте також: 11 маловідомих фактів про Толкіна та Льюїса від Лізи Гречанюк

У канонічному сенсі ні «Листи різдвяного діда», ні «Щоденники воєнного часу. 1939–1945» не мають глибоко різдвяного сенсу чи навіть жодного відношення до Різдва, крім того, що люди його святкують у певних традиціях, але кожна з цих книжок, як і творчість їхніх авторів, що зіткнулися з життям під час війни й намагалися у своїх текстах це усвідомити, надихають багатьох читачів з усього світу вже кілька десятиліть. Надихають на ідеї панування миру, взаєморозуміння, перемоги добра над злом, шляхетності та сили духу, любові, надії. Надихають відчути дух Різдва. І можливо, таке споглядання життя у листах і прокоментованих вирізках з газет надасть іншим змогу прочитати та побачити, що помилки людства повторюються і повторюються знову, і подумати чи не час зупинитися.

Хто з класиків ще писав про Різдво?

До теми Різдва, як канонічної, звертаються і класики, і сучасні письменники у літературах багатьох християнських країн. «Різдвяна історія» Чарлза Діккенса, «Дари волхвів» О.Генрі, «Лускунчик і мишачий король» Ернста Гофмана, «Різдвяна містерія» Юстейна Гордера, «Різдво і червоний кардинал» Фенні Флегг, «Будинок з чарівними вікнами» Есфірь Емден, «Чарівна зима» Туве Янсон, «Спогади про одне різдво» Трумена Капоте, «Різдвяне диво містера Тумі» Сьюзан Войцеховски, «Різдво в будиночку Петсона» Свена Нордквіста, «Ослик Марії» Ґунгільд Селін, «Найкраща (найгірша) у світі Різдвяна вистава» Барбари Робінсон та багато інших історій вийшли великими тиражами та привертають до себе увагу читачів не тільки під різдвяні свята.

Читайте також: Сирні коники, Різдвяний дід і гуска: 14 свіжих книжок під ялинку