Читомо > Book Art > Студентський проект журналу «Піаніст» врятує музикантів-відлюдників

Book Art

Студентський проект журналу «Піаніст» врятує музикантів-відлюдників

14.09.2010 6 Автор:

Про те, що в Україні нужденний ринок нотних видань, ви, мабуть, мали нагоду почути. Та ще вкрай мало періодики, яка торкалась би музичної сфери, точніше повна її відсутність (це не стосується глянцю з новинами про свіжий прикид Світлани Лободи, вечірку в Яна Табачника чи нову дівчину Діми Білана). Мається на увазі спеціалізована періодика для професіоналів. Якщо у радянську добу виходили «Українська музична газета», «Радянська музика», «Українська музика», «Музика», «Українська культура», «Культура і життя», то тепер на ринку лише щомісячник про українську музику «Своя музика» (у Тернополі), а також більш-менш професійний інтернет-ресурс «Musica Ukrainica». Що вже говорити про ще вужчі музичні рамці – наприклад, видання для любителів гітари, сопілкарів чи фортепіано.

Залатати дірку відсутнього спеціалізованого ЗМІ вирішила Ірина Щербата, студентка ІЖ КНУ ім. Т. Г. Шевченка. Саме її дипломний проект фахового видання «Піаніст» визнано одним із найкращих за всі роки.

«Тільки у Лондоні виходить 3 видання для піаністів: «Pianist: Read. Listen. Play», «International Piano» та «PianoForte». Журнал «International Piano» взагалі заснував цілу серію фахових музичних видань: для співаків, для вокалістів, для органістів, для скрипалів, для акторів музично-драматичних театрів. І так по всій Європі. В Україні вузькопрофільного видання для піаністів не було й немає», – ділиться сумними спостереженнями Ірина.

У журналі є цікаві новини, інтерв’ю з відомими піаністами, ноти нових творів, інформація про конкурси, фестивалі. Потреба такого часопису є. Перш за все тому, що музиканти – люди «відірвані від світу», які впродовж навчання в училищах чи консерваторіях живуть у світі музики, стають відлюдниками, а суспільними справами майже не цікавляться. Але, на думку редакторині, будь-який музикант, не залежно від віку і спеціалізації, повинен добре знати можливості своєї професії, адже нові починання, фестивалі, конкурси – це фаховий розвиток.

На користь часопису виступив й Ігор Щербаков, професор Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка:

«Ми зараз маємо в Україні блискучих піаністів, які концертують всім світом. Треба освітити той міцний підйом різних піаністичних шкіл, які існують в різних країнах, дати портрети, інтерв’ю з провідними піаністами світу, підняти питання фортепіанної педагогіки, дати інформацію про фестивалі і конкурси. Я б дуже хотів, щоб журнал під «Піаніст» мав життя».

Щодо читацької аудиторії, то часопис має всі шанси не тільки вижити, а й бути затребуваним. Адже тільки Національна музична академія України випускає щороку 40-50 піаністів, а ще чотири консерваторії – 20-30 на рік, плюс – музичні училища та широке коло шанувальників піаністичного мистецтва.

Тож, бажаємо Ірині не зупинятись на досягнутому! Хто зацікавився – пишіть!

У підкріпці – сам часопис.

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Комментарі читачів:

  1. jane.right
    14.09.2010 в 8:13 pm

    Як це “музика”, “культура і життя” не виходять? як це в радянські часи? не враховуючи останній довгий безгрошовий проміжок – це поки бюджет україни не добереться нарешті до міністерва культури – виходять. і виходить концертно-театральний київ

  2. Курдюк
    15.09.2010 в 9:10 pm

    Знаю людину, яка із братом видає самі нотні видання. Зробили приємний дизан для серії, беруть старі ноти, редагують, ретельно перевіряють, роздруковують усе це на зручному форматі на ризографі – і продають. На хліб з маслом мають ) Аудиторія невелика, але існує і радіє.
    А журнал – цікавий. Але думаю, що ринку для нього на разі немає. Хоча може, якщо його позиціонувати кудись у крутий сегмент, у кого там удома ояльчик у куточку… Тим можна продати рекламу того рояльчика. А передплатою – навряд. Учителям музики у школах буде справді дуже цікаво, але не передплатять.

  3. Равлик Дощовий
    15.09.2010 в 10:28 pm

    Йдеться про фахову музичну періодику, вузькоспецалізовану.

    До речі, “Культуру і життя” закрили нещодавно, наскільки мені відомо.

  4. Равлик Дощовий
    17.09.2010 в 7:24 pm

    Курдюк:
    “А журнал – цікавий. Але думаю, що ринку для нього на разі немає.”

    Не погоджуюсь – ринок наразі є і порожній. А ось фінансів заповнити цей ринок виданням “ПІаністу” – немає. У цьому у скрута.

    Курдюк:
    “А передплатою – навряд. Учителям музики у школах буде справді дуже цікаво, але не передплатять”.
    Гірка правда нашого життя. Швидше за все, що один на школу купить і колегам дасть почитати. А ти, видавцю, живи як знаєш…

  5. Yanussska
    02.12.2010 в 3:52 am

    А я б не проти почитати таке видання=)
    Але чому тільки для піаністів? Я граю на віолончелі і мені було б цікаво й корисно знати про віолончелістів, про конкурси для них і те саме, що для піаністів. Хіба тільки вони затребувані в Україні? Чому б не поєднати це, чи не зробити у журналі декілька розворотів для інших музичних пофілів?

  6. Равлик Дощовий
    26.12.2010 в 4:00 pm

    Від журналу більше користі, коли він профільний і вузькоспеціалізований.

    В ідеалі було б чудово зробити серійні видання для всіх музичних інструментів.

    Ось вам і поле непахане.

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe