Тексти

Розділ перший. Квантова людина

Ранні фізичні концепції ділили світ на матерію і думку, а пізніші — на матерію й енергію. Кожен елемент цієї пари вважали повністю відокремленим від іншого, але виявилося, що це не так. Тим часом погляд на світ сформувався під впливом теорії дуалізму «розум/матерія». Реальність сприймали як наперед визначену, відповідно дотримувалися думки, що люди  не здатні змінити щось навіть своїми діями, не кажучи вже про думки.

Тепер порівняймо це із сучасним уявленням про світ: ми — частина безкрайого невидимого енергетичного поля, що містить усі вірогідні реальності й реагує на наші думки і почуття. Взаємозв’язок між думкою і матерією досліджують вчені, а ми прагнемо побачити його в нашому повсякденному  житті. Ми запитуємо себе: «Чи можу я за допомогою думки створити власну реальність? Якщо це так, то чи можна опанувати таку навичку і стати тим, ким хочу, жити так, як хочу?»

Подивімося правді в очі: ми не досконалі. Ми можемо бажати змінитися ззовні чи зсередини — не має значення, бо всі ми прагнемо одного: стати ідеальною людиною. Дивлячись на себе в дзеркало та споглядаючи жирові відкладення, ми бачимо не тільки відображення людини з надлишковою масою. Залежно від нашого настрою перед нами постає або стрункіша, або ж, навпаки, огрядна особа. Який із цих образів є справжнім нашим віддзеркаленням?
.

Лежачи в ліжку й аналізуючи перед сном прожитий день і свої спроби бути толерантнішим, не так гостро реагувати на все, що відбувається навколо, ми бачимо не лише батьків, які накричали на дитину, коли та не змогла швидко і без зайвих слів виконати їхнє прохання. У нашій уяві постає або янгол із безмежним терпінням, або ж чудовисько, що знищує дитячу самооцінку. Яка із цих картин реальна?

.
Відповідь проста: вони обидві справжні — і не тільки ці, а й неосяжний спектр інших наших образів, хороших і поганих. І як таке можливо? Щоб ви краще зрозуміли, чому кожна із цих картин реальна, мені доведеться зруйнувати деякі найпоширеніші уявлення про фундаментальну природу реальності й замінити їх новими.

Це завдання непросте. Але я точно знаю: ви звернулися до цієї книги, бо всі ваші спроби змінити життя — на фізичному, емоційному чи духовному рівні — зазнали невдачі. Причина цього — ваша переконаність у тому, що життя має бути таким, яким воно є, а не ваша уявна відсутність сили волі, часу, відваги чи фантазії.

Аби щось змінити, нам слід зрозуміти себе і світ навколо нас, — лише тоді ми зможемо сприймати нову інформацію й набувати новий досвід.

І в цьому допоможе моя книга.

Причиною усіх ваших минулих невдач є одна найважливіша проблема: ви не розуміли, що думки здатні створити нову реальність.

Насправді ж усі ми наділені великим даром: наші зусилля можуть дати плідні результати. Нам не потрібно беззастережно сприймати реальність — ми здатні створити нову, за власним бажанням. Усі ми володіємо цим умінням, бо, хочемо цього чи ні, але наші думки однаково впливають на наше життя.

Упевнений, ви раніше вже чули таке твердження, але мені цікаво, чи справді люди вірять у це? Усвідомивши, що наші думки впливають на наше життя, чи не змушуватимемо себе ніколи більше не думати про те, чого не хочемо? І чи не почнемо концентрувати увагу тільки на бажаному?
.

.
Просто уявіть собі: якби ви дійсно були переконані в істинності цього твердження, чи не почали б негайно змінювати реальність?

Щоб зробити життя іншим, потрібно передусім змінити свої уявлення про природу реальності.

Сподіваюся, книга дасть вам нове розуміння механізмів функціонування світу, переконає вас, що ви сильніші, ніж думаєте, покаже, що всі ваші уявлення істотно впливають на навколишній світ.

Якщо ви докорінно не зміните свого сприйняття реальності, усі покращення у вашому житті будуть тимчасовими. Щоб досягти стійких результатів, треба переосмислити минулі події. А для цього слід відкритися новому розумінню реальності й істини.

Щоб допомогти вам перейти в такий режим мислення для створення життя своєї мрії, проведу невеличкий урок з космології (науки про структуру та динаміку Всесвіту). Але не хвилюйтеся: ми розглянемо лише найпростіші концепції щодо природи реальності, а також трохи дізнаємося про історію формування наших поглядів на неї. Це пояснить (простими і доступними словами), чому наші думки визначають нашу долю.

Цей розділ змусить вас розлучитися з ідеями, які впродовж багатьох років формувалися на свідомому та підсвідомому рівнях.

Нове розуміння основних сил і складників реальності суперечитиме старим переконанням про лінійність і упорядкованість Всесвіту. Приготуйтеся до грандіозних змін у своєму сприйнятті світу. Погодившись із цією концепцією, ви взагалі зміните погляд на людину. Саме цього я вам і бажаю: щоб після прочитання книги ви стали новою людиною.
.

Ви вже, напевне, зрозуміли, що я кидатиму вам виклик. Але не бійтесь: я цілком вас підтримуватиму, бо мені, як і вам, теж довелося відмовитися від того, що я вважав істинним, і стрибнути в невідоме. Щоб плавно зануритися в нове сприйняття природи світу, розберемося, як на наші сучасні погляди вплинули ранні концепції про роздільність розуму і матерії.

.
Що ж головніше: матерія чи розум?

Встановлення зв’язку між зовнішнім матеріальним і внутрішнім світом свідомості завжди було певною проблемою для науковців і філософів. Навіть сьогодні багатьом із нас здається, що думка ніяк не впливає на матеріальний світ. Можна погодитися з тим, що матеріальний світ визначає нашу свідомість, проте чи можуть наші думки дійсно зумовити матеріальні зміни? Здається, що розум і матерія — два відокремлені поняття, і так воно й буде, якщо не змінити нашого розуміння принципів існування матеріальних речей.

Така зміна справді відбулася, і не так давно. Упродовж усього періоду, іменованого істориками «Новітні часи», люди вірили, що Всесвіт упорядкований, а тому прогнозований і зрозумілий. Наприклад, Рене Декарт, математик і філософ XVII століття, запропонував багато концепцій, що й досі не втратили свого значення для математики й інших наук (пам’ятаєте його відомий вислів: «Я мислю, отже, я існую»?). Прикро, проте від однієї з його теорій зрештою виявилося більше шкоди, аніж користі: Декарт був прибічником механістичної моделі світу, згідно з якою Всесвітом управляють певні закони.

Аналізуючи людське мислення, Р. Декарт зіткнувся зі справжньою проблемою: у мозку людини виявилося забагато змінних, тому він не піддається класифікації за жодним законом. Оскільки вчений не зумів пов’язати своє розуміння світу фізичного і світу думок, але не міг не визнати існування обох, він вирішив проблему за допомогою дотепної гри розуму (і ця гра слів тут не випадкова). Рене Декарт заявив, що розум був непідвладний законам об’єктивного, матеріального світу, а отже, не може бути досліджений з погляду науки.
.

Джо Диспенза.
.

Вивчення матерії — це сфера науки (матерія — головна, розум — другорядний), а розум — це дар людині від Бога, тому досліджувати його має релігія (розум — головний, матерія — другорядна). Власне, саме Р. Декарт створив систему, що нав’язувала концепцію дуалізму «розум/матерія». Такого погляду на природу реальності дотримувалися впродовж століть.

Погляди Р. Декарта закріпилися ще й завдяки Ісаку Ньютону. Англійський математик і науковець не лише підтримав механістичну концепцію Всесвіту, а й вивів низку законів, відповідно до яких людина може точно визначити, підрахувати і передбачити порядок функціонування світу матерії.

Згідно з «класичною» фізичною моделлю І. Ньютона усі речі вважали твердими тілами. Наприклад, енергію пояснювали як силу переміщувати об’єкти або змінювати фізичний стан матерії. Але, як ви невдовзі переконаєтесь, енергія — це щось набагато більше, ніж зовнішня сила, застосована до матеріальних об’єктів. Енергія — це основа матерії, тому розум може на неї впливати.
.

Роботи Р. Декарта й І. Ньютона підтвердили думку, що реальність заснована на механістичних принципах і людина майже ніяк не може на це вплинути. Реальність визначена наперед. Не дивно, що за такого розуміння природи речей люди почали сумніватися в здатності своїх дій, й гадки не маючи впливати на грандіозну структуру Всесвіту. Навіть сьогодні багато з нас вважає себе (свідомо чи підсвідомо) лише жертвами.

.
Кілька століть знадобилося людству, аби виник новий погляд на світ, що витіснив теорії Р. Декарта й І. Ньютона.

Альберт Ейнштейн: теорія, що перевернула Всесвіт

Приблизно за 200 років після І. Ньютона Альберт Ейнштейн склав своє знамените рівняння E = mс2, стверджуючи, що енергія й матерія так тісно пов’язані, що по суті є одним і тим самим поняттям. Роботи А. Ейнштейна довели: матерія й енергія повністю взаємозамінні. Ця теорія суперечила твердженням І. Ньютона і Р. Декарта і започаткувала нове розуміння функціонування Всесвіту.

Не лише А. Ейнштейн сприяв руйнуванню попередніх поглядів людини на природу реальності. Але саме він підірвав їх основи, що, зрештою, призвело до краху деяких обмежених застарілих понять. Його теорії започаткували дослідження загадкової поведінки світла. Вчені помітили, що іноді воно неначе хвиля (наприклад, коли огинає кут), а іноді — неначе частка. Як світло може бути одночасно хвилею і часткою? Р. Декарт й І. Ньютон вважали, що не може: воно має бути або тим, або іншим.

Дуже швидко з’ясувалося, що дуалістична картезіансько-ньютонівська модель була недосконалою на найважливішому рівні — субатомному (поняття «субатомний» об’єднує електрони, протони, нейтрони тощо, тобто всі частки, із яких складається атом і які є елементами всіх матеріальних об’єктів). Наш так званий фізичний світ утворений як хвилями (енергія), так і частками (фізична матерія) — залежно від думки спостерігача (до цього ми ще повернемося).

Щоб зрозуміти, як влаштований світ, розглянемо його найдрібніші компоненти.

Саме ці експерименти й обумовили виникнення науки під назвою «квантова фізика».