Дискусія

У фокус спеціальної програми Оксани Забужко на Книжковому Арсеналі «Розкажи мені про мене» потрапило невміння України говорити світові про себе, що є величезним мінусом у час гібридних воєн. Названа спеціальна програма, що складається з 4 частин, присвячена погляду іноземців на Україну і представлення ними України за кордоном (і не лише). Перша зустріч у рамках програми відбулася з письменницею та авторкою подорожніх книжок Гайке Марією Йогенінґ і була присвячена путівникам, які формують портрет міста для іноземців. Ми послухали розмову Забужко і Йогенінґ і законспектували її основні пункти.

Оксана Забужко схарактеризувала країни третього світу як ті, покидаючи які ви не можете купити в аеропорту про них жодної книжки європейськими мовами. І на українському ринку бракує видань, які можуть подати іноземцям портрет країни, тобто хороших путівників, короткої історії країни, доступних художніх книжок про Україну тощо.

На щастя, за цю роботу беруться також іноземці, які відкривають Україну своїм співмешканцям. І роблять такий продукт, який непогано було б мати й на українському ринку. Саме цим займається Гайке Марія Йогенінґ, авторка путівника Києвом для німецькомовної аудиторії. Вона пише путівники пострадянськими країнами, а також працює над книжками про архітектуру. Що важливо, путівник Йогенінґ, крім маршрутів і порад, де зупинитися і що поїсти, містить розлогі архітектурні, культурні й історичні характеристики міста, а також перелік книжок про Україну, доступних німецькою мовою.

Читайте також: Що буде на Книжковому Арсеналі-2017

Подорожні книжки – дуже розвинений жанр на німецькому ринку. Йогенінґ стала лауреаткою літературної премії ITB Berlin, створеної спеціально для такої літератури. Цей сегмент книжок показує безліч способів подорожувати: через архітектуру, природний ландшафт, кухню тощо. Наявність широкого асортименту такої літератури засвідчує відкритість суспільства, його звиклість до подорожей і вміння бачити світ через текст (на відміну від українського суспільства, яке досі лишається доволі закритим). Однією з постатей у Німеччині, який стоїть коло витоків традиції каталогізування простору і написання путівників, був Карл Бедекер. Його книжки містили безліч подробиць (у тому числі карти цвинтарів), хоча він жив у час, не дуже придатний для подорожей (1801-1859 рр.).

У чому важливість подорожніх книжок?

У час, коли німецькі медіа подають досить критичний портрет України, завдяки путівнику (а потім і власному спостереженню під час подорожі) іноземці змінюються погляд на країну. Це означає маленьку перемогу на фронті інформаційної війни. А місія авторки путівника в цьому світлі – сприяти подоланню упереджень, робити місто більш відкритим, переборювати наявні стереотипи до закритих суспільств. А українське суспільство, на думку Йогенінґ, – доволі закрите, що імовірно пов’язано з концептом свого й чужого. Українці не охоче пускають чужих у свій простір, не охоче діляться.

Читайте також: Низький старт: 8 нон-фікшн новинок Книжкового Арсеналу

Що потрібно для створення хорошого путівника?

• Дослідження усієї доступної літератури про місто/країну
• Пошук друзів у досліджуваному місті/країні, інсайдерів, які все тобі покажуть і розкажуть
• Постійні оновлення й реактуалізація видання (раз на півтора року)
• Обирати правильні будинки для дослідження. Оскільки тоді у вас є шанс подати читачам вдалу історію, яку приховує цей будинок, і подальший стимул для самостійного дослідження міста.
• Політична ситуація впливає на попит на подорожі, а отже, й на путівники. Мало хто хоче їхати в нестабільні країни, тож попит на подорожні книжки Єгиптом і Туреччиною зменшується.

Читайте також: 10 зіркових гостей Книжкового Арсеналу-2017

Три місця в Києві, які на погляд Йогенінґ найбільш цікаві для іноземців

• Майдан. Оскільки його картинка тривалий час постійно з’являлась у медіа.
• Лавра і Софійський собор. Оскільки вони є об’єктами ЮНЕСКО.
• Межигір’я. З цікавості до того, як живуть новочасні диктатори

Тобто іноземцям цікаво побачити на власні очі ті об’єкти, які їм добре відомі завдяки регулярній появі у медіа саме цих місць.

P.S. На випадок, якщо вам цікаво спробувати зробити путівник або туристичний матеріал, Оксани Забужко пропонує дослідити таку важливу тему, як українські місця й адреси за кордоном, оскільки істотна частина української культури відбувалася й створювалася поза межами України. Зокрема можна написати про українські адреси Відня та українську Прагу (Ольшанський цвинтар, палац Жофін, де виступав Франко, тема празької еміграції).

 Чільне зображення: styler.rbc.ua

Фото: Ната Коваль