26 листопада у приміщенні Інституту журналістики відбулася презентація нового львівського видавництва «Урбіно». Гості, Божена Антоняк та Наталія Гайдар, розповіли присутнім про створення «Урбіно», перекладну польську літературу та ілюстрування видань.
Під час зустрічі студенти цікавились етимологією назви видавництва – «Урбіно». Пані Божена, засновниця та перекладач видавництва, зазначила, що Урбіно – це, насамперед, місто в Італії, де народився художник Рафаель (адже, навіть його повне ім’я звучить як Рафаель Санті Урбіно).
Крім того, за словами гості, назва «Урбіно» звучить красиво, вона також асоціюється з іменем Рафаеля, а отже, з відродженням. «Вона пов’язана з урбаністикою, – продовжувала Божена Антоняк, – з міською культурою. Тобто, насправді, «Урбіно» – багатопланове поняття».
Також Божена Антоняк розповіла студентам про створення видавництва. «Якщо я скажу, що одного ранку прокинулась і вирішила заснувати власне видавництво, всі зрозуміють, що я кажу неправду, – вела мову гостя. – Ця ідея в мене і в мого чоловіка, який одночасно є співзасновником та «за сумісництвом» натхненником, виникла досить давно. Задум почав визрівати в нас років так 4-5 тому. І саме це (тобто виникнення ідеї) збіглося у часі із перекладанням дитячих книжок сербо-лужицькою мовою».
Так переклад іншомовних видань став точкою відліку для створення нового видавництва, що наразі спеціалізується на випуску польських книг українською мовою.
Крім того, під час презентації між студентами та гостями зі Львова виникла дискусія про популяризацію власної продукції та промоцію видавництва. Зокрема студенти розкритикували відсутність стратегії промоції видань: неіснування сайту чи блогу видавництва сьогодні унеможливлює зворотній зв’язок з ним. На що Божена Антоняк відповіла: «Якість книги – її найкраща промоція».
Текст Катерини Кундельської
Фото Євгенії Перуцької
Найкращий лайк — це 30 гривень))
Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.
Спасибі.
|
Як на мене, дуже позитивно написано… Однак правда така: на конкретні запитання аудиторія не отримала від “Урбіно” жодної конкретної відповіді. Так то! Як кажуть, вони “водили нас за нос вокруг да около”.
Божена Антоняк не відповідала на запитання, поставлені їй з аудиторії. Зверхньо ставилася до присутніх, хоча насправді склалось враження, що про видавничий бізнес вона чула лише від чоловіка – головного редактора цього видавництва. Видавала просто абсурдні заяви про Інтернет-сферу діяльності видавництва і рекламу, часто суперечила сама собі. Зрештою, частина аудиторії (в основному студенти старших курсів) просто пішли, недочекавшись завершення. Я нічого не маю проти, Божена, можливо, гарний перекладач. але на такі зустрічі має ходити справжній видавець, людина, яка в цьому щось тямить, може посперечатися зі студентами, чомусь навчити, у чомусь переконати. а тут вийшла антиреклама!
Так, а Наталку шкода. Приїхала жінка, щоб розказати як правильно ілюструвати книжки, а їй натомість “рота закривали”. Згодна з попередньою думкою, що пані Антоняк уявляла з себе великим знавцем видавничої справи. А уява ця – оманлива, хибна.
У попередньому записі прийменник “з” (передостаннє речення)- зайвий.)
Намагання Божени не відповідати на питання інколи просто веселили аудиторію. на питання – чи важко домовлятися з польськими авторами про співпрацю – вона відповіла – це комерційна таємниця. Так в чому комерція?
Можливо, просто не знала, що відповісти. Хоча – хто зна…
а з Наталкою можна поспілкуватися в жж: http://red-engy.livejournal.com
Приємно читати таке зацікавлене обговорення. Але в мене, як головного редактора, теж є кілька вражень від аудиторії. Жоден із присутніх не придбав жодної книжки видавництва, які продавалися зі спеціальною знижкою. Якщо людям не цікаві книжки, то чого було приходити? Для видавця, а Божена є справжнім видавцем, бо вона є власницею цього бізнесу, важливим було представити наші книжки, насамперед, найновішу.Вона переказувала більшість запитань студентів, мене вони теж не вразили. Так видавництво немає зараз сайта. Але якщо ви думаєте, що з двома книжками, які у нас були ще місяць тому, це найважливіше, то ви ніколи не створите видавництва. У перший рік діяльності видавець вирішує величезну купу проблем, таких різноманітних, що важко собі навіть це уявити. А докір у відсутності стратегії промоції вид-ва свідчить про повне не знання ситуації. Ми дуже багато працюємо з медіями, як на можливості маленького видавництва. Наберіть у гуглі наших авторів і книжки. Про жодне перекладне видання в Україні немає стільки інформації в інтернеті. Про все треба говорити предметно. Бо для видавця справді найважливіше якісні книжки. Ми їх робимо й видаємо. Але книжки присутніх якраз і не цікавили. Прикро. А всіх кого цікавлять будь-які запитання, то на технічній сторінці усіх наших видань є наша електронна адреса. Пишіть.
книжок не купили, бо пішли раніше з презентації. не витримали. коли навіть на неоригінальні, примітивні запитання не дають відповіді, чого ж можна чекати далі? дійсно, видавництво молоде, ще не все встигли зробити, є якісь помилки, які на перших кроках не оминути, але зверхнє ставлення представника видавництва до аудиторії різко міняє враження про видавництво і його книжки. врешті-решт, Урбіно приїхали презентувати видавництво, а не торгувати. я краще куплю книжку в магазині дорожче, але у відповідь від продавчині матиму усмішку і побажання гарно провести час, а не погляд, наче на нерозумного далекого студентика…
мене дивує повторення Маринкою тези про зверхність Божени Антоняк. Подумайте, для чого їй було їхати зі Львова до Києва на ці зустрічі. Це і час і гроші. А вона мала того дня вже другу зустріч зі студентами. Значить ми хотіли зустрітися і поспілкуватися. Тепер ми теж будемо знати, що Ви не наша читачка. Слава Богу! У нас їх багато, хто купує і читає наші книжки.
шкода, що немає відео… може б тобі ви мене зрозуміли б…
Маринко, якщо у Вас є запитання про будь-які справи видавництва, то пишіть. Я залюбки відповім.
wydawnyctwo.urbino@gmail.com