Новини

Ох, не надто поетичним вийшов наш «сезон», винесений у заголовок! Але це тільки на перший погляд. Пригадую, як несподівано багато приходило людей на організовані в найнесприятливіші, найгарячіші дні поетичні читання. Як багато з’явилося віршів, пов’язаних із останніми подіями (хай чимало з них – суспільна терапія, вельми далека від естетики). Як стрімко розкуповували на «Книжковому Арсеналі» знамениту (скандально знамениту) поетичну «революційну» антологію. Революційні та воєнні дні, на моє переконання, посилили інтерес до поезії. Що ж запропонували зацікавленим читачам наші видавці? Ось лише 5 цікавих новинок.

1. Василь Герасим’юк. Кров і легіт. – Чернівці: Букрек, 2014

Головна поетична новинка цьогорічного «Книжкового арсеналу» (якщо не враховувати вже згаданої антології) – вибрані твори одного з живих класиків сучасної української поезії. У «Кров і легіт» увійшли головно вірші більш-менш нові, написані в останні десятиліття. Абсолютна відданість метафізиці. Індивідуальна інтонація й побудова фраз, що їх ні з чим не сплутаєш. Метафори й недоговореності. Стрибки в історичний контекст. Гарний і пізнавальний діалектний колорит. Василь Герасим’юк свого часу став багато в чому «вчителем» для багатьох поетів, його вплив не важко помітити й на декотрих наймолодших авторах. Тому, читаючи «Кров і легіт», ви не лише маєте нагоду стереоскопічно побачити чималий період творчості видатного поета, а й багато чого зрозуміти в українській поезії межі ХХ-ХХІ століть у цілому.

_______________________________________________________________________

2. Дмитро Лазуткін. Колядки і вальси. – Тернопіль: Крок, 2014

А це вже один із класиків молодої укрпоезії, безперечно, добре знаний більшості наших читачів. Але ось і він вирішив запропонувати широкій публіці своє «вибране». Кілька розділів книжки «Колядки і вальси» містять тексти з усіх виданих натепер україномовних збірок  (адже він пише й російською). У першому розділі можна прочитати його найновіші твори, позначені особливою увагою до звучання мови, а деякі навіть відверто пов’язані з Майданом. «Вибраний Лазуткін» – це передусім динаміка і швидкість, часом зворушливі відступи від провідної силаботонічно-ліричної лінії, ефектні смислові переходи. А ще є розділ перекладів із російської та білоруської, тексти пісень  та його життєствердне мініінтерв’ю.

_____________________________________________________________________

3. Юлія Мусаковська. Полювання на тишу. – Тернопіль: Крок, 2014

Юлія Мусаковська належить до лідерок молодших поколінь Львівської поетичної школи (попри всю умовність цього «геопоетичного» терміну). Її нові книжки з’являються останніми роками вельми регулярно. «Полювання на тишу» – черговий етап творчості плідної авторки. Вірші Мусаковської вирізняються особливою зануреністю в психологізм, асоціативністю. Розмаїтий культурний контекст цієї книжки, розмаїтий і формальний підхід до поезії, добрий рівень «поетичної культури», що дуже доречно врівноважує трохи приховану сентиментальність «Полювання на тишу». А вона, поза сумнівами, лише додасть Юлії Мусаковській читацької прихильності.

_______________________________________________________________________

4. Вано Крюґер. Зіґґі Фрейд & Ктулху. – Київ: Смолоскип, 2014

Здається, найконцептуальніший молодий український поет. Його попередня збірка «Ніжна посмішка Берії» та загалом донедавня поетична активність запам’яталася передовсім «некрокомунізмом» – стьобними стилізаціями червоних ідеологем та інших культурних фреймів. Якщо вам сподобалось і ви чекаєте на продовження, то отримаєте сюрприз. Цього разу все по-іншому. Новий Крюґер сентиментальний і медитативний, яскраві образи поблискують серед химерних сюжетів, як свічки в середньовічних підвалах. А поле для культурологічних ігор (без них і тут – ніяк) радикально розширилося: лівійська Джамахірія, юність Фройда/Фрейда, русинство, алхімія, Друга світова, історія поезії…

_____________________________________________________________________

5. Михайло Жаржайло. Міліція карми. – Київ: Смолоскип, 2014

Позаминулорічний лауреат літературної премії видавництва «Смолоскип» нарешті розродився книжкою. Верлібри, але насичені внутрішньою музикою. Щоденна, ба навіть соціальна реальність, але все дуже лірично і натхненно. Метафори у просторі, позбавленому гравітації. Трохи «бітницький» (і взагалі, американський) контекст. Десь такими кількома фразами можна схарактеризувати збірку помітного молодого поета Михайла Жаржайла. Варто ще звернути увагу й на «косу» (в прямому сенсі слова) верстку «Міліції карми», котра особисто мені нагадує експерименти старого доброго двадцятого століття.

.

.