uncategorized

Ще кілька років тому ми жалілися, що підліткової літератури в Україні практично немає, а такий ніжний вік минає без книжкового супроводу. Але було це ще до появи видавництв «Урбіно» і «Discursus», започаткування підліткової серії «Видавництва Cтарого Лева» та серйозних намірів «дорослих» видавців виправити цю ситуацію. Читомо склало добірку найпомітнішої та найвартіснішої прози для читачів 8-15 років, від перекладів до українських видань, від короткої прози до романів.

Діна Сабітова. Три твої імені

Переклад з російської Катерина Міхаліцина – Л.: Видавництво Старого Лева, 2014. – 192 с.

Автор. Діна Сабітова (Діана Сабітова, 1969 р., Казань, Росія) – кандидат філологічних наук, відома російська дитяча письменниця, автор п’яти книг, лауреат Національної дитячої літературної премії «Заповітна мрія». Виховує трьох дітей: двох синів та усиновлену дочку. Живе в Підмосков’ї та Коста-Ріці.

Книжка. Роман «Три твої імені» – це третя із серії книг про прийомних дітей. Це роман про Ритку або Марго, або Гошку – три імені однієї дівчини, три історії, котрі відбуваються у так званому просторі варіантів. Так, кожна частина закінчується щасливо, проте наступна починається іншим варіантом – нещасливим закінченням попередньої. Кожен трагічний кінець стає новим щасливим початком. Врешті геппі-енд настає – справжній і остаточний. Не одразу помітний лейтмотив пісні про сірого дрозда, який у різний спосіб з’являється в кожній частині, таки приносить довгоочікувану весну для Маргарити. До слова, прототипом головної героїні стала старша дочка Діни Сабітової, котру в 16 років удочерила письменниця. У романі читач не знайде прикриття отим насправді непотрібним жалем до сиріт, аби вразити чи викликати милосердя та співчуття – лише реальність, така, якою вона є.

Вік: 14+

«Іноді слова звучать темно, або дзвінко, або слизько, або холодно. Не помічала? А от Маргарита – як звучить?»

Віґдіс Йорт. Йорґен + Анна = любов

Переклад з норвезької Наталки Іваничук – Л.: Видавництво Старого Лева, 2014. – 160 с.

Автор. Віґдіс Йорт (1959 р., Осло, Норвегія) – норвезька письменниця, її книги перекладені датською, ісландською, російською, шведською, німецькою та українською мовами. Мати трьох дітей. Живе на острові Несоя в Осло.

Книжка. Цей роман – нещодавній переклад одного із перших творів авторки, яким вона власне й дебютує на україномовних теренах як дитяча письменниця. Якщо стисло, то фабула роману виглядає так: Анна закохується у новачка Йорґена, проте в неї з’являється суперниця – красуня Еллен. Анна вдається до нечесних «правил гри» – пише фальшиві листи дівчині від імені Йорґена. Розкриття цього факту й стає кульмінацією розповіді, приводом для загострення подій. На цьому ґрунті відбуваються ключові події та ризиковані дії Анни. Але інтригуючим є сам фон розповіді – легенда, котру поширюють між собою діти, про примару Гельґи-Розбійниці, що сновигає Розбійницьким садом, про її історію кохання до сина священика, про її розбійницькі напади із відрізанням кіс у дівчат, зрештою про її смерть від однорукого розбійника.

Читайте також: Перше кохання і легенда Розбійницького саду

Нагорода. Роман «Йорґен + Анна = любов» одразу після публікації 1984 року отримав премію Асоціації норвезьких критиків за найкращу книгу для дітей та підлітків.

Екранізація. 2011 року у світ вийшла екранізація роману від норвезького режисера Анни Севітскі.

Вік: 8+

«Дні не схожі між собою, деякі бувають дуже навіть сумні, якщо на тебе хтось сердиться. А батьки вважають, що для четвертокласниці кожний день має бути гарний і веселий, бо вона ще маленька».

Люсі-Мод Монтгомері. Енн у Домі Мрії

Переклад з англійської Анни Вовченко. – Л.: Урбіно, 2014.– 272 с.

Автор. Люсі-Мод Монтгомері (1874-1942, Острів Принца Едварда, Канада) – канадська письменниця, відома завдяки серії книг про дівчину Енн Ширлі. Вивчала літературу та журналістику, працювала вчителькою. Виховувала трьох синів.

Книжка. Життєпис Енн Ширлі вже понад століття зачаровує читачів усього світу. А в прекрасному українському перекладі тепер і ми маємо нагоду насолодитися вже п’ятою книгою канадської письменниці. Нагадаємо, що це роман про пригоди дівчинки-сироти Енн, яку вдочерила селянська родина з хутора «Зелені дахи». Тим, хто вже проковтнув попередні чотири книжки, буде цікаво продовжувати непростий шлях дорослішання разом із головною героїнею, у житті якої (у п’ятій книзі) відбувається важлива подія – вона одружується, покидає рідну домівку та стає господинею білого будиночку на узбережжі, дому її мрії. Отож, Енн росте у всіх вимірах: духовному, інтелектуальному та фізичному. Відповідно й розширюється простір навколо: від Зелених Дахів, через Ейвонлі, Острів Принца Едварда, Шелесткі Тополі й до власного Дому Мрії. Розповідь стильово не зраджує своїй розміреності, замріяності та романтичності, проте текст все-таки залишається реалістичним та сповненим насущних проблем героїв, актуальність котрих з часом лише загострюється. Так, цю серію по-доброму можна вважати дівчачим чтивом, можливо навіть емансипованим для прагматичних дівчат-підлітків: Енн – дівчинка, а згодом і жінка, вирізняється прагненнями та бажаннями, притаманними радше XX, аніж XIX століттю, що власне й робить серію книг про неї такою особливою.

Вік: +11

«Дім не є справжнім домом, доки не освячений народження, смертю й весіллям».

Галина Рис. Намалюй мене пташкою

Брустурів: Discursus, 2014. – 212 c.

Автор. Галина Рис (1988 р., Львів, Україна) – письменниця, книжковий ілюстратор, філолог, учасник літературних фестивалів, журналіст Читомо.

Книжка. Роман, який радимо читати абітурієнтам, що готуються вступати у ВНЗ і відійти від опіки батьків. Головна героїня Гелена, амбітна й самовпевнена, їде навчатися в Академію Пір’їни співати, літати, малювати й вправлятися із каліграфії. На першому році її чекають не тільки недоспані ночі, складні іспити й захисти, розчарування у викладачах, нові друзі, а й нова робота, що дивним чином буде пов’язана із незвичайним темним промислом, у який Гелену втягне не менш амбітна викладачка. Якщо додати, що містечко населяють шляхетні птахолюди, а Гелена починає відходити від наївної дівчинки, сповненої рожевих мрій і стереотипів, то роман інтригує. Як уже зауважували критики, головній героїні бракує закоханості, вона тільки спостерігає за стосунками однолітків, але сама наче залишається холодною і відстороненою, найбільше її цікавить навчання і спілкування з подругами. З іншого боку, можливо, саме цим роман і чіпляє, бо закоханих дівчаток-підлітків у літературі виписано чимало.

Читайте також: Путівник українським університетом від Галини Рис

Нагорода. Роман відзначений премією видавництва «Смолоскип» у номінації проза.

Вік: 15+

Михайло Івасько. Яловохус

Брустурів: Discursus, 2014.

Автор. Михайло Івасько – молодий письменник з Львівщини (с. Суховоля).

Книжка. Яловохус – це так званий острів щастя. І саме пошуки цього місця стають стержнем сюжету. Історія майже детективна. Адже героям роману доведеться згадати свою першу вчительку, яка на останньому уроці розповіла казку, котра насправді стала реальністю для самої вчительки, а згодом і для уважних учнів. Окрім пригодницького сюжету, текст розкриває внутрішній світ героїв, їхні переживання та взаємини, торкається тем радості та довіри, жертовності та страждання, важливості зберегти свої цінності, не піддаючись зовнішньому тискові. Також це роман про такі важливі для підлітків теми як дружба та кохання, розпач та суперечки, долання перешкод і досягнення цілей. Хоча в книжці описи зроблені дещо «по-голлівудськи», але для сучасних підлітків це може виявитися привабливим. «Перевернута» назва населеного пункту Суховоля, рідного села автора, власне й слугує символом місця, яке робить людей щасливими. До речі, незабаром вийде друга частина книги, що вже написана.

Вік: 11+

«Але справжнє щастя – це те, яке приходить зненацька і яким ти всією душею починаєш насолоджуватися…»

Дзвінка Матіяш. День Сніговика

Брустурів: Discursus, 2014. – 228 c.

Автор. Дзвінка Матіяш (1978 р., Київ, Україна) – літературознавець, українська письменниця, перекладає з польської та білоруської. 2014 року отримала почесну відзнаку «Заслужений для польської культури».

Книжка. Для шанувальників творчості Дзвінки Матіяш ця перша підліткова фантастична повість-алегорія буде несподіванкою, оскільки стильово не схожа на попередні. Так, зимові майданні події не змогли пройти повз серце авторки, не змогли не торкнутися її емоційності. І власне ця повість була водночас і втечею від жорстокої реальності, але й також спробою пережити це по-своєму, вилити ті переживання в символічний спосіб. Тому в тексті багато символів, що чіткіше допомагають зрозуміти події січня-лютого 2014 в Україні. Сніг – символ боротьби із сірістю та злом, яке поволі захопило Велике Місто. Маленьке затишне містечко Медове та Велике Місто – теж символи відповідно домашнього комфорту та соціального негаразду. Сніговик, зліплений людьми зі снігу – монумент перемоги добра над диктатором цього міста. Можливо, розповідь буде видаватися дещо нединамічною та надмірно спокійною, з релігійним підґрунтям, проте захоплює читача своєю сповненістю надій на диво та зцілення.

Номінація. Повість увійшла до короткого списку «Дитяча книжка року ВВС-2014».

Вік: 11+

«У думках крутилося слово «сніг», Ірма відчувала особливий смак цього слова і водночас – якийсь щемкий біль, із ним пов’язаний. Точніше, не зі снігом узагалі, а зі снігом в оцьому сірому ящику перед директоркою».

Антон Санченко. Левантійські канікули

Київ: Темпора, 2014. – 312 с.

Автор. Антон Санченко (1966 р., Херсон-Київ, Україна) – письменник, перекладач, видавець, а також моряк.

Книжка. Повість «Левантійські канікули» вирізняється серед українських прозових творів для підлітків своїм жанром – це мариністика. І власне з цієї перспективи текст не дилетантський, адже автор – професійний моряк. До слова, це вже дев’ята книжка письменника, проте перша дитяча. Її назва загалом й окреслює сюжет повісті – канікули двох восьмикласників на вантажному судні «Таврія» вздовж берегів Леванту. Подорож починається від Дніпра, а далі – велике плавання по Чорному, Азовському, Мармуровому, Егейському та Іонічному морях. Географічний та історичний екскурс доволі насичений: портові міста Туреччини, Росії, Греції, Італії. Ще однією особливістю, і мабуть найважливішою, є морська термінологія, детальні описи обов’язків всіх членів екіпажу, їхнього щоденного побуду, а також багато технічних характеристик судна (для зручності більшість термінів винесено у словник-записник одного з головних героїв). Також читач отримує чітку інструкцію із зав’язування морських вузлів, може вивчити й азбуку Морзе тощо. Як приємний бонус – у тексті багато жартів, моряцьких байок, корабельних історій. Проте автор не виправдає сподівань тих читачів, які хотіли б отримати справжні морські пригоди (хоча наприкінці повісті екстремальні ситуації таки трапляються), але на це маємо обґрунтування самого автора, який заявляє, що важливо цінувати життя таким, яким воно є насправді – не завжди пригодницьким; зрештою, люди очікують пригод від «моряцьких» книжок, проте саме море люблять за його одноманітність, спокій та розміреність.

Читайте також: Левантійські канікули: морські пригоди й експрес-курс для салаг

Номінація. Повість увійшла до довгого списку «Дитяча книжка року ВВС-2014».

Вік: 11+

«Той не моряк, хто не вміє обрати цікавої книжки на майбутній рейс…»

Володимир Арєнєв. Душниця

Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2014. – 152 с.

Автор. Володимир Арєнєв (Володимир Пузій, 1978 р., Київ, Україна) – український письменник, літературний критик, журналіст. Автор 21 книжки, лауреат численних літературних нагород, зокрема премій ім. О. Беляєва та О. Гончара, найкращий молодий фантаст за результатами «Єврокону-2004». Його твори друкували українською, російською, польською, англійською, французькою та іншими мовами.

Книжка. Одне з найбільших відкриттів минулого року на українському ринку, хоч роман Арєнєв написав ще 2010 року. Це дуже щира соціальна фантастика, без прикрас і карколомних пригод, але з небуденним сюжетом. У повісті йдеться про хлопчика, який починає по-справжньому розуміти свого дідуся лише після його смерті, коли присвячує свій шкільний проект творчості й біографії діда. Про складні стосунки з померлими, про те, чи варто відпускати їхні душі (у прямому й переносному значеннях) та як зробити це правильно. Добре вималювані характери персонажів, особливо в «межевих ситуаціях», не бракує різних сюжетних ліній, спілкування між однолітками виглядає чесно й без пафосу. Мінусом можна вважати окремі недоліки української адаптації первісно російського тексту, неяскравість обкладинки.

Нагорода. Переможець конкурсу дитячої та підліткової книжки «Книгуру-2013», найкраща мережева публікація за даними сайту «Лабораторія фантастики» (2013), фіналіст премій «Дебют» та «Нові горизонти». Також роман увійшов до десятки «Рейтингу критики: найкращі дитячі та підліткові книжки року» у категорії «Проза».

Вік: 11+

Оксана Лущевська. Мені не потрапити до «Книги рекордів Гіннеса»

 Тернопіль: «Навчальна книга Богдан». 2014. – 112 с.

Автор. Оксана Лущевська (1982, Тальне, Черкаська обл., Україна – Афіни, Джорджія, США) – філолог, дитяча письменниця, поетеса, перекладач, співзасновниця блогу про сучасну дитячу літературу «Казкарка», лауреат і переможець літературних конкурсів «Золотий лелека» (2008), «Смолоскип» (2009), «Гранослов» (2007).

Книжка. Збірка короткої психологічної прози про повсякденне життя підлітків, сповнене гострих переживань закоханості, шкільних знущань, справжньої і несправжньої дружби, надмірної ваги, алкогольної залежності батька, переїздів та зустрічей з колишніми родинами. Це сюжети з реального і неідеального життя, про які найчастіше мовчить література, оминаючи проблемні теми, але які у своїй більшості будуть знайомі кожному школяреві. Ілюстративне оформлення видання, ймовірно, привабить лише дівчачу аудиторію, проте ця проза не має гендерних обмежень. І не виключено, що для хлопців вона буде навіть цікавішою.

Нагорода. Книга увійшла до коротких списків «Рейтингу критика» (2014)

Вік: 9+

«Я затуляю обличчя руками. Мені хочетьсяі сміятися, і плакати. Я завжди хотіла мати сестру. Я думаю, що це гарна новина і треба негайно вибігти й сказати про це Лесеві. Але тут же мені знову спадає на думку, що бойфренд покинув маму… і мама плаче».

Сергій Оксеник. Лісом, небом, водою. Книга 3. Інженер

Київ.: Смолоскип, 2014. – 344 с.

Автор. Сергій Оксеник (Сергій Іванюк, 1952 р., Миколаїв, Україна) – літературознавець, письменник, журналіст, критик, перекладач, кандидат філологічних наук, один із відроджувачів Національного університету «Києво-Могилянська академія», доцент кафедри літератури й іноземних мов.

Книжка. Завершальна частина трилогії – фантастичний пригодницький роман, що поєднує два часи і два світи: трохи буденне сьогодення, в якому живе і намагається дотягнутися до майбутнього Інженер, і, власне, майбутнє в безлічі його варіантів, яке зрештою складається в єдину сюжетну лінію і переносить нас у постапокаліптичний світ. Інженер створює машину часу і стає свідком непростих труднощів-пригод майбутнього. Життєва безвихідь рутини дослідника, що маскується під образом людини-гвинтика, створює гнітюче враження: здається, Інженер її витримує лише завдяки своєму геніальному винаходу. Розвиток дії відбувається в постапокаліптичному світі, у маленькому селі, населеному дітьми і підлітками. Головний герой роману Лисий і його друзі намагаються перемогти сили зла і підступну черву, що може поглинути їх поселення. Фантастичні образи світу майбутнього переплітаються з фольклорними традиціями українських казок і створюють досить оригінальну стилістику. Лейтмотивом усього роману є взаємодопомога і відповідальність за власне і спільне майбутнє. Проте «Інженер» суттєво вибивається з трилогії: по-перше, дається взнаки зміна характерів персонажів, по-друге, зміна художника (попередні два видання вийшли з ілюстраціями Олександра Міхнушова, останнє – з ілюстраціями Юлії Войтенко). Але оцінювати і читати слід трилогію повністю – вона, безумовно, на це заслуговує.

Нагорода. Переможець у підномінації «Підліткова та юнацька література» номінації «Дитяче святе» XVI Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2014». Роман увійшов до трійки лідерів номінації «Проза й поезія для дітей» у короткому списку літературної премії «ЛітАкцент року 2014».

Вік: 11+