Новини

 Ще під час Форуму видавців відбулася важлива дискусія «Табуйовані теми у підлітковій літературі», найцікавіше з якої Читомо записало. Вирішили оприлюднити кілька цитат учасників дискусії, адже тема актуальності не втрачає, а обговорення хотілося б продовжити.

Тетяна Пилипець, інформаційний фахівець Львівської міської бібліотеки для дітей

Чому раніше в підлітковій літературі були пласкі теми? Тому що треба було конкретні відповіді на конкретні питання. А так не буває – книга повинна бути багатошарова, аби її не тільки підліток прочитав, але й були обговорення у родині.

Нам ще нема чого боятися, наші автори дуже делікатні.

Я дивлюся на молодь як на зовсім дорослих, паритетних для спілкування партнерів. І хочу наголосити: шукайте собі товариство, хай це будете ви і книга, але вам разом буде комфортно. У такий спосіб усі табуйовані теми будуть у сто крат легшими.

Володимир Єшкілєв, письменник, організатор фестивалю «Мантикора»

Сучасні підлітки, що «лазять» в інтернеті, фактично необмежені у своїх намаганнях про щось дізнатися. Мені здається, що на сьогодні розмови про табу для дітей і підлітків – це ігри дорослих, вибудовування певних протоколів доступу, які підлітки все одно обходять.

Це є будування певних форматів переважно для політичного або  іншого впливу на батьків цих дітей. Коли якісь поважні політики вчергове збираються заборонити дитячу порнографію тощо, то це, як правило, є загравання з батьками, з тим електоратом, який голосуватиме на виборах.

Тетяна Щербаченко, письменниця, головна редакторка сайту «Барабука»

У суспільстві проблеми табу для підлітків не існує, оскільки не існує легітимних кордонів, які б вони могли чи не могли б подолати. Щодо табу саме в літературі, то як мама скажу, що мусить бути табу для кожної дитини в кожному віці окремо. Має бути заборонено саме те, що ранить психіку дитини. І цензурувати цю тему мають батьки конкретної дитини.

Як літературний критик, скажу, що табу – це будь-яка тема, реалізована графоманом. Якщо текст написано погано – він повинен бути табуйованим. Як автор книжок, вважаю, що табу «сидить» у голові письменника – це больовий поріг тих тем, яких він торкається чи ні. Це будь-яка тема, яку автор не здатен розкрити.

Я готова писати майже про все, що знаходить мій внутрішній емоційний відгук, але якщо я бачу, що не доберу правильних слів (а поняття правильності для кожного своє), бачу нещирість у цих словах, випробовуючи їх на своїх доньках, то цю тему просто залишаю на потім.

Вікторія Наріжна, письменниця, співзасновниця книгарні-галереї «Чорна ящірка»

Я вважаю, що табуйованих тем не існує, є тільки форма подачі, що може бути прийнятною чи неприйнятною.

Мені здається, що пласт підліткової літератури треба виокремлювати не з огляду на те, що читають підлітки, бо вони читають усе, а з огляду на те, які є специфічно підліткові досвіди, про які можна прочитати в книзі, яка допоможе чи не допоможе підліткам їх пережити.

У нас чомусь досі вважається, що книжка мусить чогось навчити, а не щось допомогти пережити.

Я б, чесно кажучи, заборонила б забороняти. Бо має бути красиво написано, а забороняти кожен дурень уміє.

Читайте також: Василь Карп’юк про підліткові книжки без менторства

Будемо раді вашим думках про табу в літературі для підлітків у коментарях.