Новини

Уявний світ Світлани Чернишевої, художниці з Миколаєва (того, що обласний центр), населяють неймовірної краси котики, міфологічні персонажі та несподівані сни. Що розповідає Світлана про себе, перші кроки у книжковому ілюструванні та створенні арткниг і про професію художника загалом, читайте далі.

— Привіт! Розкажи, будь ласка, трохи про себе (про навчання, мистецькі вподобання, виставки і т. д.)

— Спочатку малювала, як і всі в дитинстві — на шпалерах і стінах, змагалася в малюванні зі старшими сестрами, у школі — на останніх сторінках зошита, та навіть не думала ставати художником. А от в дев’ятому класі, не довго думаючи, забрала свідоцтво і подалась шукати мистецької долі.

Для початку в своєму ж місті поступила в училище культури на спеціальність «Декоративно-ужиткове мистецтво». Чого ми там тільки не робили — різали по дереву, ткали, вишивали, писали писанки, клали мозаїку, ліпили, плели з лози, робили ляльок, а поміж тим здобували педагогічну освіту. Саме там на другому курсі почала малювати для друзів графічні листівки та картинки — це й був початок «котячого» періоду моєї творчості. В той самий час займалась керамікою і працювала в гончарній майстерні. А по закінченні навчання — вирушила до Львова за мистецькою освітою. Спочатку планувала поступити на кераміку до ЛНАМ, але зізнаюсь чесно, що через свою слабку підготовку до академічних дисциплін (адже в училищі нас вчили більше, як народних майстрів) не пройшла на бюджетну форму — ото була мені наука! Зате дізналась, що у Львові є Українська академія друкарства з кафедрою книжкової графіки, де я тепер навчаюсь на четвертому курсі.

Щодо виставок — з 2001 р. беру участь у виставках свого міста, з 2007 р. — у виставках УАД. В 2006 р. брала участь у 2-й Всеукраїнській виставці прикладного мистецтва та 3-му гончарському фестивалі в с. Опішне. В 2009 р. мала першу персональну виставку «Весняні сни котів» у Львові.

— Твої котики вже опинилися чи ще опиняться у книжці?

— Коти мої ще не в книжці, тож не буду забігати наперед і розкривати нашу маленьку таємницю. Скажу тільки, що якраз на моїй «котячій» виставці у талановитої львівської письменниці, а тепер і мого хорошого друга Галі Павлишин зародилась ідея Котанії.

— Ти завжди хотіла бути саме книжковим графіком чи не плануєш цим обмежуватися?

Щодо бажання бути книжковим графіком, то я ніколи про нього не здогадувалась, поки не почала вчитись на однойменній спеціальності. Хоча з дитинства обожнюю ілюстровані книжки і мала навіть полицю своїх «обраниць» — книг із найкращими, на мій погляд, ілюстраціями, які частенько переглядала. Зізнаюсь поки, що я ще дуже слабенький початківець у цій справі. Тож чи стану я «справжнім» ілюстратором, покаже час і наполеглива праця. А якщо буде нагода зайнятись ще якоюсь художньою діяльністю — буду лише рада, хоча головне місце в моєму житті займає і займатиме ілюстрування книг.

— Знаю, що зараз ти співпрацюєш з «Астролябією», зокрема ілюструєш серію Альфреда Шклярського про Томека, так? Є ще якісь активні проекти?

— Так, зараз я і справді ілюструю другу книгу цієї серії — «Томек на Чорному континенті». Поки що це єдиний проект, над яким я активно працюю, оскільки він забирає весь вільний від навчання час, в часто і години сну. Хоча ще беру участь у проекті «Творче читання» письменниці Галі Павлишин — проводимо майстер-класи для дітлахів.

«Томек у країні кенгуру» — перша книга серії

— Якими виданнями зі своїм оформленням можеш ще похвалитися?

«Астролябія» — це перше видавництво, з яким я працюю. Нещодавно почала співпрацювати з театральним журналом «Коза» — робила розвороти до 3/4 та 5/6 номерів. Ще була одна книга — малювала ілюстрації для некомерційного видання дніпропетровської письменниці Наталії Дев’ятко «Казки країни сновидінь», хоча то було ще до вступу на книжкову графіку, тож ілюстрації були зовсім аматорські. Усі інші мої роботи — навчальні або поки що не втілені проекти.

— Розкажи, будь ласка, про свою арткнигу «Пори року». Маєш ще якісь авторські книги?

На створення книги «Пори року» мене надихнули вірші англійської поетеси Крістіни Россетті, які я й написала в чотирьох книжечках-гармошках, які складають цю арткнигу. А конструкцію мені підказала поступова зміна сезонів — на зміну осені зима приходить, за зимою — весна, а там і літо недалечко.

Окрім цієї книги, маю ще кілька, хоча форма в них більш традиційна, а деякі ще не мають завершеного текстового оформлення.

«Різдвяні пісні»

— А який напрям художньої діяльності приносить тобі найбільше задоволення?

— Звичайно ж — ілюстрування, тут вже нікуди не дінешся. Звичайно, бувають дні, коли я сідаю малювати без ентузіазму, але таке трапляється дуже рідко.

Тим, хто розглядає професію художника (хоча, скоріше, це покликання і сенс всього життя) крізь рожеві окуляри: буцімто, вся робота — суцільне задоволення, мазюкаєш собі пензлем або чиркаєш олівцем — хочу сказати, що це зовсім не так. Це щоденна (а часто і нічна) важка праця. А одній ілюстрації часто передують десятки ескізів та замальовок.

drakon4yk