Нон-фікшн

Культ предків. Нетуристичні звичаї України / Наталка Фіцич. – Харків: Фоліо. – 2017. – 258 с. ISBN 978-966-03-7958-9

Відома журналістка, авторка телевізійних проектів: документальних циклів «Відкрита зона» (соціальні, історичні, культурологічні явища та персони), «Майстер-клас» (народні ремесла та майстри), «ПроОбраз» (видатні діячі культури), Наталка Фіцич майже рік подорожувала Україною, записуючи та за допомогою фото- і кінокамери фіксуючи старовинні обряди і традиції різних регіонів нашої країни. Ця книжка — результат роботи багатьох людей, яким не байдужа спадщина наших предків.

Ціна: 130 грн

Шукати старовинні звичаї на Київщині, під самою столицею, здається марною справою. А дарма. Іноді вони ховаються під самим носом у етнографів. У четвер Сиропусного тижня, у розпал Масниці, ми з Олексієм Долею вирушили за ставником. Днями він з’ясував, що у Нових Безрадичах у четвер на Масницю люди сукали спільну свічку, якою поминали померлих. Ця свічка і називалася ставник. Звичай сукати ставник давній, але майже забутий. Їдемо подивитись, чи зберігся він досі.

Вареники проти млинців До Нових Безрадичів під Києвом дістатися легко. Дорогу місцями

ремонтують – про це повідомляють знаки обабіч, але робітників чомусь не видно. Далі ми звертаємо убік і їдемо між добротними мурованими огорожами. Це село знамените маєтками відомих осіб, серед яких чимало політиків. “То все Орда”, – киває у бік огорож

Галина Петрівна Лісова. ЇЇ брат Василь Лісовий – політв’язень і дисидент, організатор самвидаву у шістдесятих роках, похований

у сусідніх Старих Безрадичах. Галина Петрівна зустрічає нас біля недобудованої церкви і веде до хати Олександри Кузьмівни Писаренко. Ми приїхали раніше домовленого часу, і в господині переполох – гості на порозі, а стіл порожній.