Новини

15 вересня о 14.00 у Центрі міської історії Центрально-Східної Європи у межах 18 Міжнародного «Форуму видавців у Львові» відбулася дискусія «Оманлива близькість: Перекладати з польської». Учасниками були літератори та перекладачі Юрко Іздрик, Маріанна Кіяновська, Остап Сливинський та Андрій Бондар (модератор).

На полицях книгарень ми можемо знайти чимало книг польських авторів, перекладених на українську мову, – Януша Вишневського, Катажини Ґрохолі, Станіслава Лема, тому особливості перекладу з польської мови – тема справді актуальна. Польсько-українському літературному обміну сприяють Польський інститут у Києві та Інститут книги в Кракові.
На початку заходу Андрій Бондар визначив основні «труднощі перекладу»: хаотичність вибору авторів і творів для перекладу, семантичні відмінності звуків польської та української мови, складнощі при передачі звукопису та авторського сленгу. Учасники дискусії поділились зі слухачами власним перекладацьким досвідом і розповіли цікаві історії своїх останніх перекладів з польської.

Маріанна Кіяновська – відома поетеса та перекладачка поезії, чий діапазон перекладів – «від бароко через Юліана Тувіма до сучасних польських авторів». Її улюблений польський поет – Ципріан Каміль Норвід, постмодерні твори якого містять багато цитат. За словами пані Маріанни, «якщо зберегти силабо-тонічну систему, вірш бідніє, а якщо намагатися передати авторські алюзії і гру слів, неминуче порушується ритм. Тому в Норвіда перекладались в основному «пусті» вірші. Ще одна проблема перекладу полягає в тому, що сучасна польська література апелює до польської сучасності, невідомої для більшості українських читачів: приміром, як перекладати постмодерний твір, що майже повністю складається з цитувань польської реклами, яку українці не бачили?». Також майже неможливо відтворити анаграматичні вірші, звукопис, оскільки семантика звуків різних мов різна.

Прикметна особливість польської літератури – велика кількість сленгу; поляки почуваються вільнішими у словотворенні та запозиченні, на відміну від українців. У творах поляків, зазначила пані Маріанна, інколи є чимало русизмів, оскільки вони не бояться впливу російської на польську.

Продовжив обговорення Остап Сливинський розповіддю про переклад поетичної збірки Марцина Світлицького, над яким із ним працювали Андрій Бондар і Сергій Жадан. «Спільний переклад часом призводить до непорозумінь, якщо не бачиш варіантів перекладу своїх колег, – говорить пан Остап, – Наприклад, дослівний переклад назви збірки Світлицького – «64 вірші про горілку і цигарки», але Сергій Жадан переклав його як «64 вірші про водку і папіроси», що мені здалося дещо блатним, та врешті ми спинилися на цій назві». Під час перекладу виявили, що у польській мові «папіроса» чоловічого роду, в українській жіночого. Про цю розбіжність, що надала деяким віршам інтимного спрямування, Юрко Іздрик влучно висловився: «Кожна нація має свою форму інтимних стосунків з природою; це стосується вживання їжі, психотропних речовин, у тому числі нікотину».

Пан Іздрик поділився зі слухачами оповіддю про свій переклад Чеслава Мілоша разом із Лідією Стефанівською. Мілош писав у Франції, тому його польська мова була подекуди неправильною. Тож перекладачам довелося вигадувати «перекручені» українські відповідники, які редактор врешті-решт виправив.

Оскільки дискусія була вільною, далі мовилося про кумедні ситуації під час перекладів. І тут слухачі від душі посміялися над жартами Юрка Іздрика та Андрія Бондаря. Приміром, пан Іздрик розповів, що більшість англійських та американських авторів він вперше прочитав у цензурованому вигляді, але і в цьому були свої переваги: банальну англійську лайку перекладач відтворив як «дві кузьки вам у пузьку і одну за наше знайомство».
Виявляється, перекладати зі спорідненої польської мови не так просто. «Отож, щоб переклад відбувся, мусить бути феномен зрозумілості» – підсумувала дискусію Маріанна Кіяновська. А всі учасники дискусії «Оманлива близькість: Перекладати з польської» отримали цікаву інформацію та позитивні враження.

Марія Задорожна