Інтерв’ю

22 жовтня вже втретє відбулося щорічне Свято українського словника. Біля книжкової крамнички «Словники-самобранки», у сквері на Львівській площі урочистий настрій створив Президентський оркестр, театральна постановка «Містерія словника» за участі студентів КНУ театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого. Людей було небагато. Переважно це випадкові перехожі, відвідувачі парку. На святі не було палких промов організаторів. Про сучасне словникарство-самородство випала розмова з Володимиром Широковим, директором Українського мовно-інформаційного фонду НАН України та членом-кореспондентом НАН України.

— Пане Володимире, які “словникарські” новинки (і чи швидко) потішать українського читача?

— Ми готуємо семитомний етимологічний словник української мови та двадцятитомний тлумачний словник сучасної української мови. Це сьогодні два чи не найбільші проекти. На жаль, їх підготовка до видання просувається не так швидко як хотілося б, бракує  фінансування. Ми хочемо заручитися підтримкою держави. Уже розробили і подали до Міністерства освіти і науки України програму національної довідкової практики — стратегію розвитку словникової бази України, але вона і досі не затверджена, вочевидь, у цьому є якийсь бюрократичний момент

— Чи є попит на українські словники-енциклопедії-довідники? Яким виданням віддають перевагу покупці?

— З одного боку, в Україні нічого і нікому не треба, і от через фінансов проблеми і ми видаємо великі словники невеликими накладами — одна чи дві тисячі примірників. Наприклад, двадцятитомний тлумачний словник, над яким працюємо, вийде накладом не більшим за 1000, адже порахуйте: собівартість одного тому становить приблизно 100 грн, і тоді для друку цього словника потрібно буде 2 мільйони грн. З іншого боку, в кожній шкільній бібліотеці обов’язково має бути хоча б по одному примірникові  словника:  орфографічного, тлумачного. До того ж, в ідеалі щороку в Україні потрібно масово випускати правописний словник зі відповідними змінами й оновленнями. Сьогодні найпопулярнішими є словники термінологічні, а також електронні, приміром, етимологічний словник, диск «Словники України». Електронні словники дешеві, містять у собі різноманітні інтегровані системи. До речі, «Словники України» у друкованому вигляді просто важко було б втілити: 120 томів приблизно по тисячі сторінок кожен…

— Чи маєте конкурентів у видаванні електронних словників?

— Конкурентів нема, але процвітає лексикографічне піратство, і його практично неможливо подолати. Наш диск «Словники України» теж був сплагійований.  Піратську його версію можна придбати на ринку.  Та й в інтернеті  можна знайти практично все…

— Швидко поширюють те, що так довго і важко створювали інші люди?

— Так, словникарство — праця невдячна, титанічна. Взяти хоча б семитомний етимологічний словник: лише у п’яти перших його томах вже перелічено 242 мови! Над ним добряче попрацювали. Укладачі багато зусиль також докладають і до перевидань словників радянської доби. Якщо вилучити з них усі згадки про Маркса, Леніна і партію, то  словник може стати коротшим удвічі.

— Які  маєте плани?

— В умовах глобалізації процес обміну інформацією суттєво спростився. Я б хотів створити систему віртуальної лексикографічної лабораторії, щоб група укладачів словника працювала вдома і обмінювалася напрацьованими даними за допомогою світової мережі. Це було б чудово. Я також мрію про міжнародний лінгвістичний діалог через створення засобів міжмовної адаптації. Гадаю, вже настав час долати мовні бар’єри, так званий вавилонський синдром. Це стало б апогеєм світової лексикографії.

Тетяна Гущина