Book Art

(п’єса на три дії)

Дійові особи:

Трубкові монітори, старі пузаті кінескопи

Монохромні дисплеї мобільних телефонів, на сьогодні вже живий анахронізм

LCD-монітор, тобто рідкокристалічний екран

Електронний папір, папір, що втер носа всім згаданим дисплеям

Книги, горді, адже вже стільки сторіч втримують свою авдиторію

Газети, які вже давно нічим не пишаються

…Список може вдосконалюватися по ходу справи.

Дія перша

Кіоски з пресою, пасажири метро, які щось читають, монітори, що транслюють задоволеного собою Черновецького, мобільні телефони в кишенях.

Книги: Ось він, прогрес видання! Нам пророчили зникнення, а натомість отримали «розумну книгу», що складається із однієї сторінки, але може містити тонни інформації…

Монохромні дисплеї мобільного телефону нагадують собі самим старших доньок Попелюшчиної мачухи: таких самих дівчат, як і Попелюшка, тільки в десяток разів примітивніших. Вони комплексують.

Книги (ніби розповідають таблицю множення): Ми можемо довести, що електронний папір не просто так зветься папером. Із роздільною здатністю на 300 dpi та кольоровою схемою CMYК він виглядає так само, як і звичайний папір, не блимаючи, а відбиваючи світло від власної поверхні. Тонкий, гнучкий, практично вічний, електронний папір є нашим логічним продовженням. Це практично ми самі, хто б там що не говорив.

LCD-монітор жадібно поглинає електроенергію, підтримує свою життєдіяльність. Він розуміє, що електронний папір порівняно з ним, як і його рідкі кристали порівняно з кінескопами, — номер два. Тому він хоче якось реабілітуватися.

LCD-монітор (до кінескопа у вагоні метро): Лузер! Тебе заклеїли наклейками і жуйками. Симпатично…

Кінескоп подумки проклинає LCD. Але згодом розуміє, що цього замало, тому починає занотовувати текст проголошення анафеми…

Електронний папір (поміркувавши кілька секунд, великодушно): Ха-ха…

Він думає поки повільніше за рідкокристалічні дисплеї, але це тільки поки що. Технології не стоять на місці, тож і швидкість функціонування електронного паперу збільшиться без впливу на собівартість.

Книги дружили з анатомією людської руки. Вони шурхотіли сторінками і пахнули деревом. А газети або прикрашали купки сміття, або тримали у своїх жовторозпусних обіймах бутерброди з ковбасою…

Дія друга

У якій ми розглянемо технології електронного паперу. Дія відбувається переважно поза межами України.

Електронний папір: Дядечки в окулярах та білих халатах з логотипом «Xerox» у 70-х роках ХХІ століття розробили мій перший прототип. Вони мали добре розвинену уяву і любили все називати, тож назвали вони свою концепцію Gyrocon. (До речі, як там Гутенберг назвав свою концепцію?..) Тож тонкий шар поліетилену втримує величезну кількість мікроскопічних кульок, розсіяних на моїй поверхні. Вони містяться у мікровпадинах, заповнених рідкою субстанцією (навіть не намагайтеся дізнатися рецепт субстанції, це секретна формула моєї бабусі). Там вони можуть вільно обертатися, і кожна з них має два кольори, скажімо, чорний та білий. Кульки містять електричний заряд і реагують на електромагнітне поле, повертаючись до користувача чорним чи білим боком. Круто, еге ж?.. Чорним чи білим боком! Навіть Місяць такого не вміє. І це лише початок!

Кінескоп, очевидний аутсайдер у компанії досягнень цивілізації, жестами і мімікою Черновецького показує, що не все так круто в розповіді електронного паперу. Ще до появи конкурентів розроблення паперу Gyrocon було припинено. Естафету книжкової революції перейняли наступники Ксероксу. Втім, це ще не те, що влаштувало б старого пузаня. Він продовжує пошук, до якого залучає мобільний телефон. У передчутті чогось великого або ж довгого і нудного, кінескоп із мобільником дзвонять пишногрудій напівоголеній кралі…

Електронний папір: Вчені Масачусетського університету 1997 року винайшли електронне чорнило (E-Ink). Любі друзі (електронний папір склав пальці клювиком), з фізичного явища електрофорезу менш ніж за 7 днів народився новий світ! Новий світ — активний шар екрану, що містить мініатюрні (не товщі за людську волосину) прозорі капсули з чорними та білими часточками. Ці часточки по-різному реагують на зміни електромагнітного потенціалу: негативно заряджені електроди притягують позитивно заряджені білі часточки, а позитивно заряджені електроди притягують чорні часточки з негативним зарядом. Таким чином я витрачаю енергію тільки (я наголошую!) на зміну зображення. Ой, ви встигаєте конспектувати?..

Зверніть увагу, мої любі (привітно хіхікнувши), як швидко відбувається еволюція електронного паперу. У 2001 році з’явився ірландський аналог. Дублінський університет спільно з компанією Densitron Electronics презентували прототип, який справедливо охрестили «чорнилом на папері»: настільки контрастно, непрозоро та реалістично виглядало зображення. Втім використання нанотехнологій у цьому проекті зумовило дороговизну та негнучкість продукту, але компанія працює над подоланням цих недоліків. Любі мої (з російським акцентом + домішки галицької вимови) за якість слід платити! Я думаю, ви зі мною погодитесь.

Компанія Philips 2003 року оприлюднила свою технологію електропаперу — електрозмочування. Кожен піксель такого паперу являє собою крапельку олії, що у звичайних умовах розтікається по всій площині комірки, утворюючи за допомогою сили поверхневого натягу плівку на воді. Поки що такі дисплеї вкривають шаром скла, що робить їх важкими та не дуже зручними, але невдовзі й цей виріб можна буде згорнути в трубочку та покласти до кишені. Я хочу, щоб ви це чітко уявили: Кінескоп до кишені не покладеш, хіба що це кишеня жакета «от кутюр», книгу… ну, навіть при тому, що це покетбук, більше однієї теж навряд. Розумієте, на що я натякаю?!

Драматична пауза. До п’єси довелося екстренно включити ще одну дійову особу — пишногруду напівоголену кралю. Щоб зняти напругу.

Книги: Ми можемо доповнити щодо електронного паперу та його непомірного нарцисизму… (бере роздруківки, які знайшов кінескоп) І от завдяки розробкам університету Цинцинатті та Gamma Dynamics шанувальники цифрового тексту вже користуються кольоровими ебуками з підтримкою відео, папір яких був створений з використанням електрофлюїдної технології. Бла-бла-бла… Наприклад, перші кольорові моделі, щоправда, без відео (хе-хе!), японської фірми Fujitsu коштують нині приблизно 1000 доларів (!). І в тандемі з технологією радіочастотної ідентифікації електронний папір може перетворюватися на найрізноманітніші штуки… І те де і те пе. Проте, гадаю, ви всі чули ціну…

LCD-дисплей: 1000 доларів! Та хай вони сказяться ті ебуки! Щоб ви собі знали, в Україні теж є дистриб’ютори електронних книжок — «Азбука» та lBook. І коштують вони дешевше за імпортні.

Дія третя

Ознаменована перетворенням монологу електронного паперу про власну історію створення на суперечку його численних альтер-еґо. Книги спостерігають за цим потоком амбіцій. Пишногруда напівоголена дівчина теж.

Річ у тому, що 2006 року бельгійська фінансова газета De Tijd of Antwerp, а роком опісля американська The New York Times, вийшли паралельно ще й на електронному папері, що дало змогу збільшувати текст, гортати сторінки, не виконуючи вправи «Вітряк» та навіть переглядати деякі матеріали зі світової мережі. Це стало поштовхом для фантазії електронного паперу на тему його реінкарнацій у світі високих технологій.

Електронний папір: …А ще я можу стати кредиткою в банку, тільки мені не потрібен буде банкомат, щоб користувач міг зняти гроші… Я можу стати будь-якою дисконтною карткою чи навіть вхідним квитком, чи перепусткою, яка б одночасно надавала потрібну довідку своєму власникові. А ще я можу стати дисплеєм телефону, інтелектуальним цінником у супермаркеті, рекламним плакатом чи упакованням, іграшкою, наручним чи настінним годинником…

Книги: А ще ти можеш стати, і цілком можливо, що станеш, інструментом для крадіжки інтелектуальної власності! Те, над чим так довго впрівають видавці, ти зможеш перетворити на загальнодоступну буденність. Маса літературного твору тоді прирівняється до маси повітря. Принаймні в Україні, де нема ні адекватного законодавства в цій галузі, ні програмного забезпечення, що захищало б авторське право!

Електронний папір та книги розпочинають не вельми видовищну бійку. Вони намагаються з’ясувати, чиє кунг-фу краще. Пишногруда напівоголена дівчина малює транспаранти з номерами раундів. І бійка ще тільки почалася…

…Завіса.

Таня Гущина