Новини

У рамках 18-го Міжнародного «Форуму видавців у Львові» пройшло відкрите обговорення «Сучасні «товсті» журнали Росії. Російськомовні журнали в Україні».

Цікава штука українське видавниче поле… Сидячи за партою в університеті, студент видавничого факультету часто чує слова про всім відому сумну реальність вітчизняного медіа простору. Сувора правда полягає у всебічному завоюванні українського ринку російською продукцією. Загартовані на такий лад мізки молодого видавця зазнали серйозного перезавантаження на відкритому обговоренні «Сучасні «товсті» журнали в Росії. Російськомовні журнали в Україні» за участі головних редакторів відомих літературних журналів Росії «Новый мир», «Радуга» та українського видання «ШО».

Головний меседж відображав побоювання учасників обговорення щодо сумної ситуації із російськомовними журнальними виданнями на території України. Мізерна кількість журналів, які друкують російськомовних українських та російських письменників, брак авторів і відсутність зацікавлення цим сегментом літератури серед української аудиторії.

На перший погляд абсурдне твердження приховує складну та багатогранну проблему. Проаналізувавши левову частку російськомовної літератури, яка заповнює полиці вітчизняних книгарень, можна побачити масову літературу: детективи, любовні романи, фентезі. Вже давно ми не відчували російського свіжого літературного подиху молодих митців.

Редактори – духовні меценати російськомовної літератури в Україні – вбачають проблему не у відсутності талановитих письменників а у їх неактуальності на українському просторі. «Російськомовні письменники в Україні не вважаються своїми, а для Росії – як представники України – не є авторитетними», – зазначив Юрій Ковальський, головний редактор «Радуги».

Водночас смішно скаржитися на недостатнє висвітлення російськомовної літератури на території України, де у значно важчому становищі перебувають українськомовні літературні журнали. Дещо рятує ситуацію досить відоме мистецьке видання – або, як його називає головний редактор Олександр Кабанов, журнал-гід, – «ШО». Розпочавши свій шлях із тотально російського видання, сьогодні «ШО» є платформою зустрічі українського та російського літературного продукту. «Приємно, що Росія теж дивиться із заздрістю на нас, а не лише ми на неї», – порадів за видання критик Юрій Володарський.

Коли бачиш, як привітно і часто занадто по-братерськи Україна приймає на свій простір російське видання, виникає думка, а чи така ж гостинна Росія до україномовних авторів. На це запитання відповів головний редактор журналу «Новый мир» Андрій Василевський. Кілька разів у своїй доповіді він освідчувався в коханні українській літературі, що не могло не потішити присутніх на заході українців. Бажання контакту з вітчизняним твором підтверджувалося не лише словами, але й активною роботою над перекладом та публікаціями українських письменників у своєму журналі. Російськомовними у «Новом мире» стали Оксана Забужко з уривками зі свого останнього роману «Музей покинутих секретів», твори Наталки Сняданко, Тетяни Малярчук. Часто публікуються переклади Василя Стуса, Василя Махна і т. д. Така плідна інтеграція української літератури на російські терени стала можливою завдяки фінансовій підтримці Федерального агентства з друку та масових комунікацій протягом останнього року. Окрім того редакція вже працює над створенням окремої рубрики, присвяченої українській літературі.

Український титан слова Шевченко сказав колись: «Чужому научайтесь, й свого не цурайтесь». Якісна російська література – це сила слова, думки та ідеї. Вивчення та знання її – невід`ємна частина всебічного розвитку кожного українця. Проте, пізнаючи чуже, не можна забувати й про своє.

Меркотан Анастасія
Фото: Радзівільчук Наталія