Кілька років тому Катерина Коркач вирішила, що дипломною роботою у художньому коледжі ім. Вучетича в Дніпропетровську будуть ілюстрації до поезії Василя Симоненка. Проте ілюструвати заповзялася у давній український спосіб – витинанками. Ножиці, клей і розуміння поезії – все це перетворило папір під рукою молодої майстрині на дерева як уособлення долі, людські силуети, пульсуючі кола, вокзали, на людей і народи. «У поезії відчувається патріотизм, любов, нескореність. До того ж Василя Симоненка мало ілюстрували», – розповідає Катерина.
Наразі дівчина у пошуках видавця до своїх витинанок-ілюстрацій, але в мріях – нові творіння: ілюстрування у такий же спосіб творів Лесі Українки, Василя Стуса, Ліни Костенко. Також майстриня опановує нову для себе техніку – дереворит. Її теж буде застосувати для оформлення українських книжок.
Крім витинанок до поезії, у дівчини є роботи «до міст». Наприклад, серії дніпровські пейзажі й чернівецькі краєвиди. До речі, останні зможете побачити на виставці «Папір. Перевтілення», що пройде у рамках Форуму видавців. Вживу – все-таки зовсім інше сприйняття.
Найкращий лайк — це 30 гривень))
Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.
Спасибі.
|
а білоруси стверджують, що це їх спосіб Х)
у нас же спільна колиска))