На початку березня у дитячому арт-видавництві «Чорні вівці» побачить світ нова збірка історій для дітей швейцарського письменника Франца Голера «Велика книжка». Вона містить 91 розповідь про марципанову свинку, старанну морозильну камеру, велетня і полуничне варення, курку на радіовиставці та багатьох інших героїв, пригоди яких завжди мають несподіваний фінал. Із німецької книгу переклала Неля Ваховська. Художнє оформлення зробив Ніколаус Гайдельбах. Публікуємо уривок з книжки.
СТАРАННА МОРОЗИЛЬНА КАМЕРА
Десь високо в горах була собі дача. Вона належала невисокому дядечку з лисиною. А в її підвалі стояла морозильна камера.
Морозильна камера дуже любила голомозого дядеч- ка. Вона починала радіти за тиждень до його появи та сумувала, коли він швиденько піднімав ляду, виймав заморожену свинячу ковбаску й зовсім на морозилку не зважав. А вона ж так хотіла показати йому, що може і чого варта. Поки одного дня – ой леле! – їй несподівано випала така нагода. Перед тим як перебратися на зиму в місто, дядечко швиденько закинув у морозилку трохи масла, шинку й кілька сосисок. Звичайно, він і цього разу нічого їй не сказав, хоч камера й лащилася до нього легким морозцем. Але, зачиняючи ляду, він ненароком натиснув на перемикач «Швидке заморожування».
Морозильна камера не чекала, щоб їй повторили двічі. Вона морозила й морозила, що було сили, і коли голомозий дядечко поїхав геть, зі споду вона вкрилася шаром льоду. Через два дні крига накрила тушки форелей на дні, через три – коробочки замороженого шпинату зі збіглою датою придатності, а оскільки перемикач «Швидке заморожування» світився й далі, то через чотири дні лід доріс до свинячих ковбасок і шинки з маслом. На п’ятий день ляда тихенько тріснула і піднялася.
«Швидке заморожування» собі світилося, морозилка морозила, і незабаром з-під ляди почав рости невеликий льодовичок. Через кілька днів він скинув з полиці пляшки вина і м’яко, але невпинно розчавив увесь шампунь і гелі для душу, запас яких стояв у коморі. Консерви з тунця, неприємно риплячи, поплющилися й застигли в замороженій піні, а «Швидке заморожування» й далі світилося під кригою, яка повільно долала сходи. Через кілька днів двері в підвал затріщали – і льодовик із морозилки вдерся в хату й уперше в житті ступив на килим. Глибоко в погребі лампочка швидкого заморожування продовжувала світитися, тож льодовик доповз до дивана й умостився на чорних подушках. Коли на кухні він зустрівся з холодильником, пролунало радісне «Здоровенькі були!», холодильник відчинив дверцята, і друзяки смикнули пивця.
Що сказати, так воно тривало б іще довго, якби навесні повз дачу не проходили двоє знайомих – гірський провідник та електрик. Вони побачили, що з димаря стримить справдешня верхівка айсберга. І треба ж статися, щоб саме цієї миті двері хатки не витримали й розчахнулися. На тому казочці майже кінець.
Це був той електрик, який колись продав голомозому дядечку цю морозилку, тож йому одразу сяйнуло, що льодовик, мабуть, росте з погреба.
Цілий тиждень провідник сокиркою для льоду прорубував дорогу в підвал, аж поки побачив, як під кригою мерехтить світловий сигнал швидкого заморожування.
Електрик швиденько сфотографував усе для своєї реклами, аби показати, що ця морозилка справді «надасть вашому підвалу легкого дихання Сибіру», як він завжди нахвалював свій товар клієнтам. Згодом приїхав голомозий дядечко, постовбичив трохи перед своїм не надто прибраним будинком і задумливо попростував до морозильної камери.
Він довго її розглядав, а потім погрозив пальцем і сказав: «Ну-ну, морозилко, ну-ну!»
Відтоді дядечко почав ставитися до неї уважніше та двічі обдивлявся перед тим, як відчинити чи зачини- ти ляду. І більше нічого надзвичайного не траплялося, тож маємо радіти, бо електрик із тамтешніх гір – а це він мені все розповів – сказав, що якщо колись льодовикова доба й повернеться, то тільки так.
Читайте також: Новачки книжкового ринку: «Чорні вівці» і «Три мурашки»
КУРКА НА РАДІОВИСТАВЦІ
Одна курочка вже давно хотіла потрапити на виставку, бо дуже цікавилася технікою. Її пристрастю були пульти дистанційного керування. «Варто дзьобну- ти – і маєш увесь світ у себе в курнику», – часто приказу- вала вона. Інші курки сміялися з неї, але коли курочка почула по кишеньковому приймачу їхнього господаря про відкриття цьогорічної радіовиставки, то вирішила будь-що туди потрапити. Вона перелетіла через дротя- ну загорожу й попрошкувала за мрією.
На міській електричці курочка доїхала до виставко- вого центру. А там просто пішла за натовпом – і так дісталася до виставки, переховуючись у тіні класу школярів. Чого там тільки не було! На подіумах пишалися новенькі супутники, а ще радіоприймачі, відеомагнітофони, телевізори й гучномовці. Всюди стояли музиканти та співачки з мікрофонами в руках, а їхні виступи одразу ж показували на екранах – велетенських, як цілий курник! Вражена курочка бігала по всіх залах, ходила вгору і вниз по численних сходах і щосили роззиралася, шукаючи пульти дистан- ційного керування. Однак їх ніде не було.
Аж раптом вона відчула, що конче мусить дещо зро- бити. Спочатку курочка намагалася якось стриматися, але потім її так прикрутило, що вона помчала в закуток, де стояло кілька столів, сховалася під одним із них і знесла яєчко.
За тими столами саме відбувалася телевізійна дис- кусія: чоловіки та жінки розмовляли про те, чи мають радіо й телебачення якесь майбутнє, а якщо так – то яке. Модератор, помітивши під столом дивний рух, під- няв яєчко та сказав: «Погляньте, тут курочка знеслася!» Люди не могли повірити. А курочка подумала: «Більше такої нагоди мені не випаде!» – і гордовито вискочила на стіл, щоб її всі побачили.
Одразу ж збіглися люди. Примчали фотографи, і на курочку, яка знесла яєчко, захотіли подивитися стільки відвідувачів, що довелося перервати дискусію. Того дня на виставці не говорили ні про нове широкоформатне телебачення, ні про мобілки, з яких можна дивитися фільми, а тільки про курочку, яка знесла яєчко.
«От бачите, – наступного ранку сказала курочка своїм товаришкам у курнику, побачивши в газеті свою фотографію з яйцем, – якщо світ не приходить у курник, то курник мусить вийти до світу».
І дзьобнула пульт дистанційного керування, який їй подарували на виставці. Тієї ж миті курник аж застог- нав від рок-н-ролу, і всі курочки, весело кудкудачучи, кинулися танцювати.
Найкращий лайк — це 30 гривень))
Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.
Спасибі.
|
Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook