Місця

Вісбаден – курортне місто, розташоване в центральній Німеччині на правому березі річки Рейн. І хоча туристи в основному приїздять сюди насолодитися відпочинком у термальних купальнях (weisen baden дослівно – приймати ванну), «Читомо» відвідало Вісбаден з метою дослідили також і його книжкові місця.

Варто подолати відстань, що дорівнює 50 км, – саме стільки відділяє славний своїм книжковим ярмарком діловий Франкфурт-на-Майні, щоб раптом опинитися в оазі, де століттями створювали інфраструктуру для комфортного відпочинку: тут багато зелені і води, кав’ярень та ресторацій на будь-який смак, казино, магазинів та всього, що треба для життя з аристократичним присмаком, до якого тут звикли. Адже чимало вісбаденців – це люди з достатком.

Гостило тут і чимало видатних особистостей, серед яких письменники-класики: Іван Тургєнєв, Микола Гоголь, Іван Бунін.

Багато з них удостоїлись монументів.

 Гете над хмарами

Скажімо, гранітний пам’ятник Гете зображує письменника, який сидить над хмарами (скульптор Герман Хан). Його було встановлено 1919 року перед музеєм Вісбадена, оскільки під час своїх візитів у 1814-1815 роках Гете брав участь у його створенні.

 Поетичний Шиллер

Хоча Фрідріх фон Шиллер у Вісбадені ніколи не був, але його теж вшанували. Це пам’ятник Шиллеру (скульптор Йозеф Уфус), який було встановлено перед південним фасадом Державного театру 1905 року на честь 100-річчя з дня смерті письменника.

 Азартний Достоєвський

В Кур-парку натрапляємо на бюст Федора Достоєвського (художник та скульптор Габріель Глікам). Письменник кілька разів навідувався до Вісбадена під час своїх закордонних подорожей.

1865 року Федор Достоєвський програв три тисячі золотих рублів в тутешньому казино. В листі Івану Тургєнєву від 3 серпня він пише:

«Пять дней как я уже в Висбадене и всё проиграл, всё дотла, и часы, и даже в отеле должен», а в листі до своєї подруги Аполлінарії Суслової від 10 серпня жаліється: «со вчерашнего дня я не обедаю и питаюсь только чаем. Да и чай подают прескверный, без машины, платье и сапоги не чистят, на мой зов не йдут, и все слуги обходятся со мной с невыразимым, самым немецким презрением. Нет выше преступления у немца, как быть без денег и в срок не заплатить» (цит. За Ф.М. Достоевский. Собрание сочинений в 15 томах. т. 15. СПб., «Наука», 1996, с. 266 та 272 відповідно).

Його видавець погодився дати йому черговий кредит тільки в тому разі, якщо він напише новий роман за короткий термін. Достоєвський встиг надиктувати роман «Ігрок» своїй стенографістці за місяць до кінця строку, а вже 1866 року книга вийшла друком. Мешканці Вісбадену впевнені, що саме їхнє місто стало прообразом Рулеттенбурга, місця дії роману.

 Казино, в якому колись програвся бідолашний Достоєвський

Саме перебуваючи у Вісбадені у 1865 році, Достоєвський почав роботу над майбутнім романом «Злочин і покарання».

За іронією долі тепер на табличці під бюстом письменника написано: «Достоєвському від Ігрового банку (Spielbank) міста Вісбаден».

Літератори і зараз відвідують Вісбаден, хоча тепер не так заради рулетки, як задля участі у фестивалях (зокрема “Buchseiten – Buchzeiten”) та зустрічах. Місцем, яке варто відвідати, якщо забажаєте втрапити на якусь навколо літературну подію, є вілла Клементіна, місцевий будинок літератури.

Вілла Климентів 

По-перше, вілла цікава як пам’ятка архітектури. Вона була зведена 1882 року в римсько-помпейському стилі і належала одному власнику фабрики та його дружині Клементині. Кажуть, що в інтер’єрі вілли знімали сцени до екранізації роману Томаса Манна «Будденброки» .

Ось такий лаконічний пам’ятник читачу навпроти вілли 

З 1960 року і по сьогодні тут відбуваються літературні зустрічі, читання, воркшопи та лекції, програма подій доволі насичена і обіймає не лише сучасну літературу, але й історію літератури та мови. У віллі розташована B?rsenverein des Dt. Buchhandels – Німецька асоціація книжкової торгівлі та прес-клуб Вісбадену.

Державна бібліотека 

Найцінніші книжкові скарби землі Гессен, головним містом якої є Вісбаден, зберігають в Державній бібліотеці Гессен (The Hessian State Library), яка була заснована 1813 року і називалася спочатку «Nassovian Library». Уся колекція нараховує 600 тисяч одиниць, серед яких є манускрипти та стародруки.

Окремо слід розповісти про книгарні Вісбадену. По всьому місту їх багато, але зупинимося у двох – це «Hugendubel» на Kirchgasse, 17 та букіністична крамничка на вулиці Neugasse.

Перше місце – це великий триповерховий книжковий магазин. Його вітрини важко не помітити з вулиці. Він приваблює широким асортиментом та зручними зонами для покупців, що хочуть переглянути книжки, перш ніж купувати.

Наступна книгарня, про яку ми згадували, – це магазинчик букіністики.

Коли прогулюючись вулицею Neugasse, ви серед кав’ярень помітите стоси книжок перед вітриною, обов’язково зазирніть ще й в середину. Вам відкриються скарби цієї «печери Алладіна».

В першій кімнатці містяться шафи з книжками, присвяченим різним країнам (тут і альбоми, й історичні видання, путівники). Пройдете далі – і натрапляєте на художню літературу, поділену за жанрами, нарешті в глибині книгарні на вас чекатимуть різноманітні видання з мистецтва.

Читати у Вісбадені, схоже, люблять. І не лише книжки, але й газети, і просто на вулиці. На одній з центральних вуличок пішохідного району Вісбадена можна помітити цікаву будівлю редакції «Wiesbadener Kurier», символом якої є постать з газетою в руках.

 А вгорі людина з газетою. Бачите?

Отак, неспішно гуляючи вулицями старого міста ви вийдете на вулицю Wilhelmstrasse, на другому боці якої відкриється вид на Курхауз (Kurhaus), державний театр (Hess Staats theatre) та парк (Kurpark).

  Курхауз

Саме в Курхаузі розташоване казино, в якому грав Достоєвський. Як справжній музейний експонат, тут демонструють рулетку, на якій грав письменник.

Театр у Вісбадені теж вражає: своїми розмірами, залами (тут кілька сцен), цікавим репертуаром та подіями. Це – головна локація Театральної бієнале «Нові п’єси з Європи».

 Які нові  п’єси?

На цьогорічному фестивалі «Нові п’єси з Європи» було представлено 25 вистав з різних куточків континенту.

Про важливість перекладу німецькою мовою нових п’єс свідчить робота  «Форуму театральних перекладачів», що відбувався в межах фестивалю. Цього року шість перекладачів зібралися у Вісбадені, аби перекласти та представити публіці фрагменти  п’єс.

Актори у грі 

Тут перекладачі обговорювали твори, спілкувалися з авторами та колегами, яких запросили організатори. Керувала воркшопами перекладачка Барбара Кріст, а серед авторів п’єс був і драматург з України – Олександр Гаврош. Його п’єсу «Ромео і Жасмин» перекладала Лідія Нагель. На завершення форуму охочі мали можливість побачити сценічні читання перекладених п’єс, які є популярним окремим жанром на театральній сцені Німеччини.

Спеціально для  «Читомо» з Вісбадена