Новини

7 березня у Національному музеї Тараса Шевченка відбулася зустріч із лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка Петром Мідянкою. Передсвятковий вечір пройшов у форматі живого спілкування з поетом.

Присутні шукали відповіді на запитання: «Де черпає натхнення Петро Мідянка? Яка на смак «родзинка» поезії Мідянки? З якими спокусами боротиметься автор після нагородження?»

Якщо звертатися за інформацією до панацеї інтернету – Вікіпедії, на жаль, цікавих фактів про життя та творчість письменника Петра Миколайовича Мідянки нічого дізнатися не вдасться. Народився в селі Широкий Луг Тячівського району Закарпатської області, закінчив філологічний факультет, перелік творів. Оце і все про українського поета, який здобув найвищу творчу відзнаку України. Але ж країна має знати своїх героїв очно…

Петро Мідянка і Володимир Панченко

Для тих, хто хоче дізнатися більше про поета, пропонуємо минулорічне інтерв’ю з ним на «Читомо» «Незмінними залишаються контури гір і силуети старих будівель».

Петро Мідянка одержав Шевченківську премію за збірку віршів «Луйтра в небо» (драбина в небо), видану в серії «Бібліотека “ЛітАкценту”». В збірку увійшли не тільки вірші, а також есеїстика Мідянки. Книга «Луйтра в небо» – метафоричне поєднання власного барвистого світу письменника із сходами до самого себе.

«Загалом, всі рішення Шевченківського комітету супроводжувалися критикою та незгодою. А в цьому році, коли премію присудили Петру Мідянці, все спокійно. Всі кивають головами. Отже, це знак визнання творчого авторитету письменника», – наголосив модератор зустрічі Володимир Панченко.

Напевно, ніхто так не радів нагороді, як все Закарпаття. Петро Мідянка прокоментував подію: «Як сприйняли в Закарпатті? Ну що ж, квіти в руки, пляшку під пахву».

  Виступає Олександ Гаврош

Не секрет, що головною родзинкою творчості Петра Мідянки є його так звана «робінзонада», тобто життя в сільській місцевості, подалі від масштабів міського круговороту.

«Однозначно я б не писав так у великих містах», – пояснює Петро Миколайович. І на питання, чи з’явиться спокуса перебратися ближче до мануфактури після одержання грошового еквіваленту премії, письменник відповів: «Ні. Ще в школі маю відпрацювати, адже живемо від дзвінка до дзвінка. Але грошову частину премії розумно було б вкласти в нерухомість».

Складність творів Мідянки полягає у лексичних понятійних рядах, екзотичних діалектичних визначеннях та призабутих українських словах. Усі вірші поета просочені енергетикою Карпат, красою недоторканих місцин та життєвим досвідом справжнього українця. На питання, чи важко бути українцем, Петро Мідянка лаконічно відповів: «Ні, адже мешкаю усе життя в природному середовищі».

Василь Герасим’юк 

Шевченківська премія ще не має альтернативи і тому отримання такої премії має суттєве значення для Петра Мідянки. «Ставлення до цієї премії в колах письменників не є однозначним, наприклад того ж Шкляра. А от Забужко позитивно оцінила. Щодо мене, поки Україна не має альтернатив, треба триматися Шевченківської премії», – поставив крапку поет.

Нагородження лауреатів премії відбулося 9 березня. «Читомо» щиро вітає Петра Мідянку та бажає нових досягнень на тлі літератури, та не лише в поезій, а й в прозі. «Поезія – це вогонь, а прозу треба довго розшукувати», – пояснив свою любов до поезії Петро Мідянка. Отже, нехай пошуки увінчаються успіхом.

Можливо, в наступному році збірка есеїстики дістане нову премію Петру Миколайовичу…

P.S. Хороший відгук про творчість лауреата написав Мирослав Дочинець, також цьогорічний номінант на державну премію, «Луйтра в небо – до самого себе».

Олександра Єременко