Читомо > Новини > «Театр-книга»: дитяча редакція театру тіней

Новини

«Театр-книга»: дитяча редакція театру тіней

16.04.2015 0 Автор:

«Театр-книга» – це майстерня Сергія Кузьміча, експериментальна дитяча редакція і водночас театр тіней. Після кожної постановки, яка зазвичай відбувається за мотивами книжок, Сергій намагається видати нову книжку – виходить той же твір, але в новій візуальній інтерпретації. Проект заснований недавно, але перша книжка уже вийшла. Сьогодні Сергій Кузьміч думає над новими форматами і планує залучити художників, психологів і професійних тренерів.

– Сергію, розкажи, що таке «Театр-Книга», і чим цей задум відрізняється від театральних гуртків?

– Ех, хотілося б, щоб відмінностей було менше. Якщо спрощувати, то що таке сцена театру або кадр кіно? Це жива сторінка книги з картинками. Назвемо ці картинки мізансценою або кадрами, але все одно – це спосіб захопити, передати суть. Хорошу ілюстрацію хочеться роздивлятися подовгу, багато разів повертатися до неї, і щоразу відкривати для себе щось нове. Разом з текстом книги, разом з уявою читача вона оживає, розростається ширше своєї сторінки. Але я вигадав напрямок, коли ілюстрація грається дітьми як театральне дійство. Для стороннього глядача театру там немає, а от якщо учасник уявить себе вовком із «Червоної шапочки», спробує зіграти це, то, вважай, він уже всередині книги. Вважай, він уже на сцені. Подивіться, як діти грають в «дочки-матері» та інші дитячі ігри. Згадайте себе. Мінімум умовностей, а яке занурення в альтернативне життя.

– Як ти прийшов до такої ідеї? І звідки ти володієш візуальними театральними і книжковими техніками?

– Ідея була взагалі не в цьому. Я розумів, що 12-річний досвід роботи фотографом і художником у великому виданні – це звучить, але час змінює масштаби всього. Шукати щось подібне не було сенсу, і я став вигадувати собі якесь нове діло. І вигадав створити якийсь проект, де діти роблять щось, і про те, як вони це «щось» роблять, знімати фото-історію (є такий жанр). Я міркував, що на перших порах це буде цікаво людям, і вигідно мені. Тобто, – опустімося на землю, – я намагався придумати якийсь відмінний від інших продукт на ринку фотопослуг.

Потім це «щось» представилося мені театром, з дитячими репетиціями, де діти самі роблять декорації і приміряють костюми. Але «ідея-театр» під тиском реальності разом з усією бутафорією стала зменшуватися до розмірів столу, і перетворилася на театр тіней. Оскільки я добре малюю, колись мріяв стати мультиплікатором і навіть трохи працював у цій сфері, то я придумав і створив персонажів. Це такі пласкі маріонетки, які можна виставляти в мізансцені в потрібній позі. Зрештою фотографія набула допоміжної функції в проекті.

teatr-book11

teatr-book12

– Яким чином «Театр-Книга» зможе популяризувати читання? Чи це не фігурує серед завдань проекту?

– Я, звичайно, пишу в своїх релізах, що проект прищеплює любов до читання, але я не можу знати напевно. Просто я припускаю, що, крім іншого, таке цікаве дійство стає прикладом вдумливого читання книги. Коли діти подорослішають, вони вже не читатимуть хороших книг, тому що це виховується в дитинстві саме їх вдумливим читанням. Звичайно, якщо дитина колись брала участь у створенні книжки, або створила свою авторську книжку, це може й нічого не означати. Але я дотримуюся такого правила, що яскраве враження обов’язково спрацює пізніше, можливо, вже в дорослому житті. Тут промаху не буде. Але я працюю над тим, щоби невдовзі на подібне питання відповідати коротко – участь у проекті обов’язково дасть такий-то і такий-то результат.

– А як по-твоєму, створення матеріальної книги – це стимулювання підприємницького мислення у дітей чи більше задоволення потреби зробити щось «доросле»?

– Я бачив, яке враження на дітей справляє участь у цій справі, це все не дрібнички. На даному етапі можна говорити тільки про це. Ідея внесення в проект дитячого комерційного плану теж є, але я сподіваюся, що знайду партнерів, хто в цьому розбирається краще. Мої міркування тут занадто загальні.

teatr-

teatr-book14 teatr-book13

– Що в цьому процесі найбільше подобається дітям?

– Оскільки це тіньовий малюнок на екрані, то на першому занятті дітям подобається все. На другому, третьому та інших заняттях інтерес потрібно підтримувати. Головне дати якусь творчу роботу. Якщо це не продумав, то відразу чуєш «а що мені робити?». Тому кожне заняття важливо продумати. Але головне – дати дітям реалізувати свій творчий потенціал. Це не завжди просто, бо, так чи інакше, потрібно підштовхувати їх до прийнятного варіанту ілюстрації сцени. Але у мене вже багато напрацювань.

Нещодавно по ходу справи довелося прийняти рішення про створення альтернативного сюжету казки. Один хлопчик  потрапив на моє заняття явно випадково. Батьки привели «розважитися», так він із протесту відразу став мені і всім заважати, а потім і зовсім з дитячою прямотою сказав, що він про все це думає. Тому що сам він «чемпіон світу з комп’ютерних ігор», а ми тут папірці клеїмо. Такий сміливий і чесний виклик мене розвеселив, і через півгодини «бунтівник» був одним із головних акторів і автором альтернативного сценарію.

– А в колективі – діти яких вікових груп зазвичай?

– Поки я намагаюся працювати з дітьми від 8-11 років. Діти молодшого віку не такі вмілі, тому для них потрібно проводити заняття інакше. Але описаний вище випадок про «бунтаря» був якраз з групою «молодих, та ранніх». Хочу продумати роботу зі старшими дітьми. Але це поки плани. Це серйозніше, але, впевнений, буде дуже цікавий результат.

– Розкажи трішки про сам процес. Приходять до тебе діти, а ти вже маєш якісь заготовки, чи ви створюєте все з нуля?

– Заготовки – це тільки мої персонажі. Потім я нашвидкуруч малюю дітям те, що затверджене на нашій дитячій редакційній нараді, і це одразу ж вирізається, ліпиться скотчем, прикріплюється степлером, ставиться між лампою і екраном. Виходить відразу добре. Кривобокість перетворюю у стиль, а те, що зробили неакуратно з недбалості або в азарті, ми виправляємо. Діти галасують, заважають один одному, але я потихеньку вчу їх співпрацювати. Це важлива деталь. Адже проект називається «Дитяча редакційна тренінг-студія Театр-книга».

teatr-book10

 

teatr-book15

– Зараз на твоєму рахунку одна така «дитвидавна» книжка, правильно? Чому саме Червона Шапочка?

– Чесно кажучи, для першої проби я готував «Кресало». Вже ескізи робив, хоча почати потрібно було з чогось простішого. Та й взагалі, я ще хотів подивитися, яка буде реакція дітей. І коли у нас гостювали племінники, п’ятирічна Аня і Льова дев’яти років, я сказав: «Зробімо казку …». Аня кричить: «Червону шапочку». Ну, добре, що не «Гамлет», – і я намалював простенькі фігурки. Діти їх вирізали, а я увімкнув настільну лампу, і повісив простирадло. Особливо їх порадував ліс у вигляді тіні від кімнатного фікуса. Тобто казка народилася з нічого. Пізніше я з Льовою почав мініатюру «Кінь в пальто». Ну, там такі складні речі вирішуються, пов’язані з грою слів і парадоксальністю смислів. Обидва придумуємо. Льова дуже розумний хлопчик.

teatr-book6 teatr-book

– Яким чином ти плануєш надалі розвивати цей проект? За ідеальних обставин, яким ти бачиш його, скажімо, за декілька років?

– В ідеальних умовах – це якесь приміщення з вивіскою, де є вішалка, з якої починається театр. І навколо висять картинки з нашими персонажами, якимись сценами казок або історій. Тобто, щоб було так, як у мене в дитинстві, коли я прийшов у Будинок піонерів в ізостудію. Там на стінах висіли гіпси давньогрецьких скульптур, а я подумав «Ого, як піонери ліпити вміють!». І це потім визначило багато чого, якщо не все. А от коли я йшов у клас духового оркестру, то навпаки, глянув, а там якісь великі м’яті дудки і заяложені ноти на столі.

Але це так, мрії. А насправді потрібно відпрацювати стійкі методики роботи з дітьми в рамках ідеї. І щоб це було вигідно. І щоб у проекті брали участь інші художники. Але ще важливіше, щоб у проекті змогли працювати хороші психологи, педагоги і тренери.

teatr-book8

teatr-book5

teatr-book4

– Найближча майстерня «Театр-книги», наскільки я розумію, планується на Книжковому Арсеналі? Коли це буде і як все відбуватиметься?

– Я проведу кілька показових занять в «Читальному залі» зі створення тіньового малюнка на екрані. Це дуже подобається дітям. Я люблю проводити такі показові заняття, тому що ми не дуже прив’язані до остаточного результату, і можна як завгодно імпровізувати. 25 квітня (субота) – 0 14:00 – 14:45 і о 18:00 – 18:45 / 26 квітня (неділя) о 13:00 – 13:45.

Фото з архівів Сергія Кузьміча

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe