Новини

3 лютого в Синій залі Дому кіно відбулася дискусія між літературознавцем Леонідом Ушкаловим і письменницею Оксаною Забужко. Приводом для дискусії стала нова книжка професора Ушкалова «Від бароко до постмодерну», яка вийшла в серії «De profundis» видавництва «Грані-Т».

Згадували відомих українських літераторів Сковороду, Тичину, Рильського та багато інших. Сперечалися про модернізм та реалізм. А також протиставляли професійне філологічне читання письменницькому.

Оксана Забужко проявила неабияку красномовність і в інтимній атмосфері дискусії: розповіла про знайомство з «сковородознавцем» Ушкаловим, їхні посиденьки в кав’ярнях та блискучу передмову Леоніда до збірки письменниці «Друга спроба». У відповідь Ушкалов «обізвав» Оксану феєричною жінкою і надзвичайно цікавою поеткою.

Так що ж зближує та об’єднує цих літературних діячів насправді? По-перше, і для Забужко, і для Ушкалова дуже гострим питанням постає тема пам’яті українського народу своєї культурної спадщини. А по-друге, вони розглядають українську культуру як неперервний ланцюг подій і постатей, нерозривних між собою.

Крім того, і письменниця, і літературознавець є професійними читачами.

«Я – професійний читач. Що я роблю все життя? Читаю книжки, граюся з ними. Зрозуміло, що професійний читач читає не так, як читач звичайний. Є щось таке у професії філолога, що вбиває живе читання, насолоду, зачарування від тексту. Хоча я намагаюся не читати зайвих книжок, і студентам не раджу. Бо книжок багато», – признався Ушкалов.

Фантастичні читачі-філологи в Україні були у у 20-ті роки минулого століття. Серед них дослідник особливо шанує Дмитра Чижевського і Юрія Шевельова.

Виявляється, якби не Чижевський, Ушкалов «навряд би почав займатися україністикою». Та й назва дискусії «Плоди читання» невипадкова. «Це така собі ремінісценція із мого улюбленця Дмитра Чижевського. У нього був такий цілий жанр, який в перекладі означає „Плоди читання”», – пояснив Леонід Ушкалов. Малесенькі нотатки на берегах книжок  – це і є  натхнення для «Плодів читання»… 

Розібравшись із назвою дискусії, письменники впритул підійшли до головної теми вечору – книги «Від бароко до постмодерну». Сковорода, Смотрицький, Основ’яненко, Тичина, Рильський… Всі ці літературні діячі увійшли до книги в невеликих рецензіях, есе, коментарях Леоніда Ушкалова. Таким нехитрим способом автор охопив , власне, від бароко до постмодерну.

Хоча Леонід Ушкалов і вважає, що бароко та романтизм зіграли колосальну роль у формуванні нашого суспільства, але впевнений, що вони врятувати наразі не зможуть. «Я особисто налаштував свої вітрила ВІД бароко. Нехай живе постмодерн, футуризм, екзистенціалізм. Нехай наша культура буде стереоскопічним складним об’єднанням всього яскравого та найкращого», – підсумовує Ушкалов.

Відповідаючи на питання про найцікавішу частину представленої книги, пані Оксана вказала на текст «Квітка до Основ’яненко». Тому що на свій жах і сором, письменниця виявила, що такого Основ’яненка, якого описав Ушкалов, вона не знала. «У Леоніда я взяла слово написати  біографію Квітки Основ’яненка. Він винен українському читачеві першу справжню українську біографію нового жанру», – суворо стверджує Оксана Забужко.

Нехай залишається таємницею, які літературні шедеври Ушкалова чекають читачів. Можливо, невдовзі народить новий тандем Оксана-Леонід… Хто знає? Але поки є чудовий шанс на подорож крізь століття за книгою «Від бароко до постмодерну».

Фото і текст Олександри Єременко