Новини

25 жовтня о 18.30 у приміщенні видавництва «Смолоскип» відбудеться вечір пам’яті випускової редакторки Наталі Ксьонзик та голови видавництва Осипа Зінкевича.

«Переглянемо відео з їх участю, подивимося фото і згадаємо найкращі моменти спілкування з ними. Запрошуємо – 18.30», – зазначають колеги.

Нагадаємо, 17 жовтня померла літературознавиця, редакторка видавництва «Смолоскип» й авторка (а також колишня редакторка) «ЛітАкценту» Наталія Ксьондзик. Друзі пригадують Наталку як дуже оптимістичну, натхненну й життєствердну людину, сповнену ідей та беручку до їх втілення. Інтелектуалку, мандрівницю й затяту читачку. За її боротьбою з хворобою останні два роки стежило і вболівало чимало користувачів фб, вперто вірячи в краще.

18 вересня на 93-му році життя помер засновник і багаторічний президент Міжнародного благодійного фонду «Смолоскип», голова видавництва «Смолоскип», меценат Осип Зінкевич. Осип Зінкевич упродовж 50 років керував фондом і видавництвом «Смолоскип», видав понад 500 книжок, опікувався пам’яттю забутих і репресованих письменників і відкрив шлях у літературу сотням молодих митців.

Зінкевич — організатор і перший голова Музею-архіву українського самвидаву в Україні (1998). Член НСПУ (1994), член редколеґії газети «Літературна Україна». 1997 р. нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, а в 2010 р. — Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.

Зінкевич народився 4 січня 1925 року с. Микулинці сучасного Снятинського р-ну Івано-Франківської обл. в родині Січового стрільця. У 1944 році батька розстріляли нацисти, а родина змушена була емігрувати за кордон.

Однак через воєнні події члени сім’ї загубили одне одного. Осип Зінкевич дістався Німеччини, де певний час прожив у таборі для переміщених осіб. У 1948 році – нелегально перейшов кордон до Франції.

Аби легалізуватися, відпрацював за контрактом рік на вугільній шахті в Північній Франції. У 1950-х роках Зінкевич закінчив Паризький інститут індустріальної хімії.

Будучи студентом, Зінкевич із однодумцями заснував сторінку«Смолоскип» при тижневику «Українське слово», який виходив у Парижі. На її шпальтах розповідалося про те, що відбувається на українських землях. Брав активну участь у діяльності студентських організацій: Українська студентська громада, «Зарево», Центральний союз українського студентства.

1956 року Осип із дружиною й дітьми виїхав до США, де возз’єднався з матір’ю та сестрою. Працював у лабораторії при лікарні Університету Джона Гопкінса в м. Балтиморі та на інших роботах, пов’язаних із хімічною промисловістю.

У Сполучених Штатах Зінкевич почав видавати україномовний журнал (згодом – газету) «Смолоскип». А 1968 року заснував видавництво із такою ж назвою, яке спеціалізувалося на публікаціях самвидавних та заборонених творів з України, праць репресованих письменників тощо.

Видавництво послідовно підтримувало інакодумців і політв’язнів в Україні, видавало їх твори великими накладами українською, а також у перекладах іншими мовами.

У 1976 році Осип Зінкевич увійшов до Вашингтонського комітету Гельсінкських гарантій для України, що займався підтримкою та висвітленням діяльності Української Гельсінкської групи.

Після здобуття незалежності України родина Зінкевичів повернулася в Україну. У 1992 році до Києва переїхало й видавництво «Смолоскип».

Читайте також: Французьке вино в шахті і секрети українського підпілля в «Щоденнику» Осипа Зінкевича