Засинати з щойно читаною хорошою книжкою у ліжку, десь на півслові, на незакінченій думці, – можливо, надто ризиковано, але й приємно. Приємно прокинутись разом із нею, і знати, що читання ще попереду, що не всі думки й слова вичитані, що стільки лишилось на сьогодні, на завтра, на потім… Ризиковано, бо у сні можна ненароком пошкодити її ніжні сторінки, мимохіть зім’ яти обкладинку. Але це не все: є ризик, що у сні з книжки до тебе прийдуть ті, хто у ній живе, герої – добрі й злющі, нейтральні, головні й другорядні, автори зі своїми авторськими я, контекстами, мотивами й мотиваціями, літературними тропами й стилями. Це куди складніше, якщо читана книжка – це антологія 80-ти снів сучасних українських письменників «Сновиди», яку читали молоді поети Богдан-Олег Горобчук і Настя Білоусько. Таке наснитись може.
А все починалось невинним обміном і враженнями від куплених і подарованих книжок на Львівському форумі…
Ви, мабуть, теж помічали, що деякі книжки мають унікальну властивість хилити на сон. Це стосується здебільшого наукової і навчальної літератури, але бувають винятки й з художньої.
Антологія снів українських письменників на те, щоб надихати на власні письменницькі сновидіння.
І тільки очі примружуються і книжка завмирає на невизначеній сторінці, з неї починають виходити, вистрибувати чужі літературні персонажі, образи й власні вірші.
…і навіщо я прокинувся для такого пронизливого світу…
це відчуття осені розбудило мене…
не будильник
не збій у наших м’яких обіймах…
(Богдан-Олег Горобчук «Прихід осені»)
Ми в психоделі, цей вимір – не сон
Ми у кімнаті яскравій без вікон…
Серце…
mein Herz,
my heart,
corazon
Робить з моєї в твою душу викидень.
(Настя Білоусько «Ми в психоделі»)
…під ранок я прокидаюся за мить до того
як ти схлипуєш уві сні
[глибоко, всерйоз]
потім перевертаєшся на інший бік, затихаєш
зранку намагаєшся згадати – що ж тобі наснилося?
(Богдан-Олег Горобчук, без назви)
Господи, як добре затулити очі
Квітами. А губи-скотчем.
Дико так.
Не знаю… Це чи протяги ці, чи вокзали
Може-спека, сусідські коти…
Я- трава; дощ-це ти, дощ-це ти, дощ- це ти…
(Настя Білоусько «Три»)
Принеси мені білі лілеї
Це буде так традиційно,
Як і саме вмирання…
(Настя Білоусько «Я буду прекрасною у труні»)
….ранок приходить, стинаючи дим
ти випливаєш із озера снів
в озеро побуту — ніби крізь злив —
(черви танцюють навколо) один.
(Богдан Олег-Горобчук, без назви)
Кіт прокинеться, омана мине
Він забуде всі світи де бував
Лизатиме яйця, проситиме жерти
Поводитиметься невимушено, іноді біситиметься —
Зовсім як герої більшості книг.
(Богдан-Олег Горобчук «Натюрморт із Притихлим Котом»)
…чи то повітря стає менш прозорим
чи пеленою затягує вічі…
ми поступово стаємо зорями
вічними.
(Богдан-Олег Горобчук «Побічні продукти писання»)
Часом сни не закінчуються після формального прокидання, а продовжують тривати завтра, післязавтра, потім, завжди. Часом сни сняться на двох, і сновидійність приємна, ризикована й… очевидна.
Фото Жені Перуцької
Найкращий лайк — це 30 гривень))
Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.
Спасибі.
|
Цікавий підхід до подачі цитат!) класно – тре буде й собі цю книжку погортати :)))
агов, люди! а чого ніхто не коментує?)
🙂
Женя є однією з моїх найулюбленіших фотографок,а тут ще й такі симпатичні і цікаві люди з гарними книгами з милими усмішками і радістю на обличчах 🙂
А потім читаю вірші…
Гарно ж бо як !
Поезія і фото – то велика сила у руках майстра 🙂
Дякую авторам і Жені.
Фото-продовження чекатиму і з іншими авторами і книгами.
Це дуже гарно!
З повагою С.Б. Львів
Це все (персонажі, що виходять з книжки) вже було на обкладинці моєї збірки оповідань: http://www.smoloskyp.org.ua/-leftmenu-152/–leftmenu-153/-leftmenu-158/335—-s.html
Дивно, що художник Сергій Зарудняк, який робив ці малюнки, ніколи не читав моїх оповідань, але всі вони підішли так, ніби були намальовані спеціально!
А мені пози сподобалися)))
вони чарівні))