Новини

З 8 по 24 лютого у залах  Національної спілки художників України тривала ІІ виставка Триєнале книжкової графіки. У межах експозиції діяла доброчинна акція зі збору книг для дитбудинків “Проходьте повз”.

Виставка охопила широке коло літератури: від народних казок, через український авангард, до Кафки і Гессе. Чимало було й ілюстрацій до книг сучасних авторів. Відвідувачів експозиції було достатьо багато: не в останню чергу тому, що вхід на подію був безкоштовний. До речі, відвідувачі дізнавались про масштабну експозицію здебільшого не з публікацій медіа й соціальних мереж, а саме «за порадою друзів».

Ми вирішили трохи більше дізнатись про цьогорічне триєнале й поговорили  з його ініціатором професором Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, завідувачем кафедри книжкової графіки Василем Перевальським.

Це була моя ініціатива, щоб ця виставка була відновлена. За радянських часів проводилась бієнале книжкової графіки, але ми вирішили показувати здобутки кожні 3 роки.

Мене підтримали Андрій Чебикін, ректор Національної академії образотворчого мистецтва й архітектури та Володимир Чепелик, голова Національної спілки художників України.

У Спілці художників України цю виставку затвердили як триєнале. Проте були великі сумніви, чи вона відбудеться такою ж повною, як і минулого разу: адже перша триєнале об’єднала роботи книжкової графіки за 18 років, було дуже багато матеріалу.

Але виявилось, що за 3 роки українські художники плідно й активно попрацювали, і вони знайшли, що показати.

Найбільше тут представлено робіт випускників й студентів НАОМА. Художників, які активно працювали в 60-х, 70-х, 80-х роках – буквально одиниці, як-от Віктор Гукайло, Галина Галинська, Валентин Гордійчук, Андрій Чебикін і я, власне.

Найактивніші міста – це Київ, Львів, Харків, Одеса, але були роботи з Миколаєва, Ужгорода, Дніпропетровська тощо.

Всіх здивувало розмаїття графічних технік на виставці, були й роботи виконані у гравюрі, на лінолеумі, на дереві, на картоні, в офорті, в різних манерах офорту, колажні, змішані роботи, валяні. Коли роботи різних технік, різних напрямів бачиш в одному місці, то це вражає.

Таку виставку не соромно показати у Європі, і за тематикою – і національна, і міжнародна. Є багато ілюстрацій до світової літератури, і звичайно, до різних її періодів.

Так, ми відбирали роботи. Якщо був рівень низький, роботи не несли нічого нового, то рекомендували художнику попрацювати ще.

Кількох художників відзначили нагородами – місяцям відпочинку у Будинку творчості й відпочинку у Гурзуфі. Пощастило зокрема Олегові Грищенку, Тетяні Денисенко, Поліні Дорошенко, Юлії Беретіній, Ірині Копистко, Всеволоду Нестейку.

Видавці приходили. Мене розшукували, щоб ми дали адресу того чи іншого художника. Власне, це також мета виставки, щоб видавцеві допомогти знайти того художника, про якого він мріє, який підходитиме до тієї чи іншої книжки. Я радий, що цей процес пожвавився.

Володимира Штанка, який нещодавно закінчив навчання, відразу підхопили видавці. Безумовно, цьому сприяла й наша виставка.

На цій виставці з’явилось більше ілюстрацій для дітей середнього шкільного віку, ніж минулого разу.

Кияни тяжіють до великих робіт, часто експериментальних, а в регіонах – більше наближені до практики.

Можливо, експериментальні роботи не будуть ніколи видані, але саме вони рухають мистецьку думку, і цим вони цінні.

Минулого разу ми болісно пережили відсутність каталогу, в цього разу нам Володимир Чепелик на відкритті виставки пообіцяв, що він буде.

Галина Іванівна Галинська, художник і керівник майстерні книжкової графіки Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА):

Навчання в майстерні грунтується на тому, що ми створюємо художній образ книги. Концепція книжки, художній образ – це дуже важливо. Якщо все тримається на концепції, то проект буде вдалим. І стиль, і виконання, і техніка – все має підкорятись задуму.

Кожен твір є індивідуальним. Розкрити індивідуальність – це вже моє завдання як викладача. Тут не може бути посередності, ми маємо отримати від людини максимум того, на що вона здатна. Я намагаюсь подивитись очима своїх студентів на те, що він любить, до чого схильний, побачити в них те, що потрібно розвивати.

Цією виставкою ми ставимо ціль зберегти мистецтво, підтримати хороший рівень в наш час, коли комерційна продукція невисокої якості і люди починають мислити штампами.

Олег Грищенко, художник і викладач кафедри книжкової графіки НАОМА:

Ця виставка розкриває трохи інший бік ілюстрації c ілюстрації як мистецького продукту, в якому має потребу сам художник. Адже більшість творів, яка представлені на виставці, не є реалізовані у поліграфії. Для глядача є можливість подивитися на роботи, які ще не потрапили під редакцію котрогось видавництва.

Мінус цього дійства – це те, що воно висвітлює майже виключно академічні українські школи (Київська, Харківська, Львівська академії), надалі хотілося би, щоб це був трохи ширший зріз.

Я не можу сказати, що випускникам академії не вистачає певних навичок в плані створення ілюстрацій як окремих картинок. Тут кожна ситуація індивідуальна, частина ілюстраторів виконує роботи, які замовляють українські чи російські видавництва (переважно це мила дитяча література популярного спрямування), інша частина ілюстраторів, які не знаходять себе в дитячій книзі, використовує набуті в академії знання для створення мистецького продукту в широкому сенсі слова (живопис, графіка, інсталяція тощо).

Є ще третій варіант, коли малюєш графіку до комп’ютерних ігор (хоча це своєрідна ілюстрація, де потрібна певна майстерність).

На жаль, більша частина видавців дуже скута потребою сподобатись і бути відразу зрозумілими всім і кругом, а в таких випадках про якісь творчі індивідуальності, які випадають із загальної популярної тенденції і говорити не приходиться. Адже під загрозою опиняється власний капітал. Звичайно є і виключення, але це виключення із правила, що лише його підтверджує.

Мінус українського ринку для ілюстраторів в тому, що на разі є його обмеженість виключно дитячою ілюстрацією, хоча, чесно кажучи, зараз я для себе ще не з’ясував, яка ілюстрація потрібна для дорослої книги.

/

Світлана Сом, працівниця Будинку художника:

Виставка книжкової графіки була досить відвідуваною, переважно приходили студенти художніх спеціальностей. Більшість робіт була представлена студентських, отже гарно спрацювало “сарафанне радіо”.

Наступного року ми плануємо зробити виставку для самих видавництв, поїдемо на Львівський форум, для того, аби зібрати видавництва. Цього року часу було замало для того, аби всіх сповістити.

Дуже часто, звертаючись до радіо і телебачення я чую , чи будуть там віпи, чи хтось відомий, і скільки ви заплатите за те, що ми приїдемо. Хоча у нас є друзі, які підтримують нас, зокрема радіостанції українського радіо, які запрошують наших митців до себе на програми.

Завдяки благодійній акції ми розвезли по Києву 40 ящиків для збору книжок. До акції приєдналось 30 шкіл Деснянського району. Також книжки збирає Музей Павла Тичини, бібліотеки, виставкові зали, Києво-Могилянська академія і колегіум тощо. Мета – встигнути , щоб до 8 березня книги приїхали до сиротинців.

Увага! Шановні видавці, якщо ви зацікавились тією чи іншою роботою, просимо писати нам – [email protected], а ми вже переадресуємо її художникам.

Переглянути звіт І триєнале книжкової графіки.

Хмельовська Оксана

Світлини автора