Читомо вже традиційно у грудні уважно слідкує, що ж нового пропонують українські видавництва до зимових свят. З приємністю варто зауважити, що цього року доволі багаті жнива: як і щодо видань вітчизняних авторів, так і щодо перекладної літератури. Остання заслуговує особливої уваги, адже цього року український читач нарешті може прочитати «Листи Різдвяного діда» Джона Толкіна, а також «Ослика Марії» Ґунгільд Селін. А особливою гордістю можна вважати «У країні сирних коників» Ярини Винницької. Але про все за порядком.

Для найменших читачів

Інна Руда. Новорічні канікули

• Київ: Каламар, 2017. – 20 с.

Якісний віммельбух українського виробництва. Це 10 розгорток, які розповідають про різні зимові розваги дітей і дорослих: катання на санчатах і на роликових ковзанах, приготування до свят, прикрашання ялинок і помешкань тощо. Можна зазирнути у квартири багатоповерхівок, у торгові центри й ресторани, лікарню і навіть у підземку. Уважні читачі можуть також помітити на кожній розгортці годинник, а отже простежити, що у цій книжці умовно представлено один день від 8 ранку до 9 вечора.

Також можна постійно стежити за героями, які з’являються майже на кожній сторінці, деяких з них важко не помітити: наприклад, вагітну жінку, чоловіка з футляром, ну і звісно, Санту (чи то Миколая, чи то Різдвяного діда). Останній теж насолоджується життям, гуляє містом і звичайно ж, готує подарунки.

Для малих дітей це добра книжка для розглядання. Тут немає надто дрібних зображень, малюнки цікаві сюжетно, динамічні та багато кумедних ситуацій, що провокують самому вигадувати історії, на власний розсуд інтерпретувати причинно-наслідкові зв’язки побаченого, стежити за маршрутами героїв тощо. Книжка дуже приємна на дотик, сторінки картонні, але гнучкі, тому найменшим дітям буде неважко самотужки перегортати сторінки.

Для дітей від 3-х років

Ярина Винницька. У країні сирних коників

• Ілюстрації Юлії Табенської, Олега Денисенка, Остапа Лозинського. – Львів: Terra Incognita, 2017. – 40 с.

Нарешті непопсово, не притягнено за вуха і без зайвого язичницького духу маємо книжку для дітей про Різдво по-українськи. Або якщо точніше, про Різдво по-карпатськи чи по-гуцульськи. Авторка ретельно підібрала символи – речі (ті, що речі сили), автентичні для карпатського регіону. І тактовно вплела їх у різдвяну містерію. Тут ви не знайдете жодних популістських комерційних мотивів, розрахованих на те, щоб знову звабити іноземного туриста. Винницька описала пригоду дівчинки Варвари, яка чекала Миколая, а тут трапилася ціла пригода: потрібно негайно врятувати дух Різдва. Тут і Чорний Мольфар, і сирні коники, і летючий ліжник, і навіть ілюстрований словничок незрозумілих слів: гуцульських і галицьких словечок.

Ілюстрації у форматі колажів – сучасні, нетипові для типово релігійних чи типово етнокниг, сміливі й привабливі.

Джон Роналд Руел Толкін. Листи Різдвяного діда

• Із малюнками Дж. Р. Р. Толкіна; за редакцією Бейлі Толкін; переклала з англійської Олена О’Лір. – Львів: Астролябія, 2017. – 160 с.

Протягом понад двадцяти років дітям Толкіна приходили листи із Північного полюса від Різдвяного Діда. Іноді на листах кривим почерком можна було прочитати коментарі чи доповнення Білого Ведмедя. До листів часто додавалися малюнки, на яких були спроби зобразити бурхливе життя Діда з Ведмедем і всієї їхньої команди. Бо за рік там траплялося чимало пригод, а ще більше – халеп. Саме таким оригінальним способом Толкін творив ще один свій казковий світ – цього разу виключно для своїх дітей. Останні відповідали на листи, тож це була взаємна атракція.

У листах багато гумору, Толкін часто звертається до дітей: наприклад, питає, коли молодший син нарешті навчиться писати, щоб власноруч написати листа Дідові. Також Толкін, тобто Різдвяний дід, перепрошує за подарунки, які могли бути не завжди такими ідеальними.

Читати ці листи зараз особливо цікаво. Але важливіше, що вони можуть надихати сучасних батьків щось схоже робити для своїх дітей. Українське видання містить оригінальні відскановані листи з ілюстраціями самого Толкіна, які йдуть паралельно із перекладеним друкованим текстом тих листів, – збережено всі дати й автентичні підписи листів, а також і добре передано стилістику українською, особливо у фрагментах, які писав не надто грамотний Білий Ведмідь.

Найкращі різдвяні історії

• Київ: Видавнича група «КМ-Букс», 2017. – 352 с.

Це збірка скорочених переказів найвідоміших казок та повістей для дітей, зокрема «Різдвяної пісні» Чарльза Діккенса, «Снігової королеви» Ганса Крістіана Андерсена, «Білосніжки» Братів Грімм та інші. Скорочені версії скомпоновані як повноцінні органічні твори – не лише короткі описи, а й діалоги.

Оформлення казок зручне для читання дорослими дітям: небагато тексту великим кеглем на сторінці, багато ілюстрацій, кожен твір починається із заголовка на окремій розгортці. І хоча книжка вийшла доволі об’ємна, як на свою вікову аудиторію, але через малий формат вона все-таки зручна.

Ілюстрації акварельні, повністю відтворюють текстову лінію.

Щодо аудиторії читачів, то насправді вона доволі широка: від легких простих казок про Санту – і до «Різдвяної пісні» Діккенса. Загалом це добре подарункове святкове видання, яке приємно тримати та цікаво читати.

Олег Чаклун. Танок сніжинки. Dance of a Snowflake. Tanz der Schneeflocke

• Переклад на англійську Мії Марченко, переклад на німецьку Тетяни Гончарук; ілюстрації Юлії Пилипчатіної. – Київ: Фонтан казок, 2017. – 40 с.

Історії Олега Чаклуна – це завжди не просто дитячі казки, а й трішки філософське медитативне читання. Не виняток і цього разу. Хлопчик має можливість розгледіти під мікроскопом сніжинку. І поринає у цілий світ сніжинок. Вони міняться, виблискують і дивують своєю оригінальністю форм та візерунків. Можна уявити під час читання собі якийсь калейдоскоп сніжинок. І після такого чудесного досвіду Хлопчик замислюється, у його голові зринає запитання. Проте відповісти на нього вже нікому…

Розповідь ведеться трьома мовами: українською, англійською та німецькою – вже не вперше «Фонтан казок» видає книжку-трилінгву. Ілюстрації відомої художниці Юлії Пилипчатіної у синіх тонах – зимові, стильні. А вкінці книжки, вже також традиційно для білінгв і трилінгв цього видавництва, є кілька цікавих завдань для дітей, пов’язаних з історією про сніжинки.

Найкращі казки світу в 3-х томах

• Переказ Лариси Цілик; ілюстрації Катерини Дудник. – Київ: Рідна мова, 2017. – 48 с.

Ще один переказ відомих казок у виконанні Лариси Цілик. Найвідоміші казки Шарля Перро, Братів Грімм, Ганса Крістіана Андерсена, а також по одній англійській та українській народній казці. Отже, це виключно європейські казки (хоча назва обіцяє казки світу — можливо, плануються наступні томи, в яких будуть, наприклад, американські, африканські чи азійські). Після кожної казки є невеличкий словничок із поясненням незрозумілих слів, а також кілька запитань для дітей – переважно про мотиви головних героїв, про якісь важливі сюжетні повороти тощо.

Отже, можна вважати ці видання нагодою починати із малими дітьми читати дитячу класику, бодай у такому переказаному спрощеному варіанті. Але чи варто дітей привчати до неоригіналів?

Різдвяна історія для малят (з пазлами)

• Переклад Наталії Андрусів. – Львів: Свічадо, 2017. – 8 с.

Відома біблійна історія народження Ісуса написана для малих діток. Небагато тексту — лише чотири розгортки, тобто чотири невеличкі розділи. Акцент на візуальній складовій. Малюнки традиційні для релігійного видання. Щодо тексту, то він переважно доволі простий та зрозумілий для рекомендованої вікової категорії. Проте слова прямої мови, наприклад, Ангела, складні. Отже, виникає певний дисонанс. Невідомо, чи мала дитина зрозуміє церковну термінологію, яку можна було б спростити та подати доступно.

Книжка інтерактивна — на кожній сторінці є пазли. І добре, що вони великі й з підказками на споді, як правильно скласти картинку, бо такого типу зображення не надто типові для того, щоб їх дробити на пазли. Також книжка має ручку, і її можна носити як сумку, що також зазвичай привертає увагу дітлахів.

Наталя Малетич. Іль. Казка про народження

• Ілюстрації Ольги Гринюк. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2017. – 48 с.

Ця казка особлива якнайменше із двох причин. По-перше, вона про одну зі складних тем – звідки беруться діти. А це автоматично надає їй особливого статусу на фоні мізеру таких книжок для дітей українською мовою. По-друге, вона надзвичайно тонко торкається теми народження дитини, метафорично розкриваючи етап життя ще до приходу на Землю і водночас дуже буквально пояснюючи період вагітності на власне пологів – за допомогою художнього викладу. Адже для дітей молодшого шкільного віку казка ще залишається чудовим інструментом, за допомогою якого можна говорити про важливе.

Авторка підійшла відповідально до цієї історії, даючи дітям оригінальні відповіді, не залишаючи відкритих запитань. Казка вдалася дуже ніжною та зворушливою. Так, вона насамперед про любов – батьків до дитини. І тут ця любов видима, авторка пояснює, як можна зрозуміти, що тебе люблять.

А до чого тут Різдво і зима? Відповідь знайдете у книжці.

Енн Парадіс. Каю. Маленький художник готується до Різдва

• Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2017. – 128 с.

У цьому виданні міститься 64 відривних аркуші, які дитина може розмалювати, прикрасити наліпками із додатків (а їх аж 140 штук), заадресувати – і зробити комусь приємний подарунок. Фактично, зроблений власноруч. Ескізи дуже прості, щоб найменші діти могли розмальовувати. А під кожним малюнком є невеликий цікавий напис, що доповнює зображення. Таким чином дитина отримує в одному інтерактивному виданні кілька розваг (розвивальних, як би сказали сучасні матусі): розмальовка, наліпки, поштівка.

А як бонус – Каю власною персоною. Адже дитина неодмінно впізнає на цих аркушах улюблених героїв із книжок та мультфільмів про Каю: його батьків, бабусю і дідуся, кота Ґілберта, сестричку Розі, друзів Клементину, Сару та Лео, ну і звісно – імбирні пряники, сніговики, ялинку і Санту Клауса. А подарунків із цього видання вистачить точно на всіх, ще й собі залишиться…

Для дітей від 6-ти років

Ґунгільд Селін. Ослик Марії

• Переклад зі шведської Галини Кирпи, ілюстрації Юлії Овчаренко. – Київ: Братське, 2017. – 72 с.

Історія про ослика написана ще 55 років тому шведською дитячою письменницею та педагогом. Розповідь базується на біблійному сюжеті про народження Ісуса, зокрема про подорож вагітної Марії з Йосифом на ослику до Віфлеєму, де відбувався перепис населення. Всі події для читача представлені очима ослика. Ледачого і брудного, «але попри те він дуже красиво ходив, та й шию тримав пряміше, ніж усі решта». І якось Йосиф купує за останні гроші цього ослика для Марії. Останні одразу відчули взаємну приязнь.

Ослик стає вірним другом Святого сімейства, часто рятує їх від небезпек, знаходить домівку, а в ту важливу ніч допроваджує їх до теплого прихистку. Так, історія може видатись дуже простою, невибагливою. Але насправді саме ця простота й може привабити читача, може допомогти зрозуміти деякі життєві істини. А ще – стати частиною Чуда, яке відбулося тієї Святої ночі.

Книжка видана у форматі адвент-календаря, тобто містить 24 розділи – для щоденного читання у передріздвяний час: щодня по одному невеликому розділу.

Читайте також: Різдвяні листівки не про Різдво

Надійка Гербіш. Мене звати Мар’ям

• Ілюстрації Марії Фої. – Харків: Віват, 2017. – 48 с.

Ця розповідь, мабуть, не потрапить у більшість святкових підбірок, проте саме вона заслуговує уваги. Адже Надійка Гербіш пропонує читачеві чітку паралель між біблійними подіями народження Ісуса і… сучасними біженцями. Бо ж Сімейство фактично теж було біженцями – втеча до Єгипту, загроза життю дитини, вимушеність покинути рідну землю. І важливо, що авторка про Різдво Ісуса згадує аж вкінці історії про Мар’ям – як останній, проте найважливіший штрих.

А протягом всієї розповіді читач бачить очима дівчинки Мар’ям новий дім, в якому їй і її сім’ї доводиться шукати прихисток, вчитися наново жити в нових культурних умовах, в іншому соціумі. Тому дуже конкретні обставини, складна ситуація сім’ї Мар’ям прекрасно дозволяє переосмислити й саме Різдво. Різдво як подію, яка не була насправді радісною і такою легкою.

Так, радість була на землі й на небі, але водночас це було передчуття смутку. Тому важливо читати історію Мар’ям, щоб, по-перше, вчитися співпереживати і розуміти іншого у всіх значеннях цього слова, а по-друге, поглянути на себе як на того, хто може давати прихисток, хто може бути вирозумілим та милосердним. Хто бачить Ісуса у кожному зустрічному.

Христина Цурковська. Чарівна гуска. The Magic Goose

• Переклад на англійську Анни Мостович; ілюстрації Івана Кравця. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2017. – 32 с.

Ця казка написана у стилі давніх українських народних казок, тому в читача може виникнути здивування, що це текст сучасної авторки. Христина Цурковська чула в дитинстві цю казку від своєї бабусі, яку остання вигадала під час заслання на Сибірі. Тому й гуси для неї були символом волі та щастя. Читачеві ж ця казка може видатись знайомою – а тому, що зав’язка дещо нагадує відому казку «Кривенька качечка». Обидві тварини, гуска і качка, опинилися дивним чином у сім’ї дідуся і бабусі, з якими й залишилися жити, допомагаючи їх по господарству своїм магічним способом. І ключовий момент в обох казках – розкриття правди про дівчину-качку чи дівчину-гуску.

У «Чарівній гусці» події починаюся у різдвяний вечір, а далі дівчина покидає стареньких і повертається на три Великодні дні, а востаннє – влітку, на Івана Купала. Таким чином авторка створює фон оповіді, зітканий з українських традицій: трішки християнських, трішки язичницьких, але тут не варто прискіпуватися, бо двовір’я у нашій культурі існує ще досі.
Книжка двомовна: текст подано паралельно українською та англійською мовами. Ілюстрації пастельні зелено-бурі, не солодкаві, а подекуди й страшнуваті. Але загалом все витримано у стилі народної казки: і текст, і малюнки.

Для дітей від 9-ти років

Луїза Мей Олкот. Коли приходить Різдво

• Переклад з англійської Ольги Гнатишин. – Львів: Свічадо, 2017. – 200 с.

Ця збірка – святочні оповідання відомої американської письменниці XIX століття, які стилем і змістом є класичними різдвяними текстами. І що цікаво, вже у цих оповіданнях, написаних майже два століття тому, можна побачити зачатки того, що ми зараз називаємо комерціоналізацією Різдва: подарунки, подарунки й ще раз подарунки. Але попри те в цих історіях є багато добра, діл милосердя, проявів жертовності та любові. Герої перемінюють своє серце, вчаться на гіркому досвіді помилок, досвідчують добродушність і щедрість багатих сусідів, прагнуть відчути свято попри матеріальні труднощі.

На перший погляд, може скластися враження, що для героїв оповідань дуже важливою є матеріальна складова, без якої не буде Різдва, а без подарунків неможливо відчути його вповні. Проте марно прискіпуватися до текстів, які всього-на-всього відображають тогочасне суспільство: коли для жінок найбільшим щастям було вдало одружитися, а для матерів – дочекатися цього моменту для своїх дочок; коли бідність була принизливою, а багатство таким бажаним. Хоча, так по правді, небагато змінилося відтоді. Деякі речі просто по-іншому називають. А Різдво… Ну що ж, добре, що бодай люди стають добрішими в ці дні.

Тон різдвяної прози Олкот дещо повчальний, із мудрими настановами в стилі того часу, проте суть незмінна: моральні цінності, життєву мудрість і передачу досвіду наступним поколінням ніхто не скасовував.

Агнєшка Тишка. Зося з вулиці Котячої взимку

• Переклад з польської Ліни Жекової. – Харків: Видавничий дім «Школа», 2018. – 208 с.

На носі Різдво, вдома метушня, передсвяткові закупи і хаос. Останнє слово тут найважливіше. Напередодні Святвечора з’їжджаються родичі та знайомі Зосиної родини: хтось без попередження, хтось завчасу, а хтось спізнюється. Все летить шкереберть, зокрема плани Зосиної мами, яка обожнює порядок, чіткість та планування. На щастя, її чоловік – професійний психолог, тож до істерик справа не доходить.

Але уся незвичність і заразом веселість цієї передріздвяної пригоди в тому, що в Зосиному домі одночасно опиняється багато тварин: і коти, і пес у бочці (логічно, на ім’я Діоген), і навіть риба… Чудовий набір, враховуючи, хто кого може з’їсти. А, забула ще воші назвати. І попри всі прикрощі, поламані котли, борщ з пакетика і неприбрану ідеально хату Різдво таки настає. Тож повість надзвичайно динамічна.

Тут багато діалогів, подій та персонажів – лише встигай за всім услідкувати. Читання піднімає настрій і дарує передсвяткову легкість буття.

Читайте також: 12 свіжих книжок під ялинку про сніг, Святого Миколая та Різдво

Більше різдвяних книжок шукайте у нашій вітрині новинок